Рішення № 69245457, 29.09.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4565/17

Провадження № 2/333/2206/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Варнавської Л.О.,

при секретарі: Некрашевич Є.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

04.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період часу з 22 червня 1983 року по 07 серпня 1985 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій.

У 1984 році при виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан ОСОБА_1 отримав осколочні поранення в голову, праву руку, ліву ногу, контузію головного мозку, наслідком яких є шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 243/Ж від 07.02.2017 року, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку: «Стійких наслідків важкої ЧМТ, контузії головного мозку (1984 рік). Посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворо-динамічними кризами. Посттравматична енцефалопатія ІІ ст. з двобічною пірамідною недостатністю, вираженими вестибуло-атактичними порушеннями. Кризи симпато-адреналового характеру 1-2 рази на тиждень. Гіпомнестичний синдром. Стійкий цефалічний синдром. Антено-тривожно-невротичний синдром. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН І ст.», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами.

ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби. Від отриманих травми у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я. У зв'язку з цим, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у зв'язку з отриманням поранень під час захисту Вітчизни та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року - 240 000,00 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 240 000,00 грн..

Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним, позов підтримував, просив його задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України - ОСОБА_2 заперечував проти позову, вважає, що відсутні підстави для його задоволення. Додатково в судовому засіданні пояснив, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено соціальне забезпечення військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, шляхом виплати грошової допомоги, яку позивач отримав. Спеціального закону з визначення порядку та умов відшкодування завданої моральної шкоди законодавцем не прийнято. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення Міністерством оборони України винних дій щодо позивача та наявність причинного зв'язку між такими діями та моральною шкодою, як і відсутні докази завдання позивачеві моральної шкоди.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Під час проходження військової служби в період часу з 22.06.1983 року по 07.08.1985 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій (а.с. 10), військовий білет, серія НОМЕР_1 від 25.03.1983 року (а.с. 11).

У 1984 році при виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан ОСОБА_1 отримав осколочні поранення в голову, праву руку, ліву ногу, контузію головного мозку, наслідком яких є шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 243/Ж від 07.02.2017 року, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку: «Стійких наслідків важкої ЧМТ, контузії головного мозку (1984 рік). Посттравматичний церебральний арахноїдит з лікворо-динамічними кризами. Посттравматична енцефалопатія ІІ ст. з двобічною пірамідною недостатністю, вираженими вестибуло-атактичними порушеннями. Кризи симпато-адреналового характеру 1-2 рази на тиждень. Гіпомнестичний синдром. Стійкий цефалічний синдром. Антено-тривожно-невротичний синдром. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН І ст.», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами. Зазначене підтверджено витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 778 від 07.03.2017 року (а.с. 13-14).

30.05.2017 року ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ № 0825744 (а.с. 15).

Довідкою Управління праці та соціального захисту населення по Комунарському району № 46 від 30.05.2017 року підтверджено, що ОСОБА_1 визнаний інвалідом війни третьої групи, має право на пільги (а.с. 9 ).

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Зі справи вбачається, що від травми, отриманої під час проходження військової служби, у позивача розвинулися хвороби, та починаючи з 2016 року стан його здоров'я погіршився.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс14, позиції Вищого спеціалізованого суду України, ухвала суду від 07.10.2015 року № 6-19770св 15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд керувався вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи. Позивач у зв'язку з отриманим пораненням став хворою людиною, можливості якої обмежені. Позивачу отриманим пораненням під час виконання обов'язків військової служби заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його звичні нормальні зв'язки, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя в сім'ї та суспільстві.

Між тим, суд не може погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної в позовній заяві. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує конкретні обставини справи, групу інвалідності, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, і, виходячи з засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 30000 грн. , в решті позов є надмірним та задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви не майнового характеру в розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн., в решті позову - відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

На рішення сторонами, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л.О. Варнавська