Постанова № 69256557, 27.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 5021/1791/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія В'ячеславовичана постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 рокуу справі Господарського суду№ 5021/1791/2011 Сумської області за заявоюУправління Пенсійного фонду України в м. КонотопдоФізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання банкрутомВ судовому засіданні взяли участь представники:

арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.- Савостян Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.08.2011 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп порушено провадження у справі № 5021/1791/2011 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за спрощеною процедурою банкрутства в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою Господарського суду Сумської області від 15.08.2011 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. та інше.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.04.2017 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03 квітня 2017 року у справі № 5021/1791/2011 (суддя Яковенко В.В.) задоволено клопотання ліквідатора Солдаткіна С.В. та затверджено витрати ліквідатора Солдаткіна С.В на загальну суму 180 738,80 грн., а також стягнуто з кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь арбітражного керуючого витрати на оплату послуг ліквідатора та ліквідаційні витрати на загальну суму 79 313,52 грн.

Постановою від 12 червня 2017 року Харківський апеляційний господарський суд у справі № 5021/1791/2011 (судді: Плахов О.В. - головуючий, Бородіна Л.І, Шутенко І.А.) ухвалу місцевого суду скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. про затвердження витрат, понесених при проведенні ліквідаційної процедури на загальну суму 180 738,80 грн. та стягненні з кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь арбітражного керуючого витрати на оплату послуг ліквідатора та ліквідаційні витрати на загальну суму 79 313,52 грн.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник арбітражний керуючий Солдаткін Сергій В'ячеславович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року у справі № 5021/1791/2011, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 03 квітня 2017 року залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 3-1, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 31 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Частиною 10 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Отже, Закон про банкрутство передбачає альтернативні джерела для оплати послуг арбітражного керуючого.

Слід зазначити, що вирішення питання щодо оплати послуг ліквідатора безпосередньо пов'язано та є наслідком дослідження судом обставин правомірності здійснення ліквідаційної процедури, у т.ч. належного виконання ліквідатором покладених на нього Законом про банкрутство обов'язків.

За змістом статті 31 Закону про банкрутство, затвердженню підлягають фактично понесені арбітражним керуючим витрати, які підтверджені належними доказами, у зв'язку з цим при відшкодуванні витрат арбітражного керуючого господарський суд зобов'язаний дослідити обґрунтованість заявлених до відшкодування сум.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, майно боржника, що було виявлено ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Солдаткіним С.В. в процедурі банкрутства та включено до ліквідаційної маси, знаходилось в заставі у наступних кредиторів: ТОВ "ОТП Факторинг Україна"; ПАТ "Державний Ощадний банк України" філія - Сумське обласне управління територіально відокремлене безбалансове відділення; Кредитна спілка "Єзуч"; ПАТ "АКБІБ" в особі філії відділення ПАТ "Промінвестбанк в місті Суми".

Так, зокрема, майнові активи банкрута, а саме: меблевий цех третього поверху (A-3) площею 1 562,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1; житловий будинок площею 59,7 кв.м. з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2; земельна ділянки площею 009 га за адресою АДРЕСА_3, знаходились в заставі ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі договору іпотеки від 28.12.2006р. № PM-SMEC00/036/2006, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору від 28.12.2006р. № СМ-SME C00/036/2006 (з урахуванням додаткових угод; та договору іпотеки від 23.09.2013р. № PML-C03/035/2008, укладеного в забезпечення кредитного договору від 23.09.2013р. № ML-C03/035/2008 (з урахуванням додаткових угод.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором на підставі проведених аукціонів було реалізовано меблевий цех третього поверху (A-3) площею 1 562,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1; житловий будинок площею 59,7 кв.м. з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 009га за адресою: АДРЕСА_3. Ліквідатором було укладено: договір купівлі - продажу земельної ділянки від 03.07.2013р., договір купівлі-продажу житлового будинку від 03.07.2013р., та договори купівлі - продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 24.02.2015р.

Відповідно до пункту 2.2. договорів купівлі продажу земельної ділянки та житлового будинку, продаж земельної ділянки та житлового будинку було вчинено за 32 946,00 грн. та 85 723,00 грн., які були отримані продавцем (ліквідатором) від покупця готівкою ще до підписання цього договору.

Відповідно до пунктів 3.1. договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) ціна продажу об'єктів становить 30 414,84 грн. та 50 597,93 грн. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані кошти були отримані ліквідатором готівкою особисто.

Частиною 8 статті 30 Закону про банкрутство встановлено, що кошти які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку передбаченому статтею 31 цього Закону.

Крім того, колегія суддів з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №32/17-352-2011/3-20гс15, яка відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, зазначає, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя згідно з положеннями абзацу 2 частини 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються у першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що кошти отримані від реалізації ліквідатором арбітражним керуючим майна банкрута, яке знаходилось в заставі ТОВ "ОТП Факторинг Україна", відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій були перераховані не в повному обсязі, а саме на суму 131 000,00грн. Решта коштів всупереч правової позиції викладеної Верховним Судом України була направлена на оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора.

Крім того, апеляційним господарським судом досліджено, що всупереч приписам Закону про банкрутство розрахунки здійснювались готівкою із застосуванням касових розрахунків. Тобто, ліквідатор арбітражний керуючий Солдаткін С.В. самостійно, за власним підписом, здійснював собі оплату послуг арбітражного керуючого та отримував кошти на інші потреби (компенсація витрат згідно авансового звіту та повернення безвідсоткової фінансової допомоги), що підтверджується видатковими касовими ордерами на загальну суму 247 998,19 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було враховано зазначених обставин та призвело до необґрунтованого висновку щодо задоволення заяви ліквідатора Солдаткіна С.В. про затвердження витрат на загальну суму 180 738,80 грн. При цьому ухвала не містить будь-яких висновків щодо дослідження та оцінки наданих ліквідатором документів на підтвердження понесених витрат під час ліквідаційної процедури банкрута.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зазначає про помилкове застосування судом апеляційної інстанції ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство в редакції чинній з 19.01.2013, оскільки в даному випадку розгляд справи про банкрутство здійснюється за редакцією Закону чинній до 19.01.2013.

До того ж, судом апеляційної інстанції вирішено питання розподілу судових витрат в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, за якою витрати за подання апеляційної скарги покладено на арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві (заяві) об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно застосовано зазначену норму закону та стягнуто судовий збір як за дві вимоги.

У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року у справі № 5021/1791/2011, прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Солдаткіна Сергія В'ячеславовича залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року у справі № 5021/1791/2011 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков