Рішення № 69237282, 26.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1484/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1253/2017

Категорія 40

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Матківський

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю апелянтів - арбітражного керуючого ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника Тисменицького об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області Скрипник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Тисменицького об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області, Тисменицької ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківської області про спростування недостовірності поширеної інформації та стягнення моральної шкоди з апеляційними скаргами арбітражного керуючого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 19 червня 2017 року -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року позивач звернулася до суду з даним позовом та після уточнення позовних вимог просив визнати інформацію викладену у листі до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Івано-Франківській області із змістом: «Так, в судовому засіданні господарського суду від 31 травня 2016 року, яке проводилося із звукозаписом, після розгляду та прийняття судом рішення по першому питанню, без будь яких пояснень, представник ТзОВ «Прибій» адвокат ОСОБА_2 виходить з приміщення судового засідання. Головуючий суддя ОСОБА_5. вийшла з приміщення в коридор слідом за адвокатом ОСОБА_2, а також представник ТзОВ «Прибій» адвокат ОСОБА_2 та головуючий суддя у даній справі ОСОБА_5 були відсутні близько 10 хвилин, очевидно, що в коридорі суду поза межами приміщення судового засідання проводилася так звана «нарадча кімната», оскільки після повернення адвоката ОСОБА_2 та головуючого судді ОСОБА_5. до приміщення судового засідання, не чекаючи озвучення суддею по розгляду наступного питання судового засідання, адвокатом ОСОБА_2 було заявлено про заперечення щодо задоволення будь-якого клопотання і пояснень та заперечень арбітражного керуючого ОСОБА_1 стосовно подальшого проведення ліквідаційної процедури ТзОВ «Соснина». В представників кредиторів ТзОВ «Соснина», які були присутні в судовому засіданні 31 травня 2016 року, та і в ліквідатора-арбітражного керуючого ОСОБА_1, виникла підозра, що в так званій «нарадчій кімнаті» в коридорі суду, адвокатом ОСОБА_2 та головуючим суддею ОСОБА_5. було вже прийнято рішення про відкладення та розгляд наступних питань судового засідання на 07 червня 2016 року, та задоволення всіх вищезазначених Заяв (скарг) представника ТзОВ «Прибій» адвоката ОСОБА_2 про визнання неправомірних дій арбітражного керуючого ОСОБА_1 та його усунення від обов'язків ліквідатора ТзОВ «Соснина» недостовірною, зобов'язати ОСОБА_1 спростувати поширену неправдиву інформацію про адвоката ОСОБА_2 у спосіб, який вона була поширена - направити на адресу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Національної асоціації адвокатів України та на адресу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Ради адвокатів Івано-Франківської області письмовий лист-спростування недостовірної інформації.

