Рішення № 69258216, 28.09.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017р. Справа № 914/1773/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства Львівобленерго, м. Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м.Львів

про стягнення 86 704,46 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник

від відповідача: ОСОБА_2 представник

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Приватне акціонерне товариство Львівобленерго звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 86 704,46 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 30.08.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.09.2017 р.

28.09.2017 р. представник позивача в судове засідання зявився, вимоги ухвали суду від 30.08.2017 р. виконав повністю, позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 56 958,93 грн. пені, 4 973,13 грн. 3% річних, 24 772,40 грн. індексу інфляції.

28.09.2017 р. представник відповідача в судове засідання зявився, вимоги, викладені в ухвалі суду від 30.08.2017 р. виконав, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, поданому на адресу суду 27.09.2017 р. (за вхідн. № 32775/17 від 27.09.2017 р.). У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату боргу за використану спожиту електричну енергію Військовою частиною А4324 на 90 %.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд встановив.

27.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (перейменоване у ПрАТ «Львівобленерго» відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 13.04.2017 р. та вимог Закону України «Про акціонерні товариства») та Військовою частиною А 4324 укладено договір постачання електричної енергії № 90528.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору постачання електричної енергії № 90528 від 27.06.2008 р. постачальник зобовязується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього договору та додатків до нього. За умовами пункту 2.3.3 договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії у порядку, визначеному додатками № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно з положеннями пункту 4 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Пунктом 6 додатку № 2 «Порядок розрахунків» передбачено, що рахунки на сплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу, а тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

04.03.2010 р. між ВАТ «Львівобленерго» (кредитор), Військовою частиною А 4324 (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (третя особа у договорі) укладено договір № 10/189 про виконання обовязку боржника іншою особою.

Пунктом 1 договору № 10/189 від 04.03.2010 р. передбачено, що відповідно до статті 528 ЦК України, боржник покладає, а третя особа приймає на себе обовязок виконання всіх грошових зобовязань боржника перед кредитором щодо оплати за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3 % річних, інфляційні, згідно з договором про постачання електроенергії № 90528, укладеним між кредитором і боржником.

Відповідно до пункту 4 договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010 року. Даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 днів до терміну закінчення терміну дії цього договору кожна сторона не повідомить сторону про припинення дії цього договору. Договір № 10/189 від 04.03.2010 р. не розірваний та продовжує діяти.

Пунктом 4.2.1 договору постачання електричної енергії № 90528 від 27.06.2008 р. встановлено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до пункту 7 додатку № 2 до договору постачання електричної енергії № 90528 від 27.06.2008 р. «Порядок розрахунків» у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовленими договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Всупереч умовам договору відповідачем не здійснено своєчасної оплати вартості отриманої електричної енергії (активної та реактивної), що підтверджується долученими до матеріалів справи документів.

Позивачем нараховано пеню відповідно до умов договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно з розрахунком на загальну суму 56 958,93 грн. з 01.12.2016 р. до 31.05.2017 р. Крім того, позивач нарахував 24 772,40 грн. втрат від інфляції за період з 01.02.2017 р. до 30.06.2017 р. та 4 973,13 грн. 3 % річних від простроченої суми за період з 14.02.2017 р. до 31.07.2017 р.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 24 772,40 грн. втрат від інфляції та 4 973,13 грн. 3 % річних від простроченої суми. Вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 договору постачання електричної енергії № 90528 від 27.06.2008 р. встановлено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню в розмірі 56 958,40 грн. за період з 01.12.2016 р. до 31.05.2017 р.

27.09.2017 р. відповідач подав на адресу суду відзив на позовну заяву (за вх. № 32775/17 від 27.09.2017 р.), в якому просить зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату боргу за використану спожиту електричну енергію Військовою частиною А4324 на 90 %. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує винятковими обставинами, викладеними у відзиві та доданими доказами, посилаючись, зокрема, на наступні обставини. На момент подання позовної заяви сума основного боргу за спожиту електроенергію сплачена в повному обсязі. Фінансовий стан Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишається вкрай важким. Дебіторська заборгованість станом на 01.09.2017 р. становить 7 414,2 тис. грн., кредиторська заборгованість становить 1 443,38 тис. грн., що підтверджується довідкою від 26.09.2017 р. за № 4686. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є структурним підрозділом Міністерства оборони України, є бюджетною організацією і фінансується за рахунок Державного бюджету України. Відповідач зазначає, що борг між Приватним акціонерним товариством Львівобленерго та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова виник не з вини відповідача, оскільки відповідні кошти для розрахунку з позивачем не були вчасно перераховані з Державного бюджету, тому прямої вини у невиконанні договірних зобовязань відповідача перед позивачем немає. В Міністерстві оборони України залишається складною ситуація з проведенням в повному обсязі розрахунків з постачальними організаціями за споживу військовими частинами та установами Збройних Сил України електроенергію, оплата здійснюється виключно в межах коштів Державного бюджету. На 2017 рік кошти для оплати штрафних санкцій, в тому числі пені, не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи наведені обставини справи, суд вважає за можливе частково задоволити клопотання відповідача, зменшивши розмір пені на 80 %.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, cуд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення пені на суму 11 391,79 грн., 24 772,40 грн. втрат від інфляції та 4 973,13 грн. 3 % річних від простроченої суми. В задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача. Відповідно до абзацу 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1 600,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДОПОУ 07638027) на користь позивача: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 11 391,79 грн. пені, 24 772,40 грн. втрат від інфляції, 4 973,13 грн. 3 % річних від простроченої суми та 1 600,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 28.09.2017 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 02.10.2017 р.

Суддя Гутьєва В.В.