Постанова № 69256471, 15.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2017 року № 826/7974/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» доВідділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський областітретя особаПублічне акціонерне товариство «Укргазбанк»провизнання протиправною та скасування постанови,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» (надалі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області (надалі відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження №53497389 про стягнення виконавчого збору з ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр»;

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.07.2017.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засіданні не прибув, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Надав до матеріалів справи письмові пояснення, в яких просить в позові відмовити.

Разом з тим, відповідачем не було виконано вимог ухвал суду від 28.07.2017 та від 22.08.2017 в частині надання копії матеріалів виконавчого провадження № 50193552, з урахуванням чого справа вирішується на основі наявних в ній доказів, відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа надала до матеріалів справи письмові пояснення, в яких підтримує правову позицію позивача та просить суд позов задовольнити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2016 року відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 787 331,12 грн (надалі - виконавчий документ).

В подальшому, постановою державного виконавця від 29.11.2016 по виконавчому провадженні № 50193552 (копія якого без поважних причин не надана відповідачем до матеріалів справи) виконавчий документ повернуто стягувачу в зв'язку з відсутністю у боржника (позивача) майна, на яке може бути звернено стягнення.

01 березня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП53497289 щодо примусового виконання Постанови № 41405397 від 11.02.2016 про стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» виконавчого збору.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №53497289 від 01.03.2017, боржником у виконавчому провадженні є позивач - ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр», а стягувачем є Держава.

Вказана вище постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №53497289, як зазначив позивач, та не заперечено і не спростовано відповідачем, ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» у встановлені законом строки направлена (вручена) не була.

Вважаючи постанову про відкриття провадження неправомірною, позивач посилається виключно на те, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження поза межами строків пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Незгода позивача із вказаною вище постановою про відкриття виконавчого провадження зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

02.06.2016 Верховною Радою України прийнятий Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон України № 1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016, тобто з одночасним набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII, відповідно до пункту 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення».

Згідно з ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вищевказаного Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Цивільного Кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2001 по справі № 3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ст. 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Статтею 94 Конституції України визначено порядок набрання чинності прийнятими законами України.

Як вже зазначалось, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2017 ВП №53497289 прийнята з метою примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №41405397 від 11.02.2016.

За змістом п.п. 1, 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, на момент вчинення оспорюваної дії відповідачем, а саме, прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2017 ВП №53497289 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 11.02.2016 ВП №41405397, строк пред'явлення до виконання виконавчого документа (1 рік) вже був пропущений; в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання поважними причин такого пропущення та відновлення строку на пред'явлення виконавчого документу.

Частиною 6 ст. 12 Закон України № 1404-VIII встановлено, що виключно у судовому порядку здійснюється поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Враховуючи зазначене, в рамках спірних правовідносин суд позбавлений можливості застосувати пункт 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, на підставі якого фактично надається зворотна дія цьому закону, всупереч положень ст. 58 Конституції України.

Таким чином суд приходить до висновку, що положення Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» в частині строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, визначених у ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розповсюджуються виключно на виконавчі документи, видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки застосування поняття «набрання чинності законом» у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід'ємно пов'язуватись із моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотримуванні принципу незворотності дії законів у часі.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправною.

При цьому, суд вважає за правильне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову від 01.03.2017 ВП №53497289, адже правовим наслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, є його скасування.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №53497389 від 01.03.2017, що прийнята старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області Власюк Світланою Віталіївною.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» (код ЄДРПОУ 03577160) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн (одна тисяча шістсот) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя П.О. Григорович