Визнати недостовірною інформацію викладену у протоколі засідання комітету кредиторів ТзОВ «Соснина» із змістом «керуючим санацією ТОВ «Соснина» арбітражним керуючим до начальника УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області подано повторне письмове звернення №66 від 11 грудня 2014 року про вжиття дієвих мір і заходів по встановленню місця знаходження заставного легкового автомобіля марки Honda Civic д.н.з. НОМЕР_2, яким за отриманими керуючим санацією даними, на даний час використовує в своїх особистих цілях в м. Івано-Франківську та в області син колишнього директора ТОВ «Соснина» ОСОБА_7.», поширену ОСОБА_1 та відповідачами, викладену в протоколі №13 засідання комітету кредиторів ТОВ «Соснина» від 08 квітня 2015 року, зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну поширену інформацію у спосіб, який вона була поширена, стягнути солідарно з ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі, Управління Державної фіскальної служби України в Тисменицькому районі на користь ОСОБА_2 100 000 гривень моральної шкоди.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що в червні 2016 року ОСОБА_1 подав скаргу на його, як адвоката, незаконні та протиправні дії, як виконавця обов'язків представника ініціюючого кредитора ТзОВ «Прибій» у справі про банкрутство ТзОВ «Соснина». Дану скаргу направлено голові кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Івано-Франківській області та голові Вищої кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Національної асоціації адвокатів України. Зазначив, що він з 1996 року здійснює діяльність адвоката, надає юридичні послуги населенню і його рекомендують як професіонала своєї справи, принципову та наполегливу людину. Для досудового врегулювання спору він на адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1 направив вимогу про спростування недостовірної інформації, із якої вбачалось, що у випадку ігнорування вказаної вимоги на протязі семи днів, ним буде подано позов з приводу спростування недостовірної інформації, яка порочить його честь та гідність, порушує його немайнові права, а також буде поставлена вимога щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 170000 грн. Однак, у передбачений термін ОСОБА_1 не вжив жодних дій, спрямованих на спростування поширеної недостовірної інформації, а тому є підстави для його примусового відновлення порушеного права. Враховуючи те, що арбітражний керуючий фактично обвинувачує його, як адвоката, а також суддю ОСОБА_5. у злочині, а саме: у перебуванні в нарадчій кімнаті в коридорі, а також у прийнятті у коридорі суду рішення про відкладення та розгляд наступних питань судового засідання на 07 червня 2016 року та задоволення всіх заяв (скарг) представника ТзОВ «Прибій» адвоката ОСОБА_2 про визнання неправомірних дій арбітражного керуючого ОСОБА_1 та його усунення вій обов'язків ліквідатора ТзОВ «Соснина», при цьому у представників кредиторів ТзОВ «Соснина», ДПІ, УПФУ які були присутні в судовому засіданні 31 травня 2016 року, виникла підозра щодо вищевказаних «незаконних» дій та враховуючи те, що дана інформація є недостовірною, неправдивою, порочить його честь та гідність та ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.

Крім того, ОСОБА_1, заручившись підтримкою УПФ та УДФС в Тисменицькому районі, умисно не проводив жодних дій, спрямованих на порушення прав кредиторів. Зокрема, за сприяння кредиторів - УПФ та УДФС в Тисменицькому районі - грубо порушуються права кредитора ТОВ «Соснина» - ТОВ «Прибій», представником якого він є. Вважає, що саме за сприяння цих кредиторів відбулось поширення неправдивих відомостей про нього і саме на цих осіб - представників кредиторів ТОВ «Соснина» посилається ОСОБА_1, як на докази нібито його протиправної діяльності. Також йому відомо, що у протоколі №13 засідання комітету кредиторів ТОВ «Соснина» від 08 квітня 2015 року керуючий санацією ОСОБА_1 вказав з цього приводу наступне: «керуючим санацією ТОВ «Соснина» арбітражним керуючим до начальника УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області подано повторне письмове звернення №66 від 11 грудня 2014 року про вжиття дієвих мір і заходів по встановленню місця знаходження заставного легкового автомобіля НОМЕР_1, яким, за отриманими керуючим санацією даними, на даний час використовує в своїх особистих цілях в м. Івано-Франківську та в області син колишнього директора ТзОВ «Соснина» ОСОБА_7.» Вважає ці відомості неправдивими та такими, що підлягають спростуванню, оскільки у ОСОБА_7 немає сина. Дана інформація є негативною, оскільки таким чином ОСОБА_1 звинуватив колишнього директора ТзОВ «Соснина» ОСОБА_7 у вчиненні незаконних дій - приховування заставного майна та його самовільне використання.

