Ухвала суду № 69248309, 29.09.2017, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/157/15-к

Провадження № 1-в/603/18/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2017 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді: Іванчук В. М.

при секретарі: Сандалюку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська заяву адвоката Благодира Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

за участю прокурора: Старух В.І.,

заявника: ОСОБА_2,

адвоката: Благодира С.М.,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Благодир С.М., інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Заява обґрунтована тим, що 27 вересня 2010 року заступником прокурора Тернопільської області Комуніцьким О.В. порушена кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 08 лютого 2012 року перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.368 КК України на ч.1 ст.368 КК України (в редакції Закону України від 07 квітня 2011 року).

Вироком Монастриського районного суду від 06 січня 2017 року ОСОБА_2 в пред'явленому йому обвинуваченні визнаний невинуватим і по суду виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України (в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року).

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2016 року вирок Монастириського районного суду від 06 січня 2017 року залишений без змін.

Таким чином, з 27 вересня 2010 року по 29 березня 2017 року ОСОБА_2 перебував під слідством та судом протягом 6 років 6 місяців та 3 днів.

Враховуючи те, що неправомірними діями органів досудового розслідування, суду та прокуратури йому завдано моральних страждань які полягають у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнав внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що призвело до погіршення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, заявник просить відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначити розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 499200 грн. та розмір витрат на надання правової допомоги у сумі 105705 грн.

Також заявник просить повідомити про виправдання ОСОБА_2 по місцю його проживання сільську раду с.Словятин Бережанського району Тернопільської області та по місцю його попередньої роботи в Бережанський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 та адвокат Благодир С.М. заяву підтримали з підстав зазначених у заяві.

Прокурор Старух В.І. в судовому засіданні вимоги заяви просить задоволити частково, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 вересня 2010 року заступником прокурора Тернопільської області Комуніцьким О.В. порушена кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

22 жовтня 2010 року слідчим прокуратури Зборівського району Тернопільської області Цимбалюком В.Г. стосовно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

21 лютого 2011 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 368 КК України та повторно обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2011 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням розпорядчо-владних функцій в правоохоронних органах та органах, державної влади і управління строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки. На підставі п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи та періодично з'являтись для реєстраціїв в органи кримінально-виконавчої системи. Також, на підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлений спеціального звання старшого лейтенанта міліції. Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС в Тернопільській області - 7714.52 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судово- криміналістичних експертиз.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 08 лютого 2012 року апеляцію старшого прокурора Бережанського району Кутнів Л.Є. задоволено, апеляцію засудженого ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2 - змінено, перекваліфіковано його дії з ч.2 ст.368 КК України на ч.1 ст.368 КК України (в редакції Закону України від 07 квітня 2011 року) та визначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. у доход держави з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.01.2013р. ухвала Апеляційного суду Тернопільської області від 08.02.2012 року щодо ОСОБА_2 скасована, справа направлена на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20 лютого 2013 року вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасовано, справа направлена на новий судовий розгляд.

Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2014 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 9000 грн. у дохід держави з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки. На підставі ст. 49 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року) у зв'язку із закінченням строків давності. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області 3846 грн. 12 коп. витрат пов'язаних з проведенням судово-криміналістичних експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 грудня 2014 року вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2015 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 повернуто прокурору Бережанського району Тернопільської області для додаткового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2015 року скасовано, справа направлена на новий судовий розгляд.

Вироком Монастриського районного суду від 06 січня 2017 року ОСОБА_2 в пред'явленому йому обвинуваченні визнано невинуватим і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України (в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року). Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2016 року вирок Монастириського районного суду від 06 січня 2017 року залишений без змін.

Вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 06 січня 2017 року набрав законної сили 29 березня 2017 року.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон) відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно до ст.2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Стаття 3 Закону роз'яснює, що громадянинові відшкодовуються заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені у зв'язку наданням йому юридичної допомоги та моральна шкода.

Відповідно до ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Також, згідно п.9 постанови від 31 березня 1995 року №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова), у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Крім того, в абзаці 2 п.14 Постанови, судам роз'яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Заявник ОСОБА_2 та адвокат Благодир С.М. розмір моральної шкоди обґрунтовують тим, що ОСОБА_2 незаконно перебував під слідством та судом з 27 вересня 2010 року по 29 березня 2017 року.

На протязі більше ніж 73 місяців до нього був застосований запобіжний захід, яким було заборонено покидати місце постійного проживання с. Словятин Бережанського району Тернопільської області.

За вказаний період ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнав внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що призвело до погіршення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Також досудове слідство і судовий розгляд в справі стосовно ОСОБА_2 тривали за межами розумних строків, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим досудове розслідування та судовий розгляд кримінальної справи за межами розумних строків привели до морального і матеріального виснаження ОСОБА_2

В 2010 році ОСОБА_2 був відрахований з числа слухачів 3-го курсу Київської Національної академії внутрішніх справ, де навчався на державній формі, у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через дискредитацію.

