Постанова № 69255031, 07.08.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 р. Справа № 804/4000/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ» до Дніпропетровської митниці ДФС, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ»» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предммет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року та рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року, винесені Дніпропетровською митницею ДФС;

- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ» (ЄДРПОУ 39864747) з Державного бюджету України надміру сплачені під гарантійні зобов'язання при здійсненні митного оформлення імпортованого товару у сумі 270 226, 20 грн.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ» (ЄДРПОУ 39864747) судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ»» та компанією FZOLINK INDUSTRIAL COMPANY LIMITED (China) було укладено зовнішньо-економічний контракт від №15112016 від 15.11.2016 р., предметом якого є купівля-продаж замовлених товарів. Поставка товару здійснювалась на умовах FОВ (Ляньюньган), товару було поставлено на загальну суму 16 281, 00 долар США. Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач звернувся до митного посту «Північний» та надав заповнену ЕМД від 06.04.2017 року UA№110150/2017/203374. Разом із зазначеною декларацією додатково позивач надав наступні документи: платіжний документ; контракт; договір транспортно-експедиторських послуг; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг; довідку про вартість перевезення; акт фізичного огляду. Позивачем у вказаній митній декларації митну вартість імпортованого товару визначено із застосуванням першого (основного) методу за ціною контракту №15112016 від 15.11.2016 року, разом з декларацією було подано документи, необхідні для митного оформлення товару, та додатково документи, які не впливають на митну вартість вантажу. Позивач зазначив, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 МК України митний орган мав користуватися основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту), і для цього відповідно до переліку ч.2 ст.53 МК України, отримав повну інформацію, але видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року, а також виніс рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року та визначив митну вартість імпортованого позивачем товару із підвищенням на 270 226,20 грн від заявленої ціни за контрактом та застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

При прийнятті цього рішення відповідач послався на неподання декларантом документів згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, відомостей щодо ціни цих товарів.

Позивач вважає, що вимоги ч. 2 ст. 53 МК України декларантом були виконані відтак у відповідача не було права визначення митної вартості товарів за допомогою другорядних методів та не було потреби вимагати від позивача додаткових документів. Затримка розмитнення отриманих товарів могла привести до порушення зобов'язань позивача перед українськими підприємствами, в зв'язку з чим він, з метою отримання товару, був змушений сплатити завищену суму податку на додану вартість, спричинену неправомірно завищеною оцінкою товарів згідно з оскаржуваним рішенням. За таких обставин позивач звернувся за судовим захистом.

Від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи наступним.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (ЕМД від 06.04.2017 року UA№110150/2017/203374 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість аналогічних товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться у документах, які підтверджують митну вартість товару, здійснення запиту додаткових документів на товар, а у випадках передбачених ч. 6 ст. 54 МКУ прийняття рішення про коригування митної вартості. Посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, встановлено що документи містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо складових митної вартості, не надано до митного оформлення сертифікат про походження товару та експортну декларацію країни відправлення. У зв'язку з ненаданням додатково витребуваних документів, та неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів було послідовно перейдено до другорядних методів. Прийняті рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Між ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ»» (Покупець, декларант) та компанією FZOLINK INDUSTRIAL COMPANY LIMITED (China) (Продавець) було укладено зовнішньо-економічний контракт від №15112016 від 15.11.2016 р., предметом якого є купівля-продаж замовлених товарів. Поставка товару здійснювалась на умовах FОВ (Ляньюньган), товару було поставлено на загальну суму 16 281, 00 долар США.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження митної вартості вказаного товару позивач звернувся до митного посту «Північний» та надав заповнену ЕМД від 06.04.2017 року UA№110150/2017/203374. Разом із зазначеною декларацією додатково позивач надав наступні документи: контракт, міжнародну транспортну накладну; коносамент; платіжне доручення від 21.11.2016р.; платіжне доручення від 14.03.2017р.; висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 06.04.2017 року; договір на транспортно-експедиторське обслуговування; рахунок-фактуру експедитора; довідки про транспортні витрати; комерційний інвойс; упаковочний лист; проформу інвойсу.

Додатково позивачем було надано комерційну пропозицію Продавця з офіційним перекладом Дніпропетровської торгово-промислової палати та прайс-лист з офіційним перекладом Дніпропетровської Торгово-промислової палати.

Згідно з умовами зовнішньо-економічного контракту №15112016 від 15.11.2016 року, укладеним ТОВ «ЗПВ «ФАРУТТІ» із компанією FZOLINK INDUSTRIAL COMPANY LIMITED (China) поставка Товару здійснювалась на умовах FOB CN Ляньюньган (Інкотермс 2010) .

За результатами візуальної перевірки наданих разом із МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для здійснення митного контролю та оформлення на етапі контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД, встановлено, що у документах містяться розбіжності, а також надані Позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час митного контролю за вищезазначеною митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених, ч.6 ст.54 МК України прийняття рішень про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Дніпропетровською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу Позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищезазначеними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, зокрема, що умови оплати за товар у інвойсі та зовнішньоекономічному договорі відрізняються.

За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості задекларованого митним органом повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунку про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Повідомленням позивача від 07.04.2017 року було проінформовано митницю про неможливість надання у 10 денний термін додаткових документів.

Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України винесені картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року та рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року.

У подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

ТОВ «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ» вважало за необхідне підтвердити правильність визначення митної вартості товарів ЕМД від 06.04.2017 року UA№110150/2017/203374, в подальшому Листом №б/н від 28.04.2017р. надало до митного органу письмові пояснення та додаткові документи згідно додатку на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів.

За результатами розгляду вказаних пояснень та додаткових документів, відповідач Листом №837/10/04-50-19-01 від 11.05.2017р. повідомив позивача, що рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року залишається чинним.

З огляду на матеріали справи, рішення про коригування митної вартості прийняте у зв'язку з виявленням розбіжностей у поданих декларантом документах та у зв'язку з тим, що останні не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари. При цьому за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних деклараціях, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості подібного товару, митне оформлення якого вже було здійснено, є більшим ніж заявлений, а саме: у митній декларації від 15.03.2017 р. №500010/2017/679 вартість подібного товару становить 2,970144 дол/кг, а не як задекларовано Позивачем - 1,061215 дол/кг. За результатами проведеного аналізу було обрано метод визначення митної вартості щодо аналогічних (подібних) товарів.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Дніпропетровською митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Другою частиною статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а третя частина цієї ж статті передбачає, що якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним ба на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.

Відповідно до статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, не є обов'язковим, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними для перевірки числових значень заявленої митної вартості.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Дніпропетровською митницею ДФС не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Судом встановлено, що позивач придбав товар у продавця на умовах FOB (Ляньюньган) (Інкотермс 2010), тобто Продавець повинен поставити товар на борт судна, номінованого Покупцем в зазначеному порту відвантаження, а витрати на перевезення зазначеного товару в порт розвантаження та всі інші зобов'язання після перетину товаром борту судна бере на себе Покупець.

При розгляді наданих декларантом комерційної пропозиції та прейскуранта (прайс-листа) продавця товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

Листом №б/н від 28.04.2017р. позивачем надало до митного органу письмові пояснення та додаткові документи, у т.ч. копія комерційної пропозиції та копія прайс-листа з офіційним перекладом ТПП.

Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року вбачається, що воно прийняте у зв'язку з виявленням розбіжностей у поданих декларантом документах та у зв'язку з тим, що останні не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари.

Так у вказаному рішенні зазначено, що у органу ДФС наявна інформація за якими ввезений подібний товар із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) на рівні 2.970144 дол/кг за ЕМД №UA500010/2017/679 від 15.03.2017. Рівень заявленої декларантом митної вартості - 1.061215 дол/кг.

При цьому згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» №2 від 13.03.2017р., у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У супереч зазначеному, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо відповідачем не зазначено, а також не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вирішуючи спір, суд враховує, що надані позивачем до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, дають можливість ідентифікувати оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах).

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29.05.2012 року № 21-91а12, відповідно до якої, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Статтею 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судом, в даному випадку підстави для відмови у митному оформленні були відсутні, оскільки коригування митної вартості товару було здійснено безпідставно.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідачів визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідачі не підтвердили належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

Щодо посилання відповідача на те, що сума сплати позивачем за товар двома платіжними документами, яка складає 100% передплати не відповідає узгодженому у контракті розміру передплати за товар у розмірі 40%, суд не приймає до уваги, оскільки сплата позивачем всієї суми вартості товару не порушують та не звужують права сторін учасників контракту, та навпаки підтверджують намагання виконання умов контракту.

В той же час, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Також інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Показовим в спірних правовідносинах є рішення ЄСПЛ у справі «Полімерконтейнер проти України» (заява № 23620/05), в якому Судом постановлено, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції.

Суд зазначив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння своїм майном має бути законним.

Критерій пропорційності, використаний судом у справі, передбачає, що втручання в право власності розглядається як недотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому в питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, суд визнає достатньо широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Крім того, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, в тому числі в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, позивачем, разом з листом від 28.04.2017 р. № б/н надіслано до митного органу лист з додатковими поясненнями та обґрунтуваннями, а також копії комерційної пропозиції та прайс-листа з перекладом Дніпропетровської торгово-промислової палати та висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати, однак митним органом зазначений документ до уваги не прийнято.

Таким чином, суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про неправомірність застосування Дніпропетровською митницею ДФС другорядного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи не надав суду достатніх доказів та не навів належних підстав щодо обґрунтованості прийнятих ними рішень з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі та аналізу вищенаведених документів.

Враховуючи встановлені судовим розглядом факти, дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що спірні акти індивідуальної дії відповідача відносно позивача, як-то: рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року та рішення щодо відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року, є такими, що прийняті необґрунтовано та безпідставно, а отже підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ» до Дніпропетровської митниці ДФС, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України, про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про повернення позивачу з Державного бюджету України надміру сплачені під гарантійні зобов'язання при здійсненні митного оформлення імпортованого товару у сумі 270 226, 20 грн., суд зазначає, що вказана вимога Товариства є передчасною, оскільки лише за наявності Висновку про повернення вказаних сум Митниця матиме підстави повернути позивачу помилково та/або надмірно сплачені кошти, тому у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 03.02.2016р. №826/72/15.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ ВИРОБІВ «ФАРУТТІ» до Дніпропетровської митниці ДФС, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України, про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - задовольнити частково.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2017/00042 від 07.04.2017 року та рішення про коригування митної вартості №110150/2017/200006/1 від 07.04.2017 року, винесені Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 07.08.17р. Суддя З оригіналом згідно Суддя Н.В. Турлакова