Рішенням Тисменицького районного суду від 19 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію, яка викладена у скарзі ОСОБА_1 від 29 червня 2016 року, адресованій голові кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, а саме в частині: «Так, в судовому засіданні господарського суду від 31 травня 2016 року, яке проводилось із звукозаписом, після розгляду та прийняття судом рішення по першому питанню, без будь-яких пояснень, представник ТзОВ «Прибій» адвокат ОСОБА_2 виходить з приміщення судового засідання. Головуючий суддя ОСОБА_5. вийшла з приміщення в коридор слідом за адвокатом ОСОБА_2, а також представник ТзОВ «Прибій» адвокат ОСОБА_2 та головуючий суддя у даній справі ОСОБА_5 були відсутні близько 10 хвилин, очевидно, що в коридорі суду поза межами приміщення судового засідання проводилась таз звана «нарада кімната», оскільки після повернення адвоката ОСОБА_2 та головуючого судді ОСОБА_5. до приміщення судового засідання, не чекаючи озвучення суддею при розгляді наступного питання судового засідання, адвокатом ОСОБА_2 було заявлено про заперечення щодо задоволення будь-якого клопотання і пояснень та заперечень арбітражного керуючого ОСОБА_1 стосовно подальшого проведення ліквідаційної процедури ТзОВ «Соснина». В представників кредиторів ТзОВ «Соснина», які були присутні в судовому засіданні 31 травня 2016 року, та і в ліквідатора-арбітражного керуючого ОСОБА_1 виникла підозра, що в так званій «» нарадчій кімнаті» в коридорі суду, адвокатом ОСОБА_2. та головуючим суддею ОСОБА_5. було вже прийнято рішення про відкладення та розгляд наступних питань судового засідання на 07 червня 2016 року та задоволення всіх вищезазначених заяв (скарг) представника ТзОВ «Прибій» адвоката ОСОБА_2 про визнання неправомірних дій арбітражного керуючого ОСОБА_1 та його усунення від обов'язків ліквідатора ТзОВ «Сосина». Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати відомості, поширені ним 29 червня 2016 року у скарзі, адресованій голові кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Івано-Франківській області ОСОБА_6 та Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури України у спосіб найбільш близький до способу їх поширення шляхом направлення письмового листа - спростування недостовірної інформації не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 гривень спричиненої останньому моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вважає рішення незаконним та зазначає, що судом не було у повному обсязі з'ясовано всіх обставин справи, не взято до уваги надані суду заперечення арбітражного керуючого, представника Управління ПФУ в Тисменицькому районі та представника Тисменицької ОДПІ, не постановлено ухвалу про витребування копій звукозапису засідань господарського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року та від 07 червня 2016 року.

В судовому засіданні апелянтом двічі було озвучено вибачення перед позивачем ОСОБА_2

Звернувшись зі скаргою на адвоката реалізував своє право на звернення, передбачене ст. 40 Конституції України і мав намір захистити свої права, свободи та законні інтереси та не переслідував мету розповсюдження завідомо неправдивих відомостей, що принижують гідність, честь і ділову репутацію адвоката ОСОБА_2, а тільки звернувся із скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України в Івано-Франківській області зі скаргою на професійну діяльність адвоката ОСОБА_2, пов'язаною з розглядом справи, у якій позивач надавав послуги одній із сторін у справі, як представник кредитора ТзОВ «Прибій» у даній справі, а арбітражний керуючий ОСОБА_1 виконував обов'язки ліквідатора ТзОВ «Соснина».

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія провела перевірку поверхнево, посилалась виключно на письмові та усні пояснення самого позивача ОСОБА_2 та не взяла до увагу перевірку даних, надану апелянтом.

Позивач не надав суду доказів для підтвердження, які конкретно відомості, що позивач вважає недостовірними та були розповсюджувані арбітражним керуючим ОСОБА_1, коли і де ці відомості розповсюджувані, які принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача. Позивач у вказаній справі мав належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням.

ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі, просить його скасувати у частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та задовольнити позов повністю.

Зазначає, що дійсно в межах спору арбітражний керуючий ОСОБА_1 визнав поширення недостовірної інформації та двічі вибачився перед ним, тобто факт поширення недостовірної інформації був доведений належними та допустимими доказами та визнаний ОСОБА_1 Поширена інформація не лише грубо підриває ділову репутацію апелянта, але і авторитет судової системи в цілому. ОСОБА_1 фактично звинуватив ОСОБА_2 та суддю ОСОБА_5. у вчиненні злочину, повідомив про факт, який негативно впливає на репутацію суду, викликає сумніви у незалежності та неупередженості суду. Вказані дії вчинялись неодноразово та потребують належного правового реагування. ОСОБА_1 отримавши неналежне покарання відчуватиме власну безкарність, продовжуватиме поширювати неправдиву інформацію про осіб.

Апелянту було завдано моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на погіршення ділової репутації ОСОБА_2 як адвоката та сприяв створенню негативної думки у населення щодо не доброчесності адвоката, яка є хибною. Внаслідок таких дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 був змушений неодноразово подавати пояснення щодо поданих дисциплінарних скарг та доводити їх безпідставність та надуманість, а також витрачав зусилля для відновлення нормальної роботи та душевного спокою.

Крім того, судом було безпідставно не залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_8, хоча він повідомив про факт порушення і його прав. У протоколі №13 засідання комітету кредиторів ТОВ «Соснина» від 08 квітня 2015 року керуючий санацією ОСОБА_1 вказав: «керуючим санацією ТОВ «Соснина» арбітражним керуючим до начальника УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області подано повторне письмове звернення №66 від 11 грудня 2014 року про вжиття дієвих мір і заходів по встановленню місця знаходження заставного легкового автомобіля марки Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_2, яким за отриманими керуючим санацією даними, на даний час використовує в своїх особистих цілях в м. Івано-Франківську та в області син колишнього директора ТОВ «Соснина» ОСОБА_7 Вказана інформація була висловлена на засіданні комітету кредиторів, тобто у присутності осіб, вказаних у протоколі №13, тобто стала відома особам, які були присутні на засіданні комітету кредиторів, більше ніж одній особі. Судом не враховано, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 поза протокольною часиною повідомив широкому загалу, що нібито ОСОБА_2 має відношення до переховування авто спільно з ОСОБА_8 та його сином.

Тобто ОСОБА_1 звинуватив ОСОБА_2 у незаконному привласненні майна, однак судом належної оцінки висловлюванням не було надано. На недостовірність поширеної інформації вказує та обставина, що у ОСОБА_7 немає сина. Тобто викладені факти не існуючі.

Також позовні вимоги було заявлено і до двох інших співвідповідачів - УПФ в Тисменицькому районі та ДФС в Тисменицькому районі. Судом не було враховано, що саме представники цих органів підписали протокол, яким було поширено неправдиву інформацію щодо нібито заволодіння транспортним засобом сином колишнього директора ТОВ «Соснина» ОСОБА_7

Вислухавши суддю-доповідача, апелянтів, які вимоги поданих апеляційних скарг підтримали, представника управління ПФУ Івано-Франківської області, яка скарну ОСОБА_1 підтримала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга арбітражного керуючого ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт поширення відповідачем ОСОБА_1 інформації щодо нього, відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів правдивості інформації, що поширена ним відносно позивача. Позивачу була спричинена і моральна шкода, оскільки поширення недостовірної інформації відповідачем ОСОБА_1 завдало душевних страждань ОСОБА_2, які полягали у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського та професійного життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.

Поширена відповідачем інформація стосується позивача і вказаний факт відповідачем підтверджено в судовому засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 15 пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі.