Також ОСОБА_2 зазнав моральних страждань в наслідок позбавлення права на працю.

Так, наказом начальника УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_4 №608 від 01 жовтня 2010 року ОСОБА_2 було звільнено з посади старшого оперуповноваженого групи КМСД Бережанського РВ УМВС в Тернопільській області за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби, підставою для чого був висновок службової перевірки за фактом порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує, зокрема роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5) та Наказом МЮ України №6/5/3/41 від 04.03.96 року «Про затвердження Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», згідно з яких шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Також, суд враховує положення частини 5 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Крім того, згідно ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держави, які ратифікували вказану Конвенцію, взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини "Котій проти України " від 05 березня 2015 року, судом було зазначено, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. Для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо: застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин.

Пункт 5 статті 5 Конвенції дотримано, коли існує можливість отримати відшкодування за позбавлення свободи, здійснене з порушенням пунктів 1, 2, 3 або 4 Конвенції. Отже, право на відшкодування, закріплене пунктом 5, означає, що порушення одного з попередніх пунктів статті 5 Конвенції було встановлено або національним органом, або Судом.

Вирішуючи вимоги заявника про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що ОСОБА_2 перебував під слідством та судом з 27 вересня 2010 року по 29 березня 2017 року.

Таким чином, ОСОБА_2 тривалий час перебуваючи під слідством та судом, був змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Крім того, як вбачається з витягу наказу начальника УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_4 №608 від 01 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 було звільнено з посади старшого оперуповноваженого групи КМСД Бережанського РВ УМВС в Тернопільській області у запас Збройних сил через дискредитацію, що в тому числі призвело до погіршення відносин з оточуючими людьми та порушення нормальних життєвих зв'язків.

Враховуючи наведене, беручи до уваги тривалість та характер моральних страждань заявника, суд вважає, що з врахуванням обставин справи, виходячи із засад розумності та справедливості, заявнику слід визначити розмір відшкодування моральної шкоди в розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, що становить 256000 грн.

При цьому, відповідно до вимог ст. 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених п.п. 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Також, згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду здійснюється Державним казначейством України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Вирішуючи вимоги заявника про відшкодування витрат на надання правової допомоги суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 07.11.2011 року уклав з адвокатом Благодиром С.М. договір про надання правової допомоги.

На підтвердження оплати правових послуг адвокату Благодиру С.М., під час досудового розслідування та судового процесу, заявником до суду надано квитанції на отримання коштів на покриття фактичних витрат адвоката від: 20.12.2015 року, 08.02.2015 року, 10.12.2014 року, 29.03.2017 року, а також квитанції на отримання гонорару від: 25.11.2013 року, 07.10.2014 року, 02.07.2015 року, 07.12.2016 року, 29.03.2017 року на загальну суму 105705 грн. та акт розрахунку суми гонорару адвоката Благодира С.М. за надану правову допомогу ОСОБА_2

Також заявником надано акт розрахунку суми коштів необхідних для покриття фактичних витрат адвоката, пов'язаних з переїздом до місця проведення судових засідань та виконання процесуальних дій під час надання правової допомоги ОСОБА_2, який суд оцінює критично, оскільки зазначений акт не підтверджує факт оплати послуг адвоката Благодира С.М. у даному кримінальному провадженні та містить лише розрахункові відомості.

Так, відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду. У цьому випадку, громадянинові відшкодовується сума, сплачена ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги (п. 4 ст. 3 Закону).

В абз. 3 п. 10 Положення Про застосування закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у звязку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському обєднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрати адвоката у звязку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Таким чином, дослідивши надані стороною заявника письмові докази на підтвердження надання правової допомоги ОСОБА_2 адвокатом Благодиром С.М., перевіривши їх на предмет належності та допустимості, суд вважає, що заява ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на надання правової допомоги внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду підлягає до повного задоволення в сумі 105705 грн.

Також заявник просить повідомити про виправдання ОСОБА_2 по місцю його проживання сільську раду с.Словятин Бережанського району Тернопільської області та по місцю його попередньої роботи в Бережанський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області.

Так згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», у разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання особи письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога заявника про повідомлення письмово сільську раду с.Словятин Бережанського району Тернопільської області та Бережанський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області про виправдувальний вирок підлягає до задоволення, оскільки повністю ґрунтується на вимогах ч. 2 ст. 11 вищезазначеного Закону.

Керуючись ст.ст. 1-4, 11-13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Благодира Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду - задоволити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646 (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_2 361705 (триста шістдесят одна тисяча сімсот п'ять) гривень відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Повідомити письмово сільську раду с.Словятин Бережанського району Тернопільської області та Бережанський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області про виправдувальний вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 06 січня 2017 року, згідно якого ОСОБА_2 в пред'явленому йому обвинуваченні визнано невинуватим і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України (в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року).

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя: