Постанова № 69256550, 28.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Справа № 916/2854/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддіПоляк О.І., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі№ 916/2854/15Господарського судуОдеської областіза позовомПрокурора Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації в особі Одеського обласного управління водних ресурсівдоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Саратської районної державної адміністрації Одеської областіпровитребування земельної ділянки з незаконного володіння та зобов'язання звільнити її шляхом відновлення попереднього станув засіданні взяли участь представники:

- ГПУ:Жук І.К.- відповідача:ОСОБА_4, ОСОБА_6ВСТАНОВИВ:

Одеська обласна державна адміністрація (далі - ОДА) звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2017 (суддя Щавинська Ю.М.) заяву задоволено, поновлено пропущений строк для пред'явлення наказу від 18.12.2015 у даній справі.

Ухвала мотивована тим, що судове рішення набрало законної сили та цілком визнано сторонами, у зв'язку з чим є обов'язком до виконання.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (судді: Головей В.М., Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.04.2017 скасовано.

Відмовлено у задоволенні заяви Одеської обласної державної адміністрації про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа (наказу) до виконання.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обставини, на які заявник посилається в обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред'явлення до виконання наказу, не є поважними, оскільки "… не перешкоджали і не забороняли ООДА звернутися до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження у встановлені законом строки, адже причини пропуску строку, залежали виключно від волевиявлення самого заявника, тобто мали суб'єктивний характер …".

При цьому, суд враховував, що рішення господарського суду у даній справі, та наказ, виданий на його виконання, не було виконано через суб'єктивні причини (бездіяльність ОДА, яка є місцевим органом виконавчої влади), тому визнав помилковими висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для відновлення пропущеного строку для пред'явлення спірного наказу до виконання.

Прокурор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Прокурор доводить, що апеляційний господарський суд безпідставно не звернув увагу на положення законодавства (ст. 119 ГПК України, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження"), які передбачають можливість відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та не враховано принципи обов'язковості та невідворотності виконання судового рішення, що набрало законної сили, обставин невиконання добровільно судового рішення відповідачем та неодноразової відстрочки за його заявою виконання судового рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у відзиві доводи скарги заперечує, вважає, що облдержадміністрація не навела доказів на підтвердження причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без зміни.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Поляк О.І., Ходаківська І.П. касаційна скарга Заступника прокурора Одеської області прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2015 позов прокурора Саратського району Одеської області задоволено частково, витребувано з незаконного володіння ФОП ОСОБА_4 на користь ОДА земельну ділянку водного фонду державної власності площею 43,99 га, нормативно-грошовою вартістю 206 125,86 грн., яка розташована на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту; зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду державної власності площею 43,99 га, нормативно-грошовою вартістю 206 125,86 грн., яка розташована на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту; в решті позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Одеської області було видано наказ від 18.12.2015 № 916/2854/15, дійсний для пред'явлення до виконання до 19.12.2016.

Також встановлено, що за заявами відповідача, ухвалою суду першої інстанції від 11.01.2016 відстрочено виконання рішення від 02.12.2015 року в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду державної власності площею 43,99 га, нормативно-грошовою вартістю 206 125,86 грн., яка розташована на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту, до 01.06.2016 року; ухвалою господарського суду від 13.06.2016 виконання рішення господарського суду від 02.12.2015 року у вищевказаній частині відстрочено до 15.10.2016 року.

За нормою ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016; набрав чинності 05.10.2016) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, строк пред'явлення вищевказаного виконавчого документу, згідно вказаних приписів чинного законодавства сплинув 15.01.2017 року.

09.03.2017 до суду першої інстанції від ОДА надійшла заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа (наказу) до виконання.

Згідно з нормою ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Таким чином, гарантією для особи, що не реалізувала право на вчинення пред'явлення наказу суду до виконання у встановлений строк є процедура відновлення встановленого строку.

При цьому, суд надає оцінку причинам, що зумовили пропуск строку на пред'явлення наказу до виконання.

Касаційна інстанція не погоджується з мотивами відмови у поновленні строку для пред'явлення наказу до виконання апеляційного господарського суду, керуючись наступними висновками.

В розглядуваному випадку заявник, звертаючись з клопотанням про відновлення пропущеного строку на пред'явлення наказу до виконання, вважає, що законодавче скорочення встановленого строку до трьох місяців вплинуло на можливість вчасно пред'явити виконавчий документ до виконання. Крім того, заявник посилається на відстрочення виконання рішення судом через обставини, які не дозволяли звільнення спірної земельної ділянки.

Як встановлено судом рішення суду, пред'явлення до виконання якого є предметом спору, не було виконано з причин неодноразового клопотання відповідача відстрочити таке виконання та ухвалення судом відповідних відстрочок.

Таким чином, касаційна інстанція не може погодитися з висновком апеляційного господарського суду, що наказ, виданий на виконання судового рішення, не було виконано через бездіяльність ОДА, яка не може бути визнана такою, що бездіяла за вказаних обставин відстрочки.

Крім того, апеляційний господарський суд не врахував, що заявник звернувся з клопотанням відновити пропущений строк менше як через два місяці після його закінчення, допустивши таким чином незначне зволікання, враховуючи тривалість періоду часу, яка була надана для виконання судового рішення шляхом відстрочки.

Таким чином, можливість відновлення порушеного права заявника шляхом відновлення йому строку для пред'явлення наказу до виконання не слід пов'язувати виключно із суб'єктивними власними діями заявника, оскільки він був змушений очікувати тривалий строк відстрочення виконання судового рішення.

В такій ситуації, очікуючи усунення обставин, що не дозволяли виконати судове рішення тривалий час, заявник виявився у гіршому становищі через свою помилку щодо строку, ніж особа відповідача, яка з причин такої помилки отримає перевагу та можливість ухилитися від виконання судового рішення, що порушує право заявника на судовий захист.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що покладення на заявника тягаря негативних наслідків пропуску строку з огляду на виключно його суб'єктивну поведінку не можна визнати таким, що відповідає засадам добросовісності користування учасниками судового процесу процесуальними правами, а також загальним засадам справедливості та розумності.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, який, керуючись принципом обов'язковості судового рішення, визнав можливим відновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За нормою ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи наведене, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду першої інстанції залишенню в силі.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 916/2854/15 Господарського суду Одеської області скасувати.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.04.2017 залишити в силі.

3. Витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляд судового рішення в сумі 1600 грн віднести на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Господарському суду Одеської області видати наказ.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіО.І. Поляк І.П. Ходаківська