Відповідно до п. 19 цієї ж постанови «Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в червні 2016 року направив скаргу стосовно позивача, як адвоката та як виконавця обов'язків представника ініціюючого кредитора ТзОВ «Прибій» у справі про банкрутство ТзОВ «Соснина» голові кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Івано-Франківській області та голові Вищої кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Національної асоціації адвокатів України, в якій поширив інформацію: «Так, в судовому засіданні господарського суду від 31 травня 2016 року, яке проводилося із звукозаписом, після розгляду та прийняття судом рішення по першому питанню, без будь яких пояснень, представник ТзОВ «Прибій» адвокат ОСОБА_2 виходить з приміщення судового засідання. Головуючий судді ОСОБА_5. вийшла з приміщення в коридор слідом за адвокатом ОСОБА_2, а також представник ТзОВ «Прибій» адвокат ОСОБА_2 та головуючий суддя у даній справі ОСОБА_5 були відсутні близько 10 хвилин, очевидно, що в коридорі суду поза межами приміщення судового засідання проводилася так звана «нарадча кімната», оскільки після повернення адвоката ОСОБА_2 та головуючого судді ОСОБА_5. до приміщення судового засідання, не чекаючи озвучення суддею по розгляду наступного питання судового засідання, адвокатом ОСОБА_2 було заявлено про заперечення щодо задоволення будь-якого клопотання і пояснень та заперечень арбітражного керуючого ОСОБА_1 стосовно подальшого проведення ліквідаційної процедури ТзОВ «Соснина». В представників кредиторів ТзОВ «Соснина», які були присутні в судовому засіданні 31 травня 2016 року, та і в ліквідатора-арбітражного керуючого ОСОБА_1, виникла підозра, що в так званій «нарадчій кімнаті» в коридорі суду, адвокатом ОСОБА_2 та головуючим суддею ОСОБА_5. було вже прийнято рішення про відкладення та розгляд наступних питань судового засідання на 07 червня 2016 року, та задоволення всіх вищезазначених Заяв (скарг) представника ТзОВ «Прибій» адвоката ОСОБА_2 про визнання неправомірних дій арбітражного керуючого ОСОБА_1 та його усунення від обов'язків ліквідатора ТзОВ «Соснина».

Суд першої інстанції правильно встановив, що інформація викладена у протоколі №13 засідання комітету кредиторів ТОВ «Соснина» від 08 квітня 2015 року керуючим санацією, ОСОБА_1 у тому що «керуючим санацією ТОВ «Соснина» арбітражним керуючим до начальника УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області подано повторне письмове звернення №66 від 11 грудня 2014 року про вжиття дієвих мір і заходів по встановленню місця знаходження заставного легкового автомобіля НОМЕР_1, яким, за отриманими керуючим санацією даними, на даний час використовує в своїх особистих цілях в м. Івано-Франківську та в області син колишнього директора ТзОВ «Соснина» ОСОБА_7.» не стосується самого позивача, а іншої особи, тому обґрунтовано відмовив у її спростуванні.

Також помилковими є доводи позивача ОСОБА_2, що відповідальність за поширення недостовірної інформації повинні нести УПФ в Тисменицькому районі та ДФС в Тисменицькому районі. Протягом усього часу розгляду справи позивачем жодним доказом не підтверджено, що зазначеними особами відносно нього розповсюджувалась будь-яка недостовірна інформація.

Стаття 32 Конституції України гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Згідно із ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Стаття 34 Конституції України кожному гарантує також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2016 року дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області прийнято рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 за відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку (а.с. 25-26).

23 лютого 2017 року рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скаргу ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області залишено без задоволення за відсутності в діях голови та секретаря палати порушень чинного законодавства щодо перевірки по скаргах на дії щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідки його дисциплінарної відповідальності (а.с. 118-119).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що викладена інформація у скарзі є недостовірною, має форму, яка принижує честь, гідність і ділову репутацію адвоката ОСОБА_2, є твердженням, а не оціночним судженням та містить посилання на фактичні дані, які при перевірках кваліфікаційно-дисциплінарної комісії не знайшли свого підтвердження, що є підставою для спростування цих відомостей. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що зазначена у скарзі інформація є такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Згідно із ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснено у абз. 2, 3 п. 27 Постанови, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Позивач ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не підтвердив факту спричинення моральної шкоди, тому суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 2000 гривень, а рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню.

В решті рішення суду першої інстанції є правильними та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При вирішенні позовних вимог судом, на думку колегії суддів, правильно визначено характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами; вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст.218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 19 червня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 гривень моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення завданої моральної шкоди відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді Р.Й. Матківський

І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк