Рішення № 69252307, 25.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/3156/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1958/17Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Бутенко С.Б., Пікуля В.П.,

За участю секретаря: Зеленської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в іноземній валюті на загальну суму 30 тис. доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 01 квітня 2015 року його заборгованість за кредитом становить 57791,61 доларів США.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2016 року провадження у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 1347079000 закрито в частині стягнення заборгованості за період з 16 травня 2008 року до 12 жовтня 2010 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини по справі, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та безпідставно застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки строк позовної давності банком не пропущений.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 16.05.2008 року №11347079000: за відсотками - 15 842,66 доларів США за період з 01 квітня 2012 року до 01 квітня 2015 року; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 82 517 грн 24 коп. за період з 01 квітня 2014 року до 01 квітня 2015 року; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками - 175 996 грн. 99 коп. за період з 01 квітня 2014 року до 01 квітня 2015 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 16.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11347079000, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кошти в сумі 30000,00 дол. США, під 14% річних, зі строком повернення до 15.05.2018 року.

Протягом лютого - квітня 2009 року сторони уклали 3 додаткові угоди до договору про надання споживчого кредиту в яких домовилися про перенесення строків виконання зобов'язання зі сплати процентів за договором та визначили розмір ануїтентного платежу в сумі 454 долари США та день сплати - 5 число кожного календарного місяця.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 01.04.2015 року утворилась заборгованість в сумі 57791,61 дол. США, яка складається:

з заборгованості по кредиту - 28249,08 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 29542,53 дол. США.,

а також заборгованість по пені в розмірі 258514,23 грн., з яких:

пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 82517,24 грн. та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 175996,99 грн.

Вказані кошти банк просив стягнути з позичальника.

Як зазначалося вище, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.03.2016 року провадження у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.05.2008 року № 347079000 закрито в частині стягнення заборгованості за період з 16 травня 2008 року до 12 жовтня 2010 року, оскільки заборгованість за вказаний період була стягнута рішенням Автозавосдького районного суду м. Кременчука від 28.02.2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що банком пропущено строк позовної давності, про застосування якої в суді першої інстанції заявила представник відповідача ОСОБА_3

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з умов договору, а саме п. 4.1 - за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань передбачених договором, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу сума якого розраховується за офіційним курсом НБУ станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена у іноземній валюті.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вказаний правовий висновок висловлений в постанові ВСУ при розгляді справи № 6-1206цс15, який у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування для всіх суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи той факт, що рішення суду про стягнення заборгованості боржником не виконано, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом підлягає стягненню з боржника за період в межах строку позовної давності, за останні три роки звернення до суду, а саме з 01.04.2012 року по 01.04.2015 року в сумі -15 842,66 дол. США.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості по пені, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ при розгляді справи № 6-116цс13.

В зв'язку з не виконанням умов договору позичальником, банком нарахована заборгованість по пені.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції банком було надано уточнюючий розрахунок про стягнення заборгованості по пені, виходячи з розрахунку пені за кожен день прострочення. При цьому загальна сума заборгованості по пені за період з 01.04.2014 року по 01.04.2015 року становить 184087,76 грн.

Враховуючи вищевказані норми права та правову позицію ВСУ, нарахована банком сума пені за 1 рік підлягає стягненню з боржника.

Доказів які-б свідчили про інший розмір заборгованості по пені відповідачем не надано.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення прозову.

Оскільки рішення суду підлягає скасуванню, судові витрати, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь банку пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 2639,65 грн.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11347079000 від 16.05.2008 року - по відсотках за користування кредитом (за період з 01.04.2012 по 01.04.2015 року) в сумі - 15 842,66 дол. США., за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом в сумі 184087,76 грн., за період з 01.04.2014 року по 01.04.2015 року

Стягнути з ОСОБА_2на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 2639,65 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Панченко О.О.