Ухвала суду № 69237274, 25.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1313/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1504/2017

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Федів Л.М.

Суддя-доповідач Малєєв

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,

секретаря - Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Євгена Сергійовича на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 4 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів фінансових послуг - стягнення суми вкладу, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 4 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код за ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жит. АДРЕСА_1, суму вкладу за договором №SAMDWFD0070697160900 від 30.06.2015 в розмірі 3250 (три тисячі двісті п'ятдесят) євро, що відповідає 88993,41 грн (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні 41 коп.).

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 889,93 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сокуренко Євген Сергійович - представник відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» оскаржив указане рішення в апеляційному порядку.

Вважає оскаржуване рішення незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апелянт мотивує, що нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності. Вважає, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, відтак судам потрібно враховувати, що передбачена ст. 625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Стверджує, що судом не було враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі №6-1891 цс 15, що у разі припинення дії договору банківського вкладу та у разі відсутності розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом, у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії - не може застосовуватися депозитна процентна ставка.

Вважає розрахунок позивача в цій частині недоведеним, необґрунтованим належними та допустимими доказами.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив апеляційну скаргу. Вважає, що суд задовольнив позов правильно - повернув позивачу депозит в розрахунку в гривні, частиною якого банк заволодів внаслідок присвоєння цього депозиту працівниками банку під час виконання професійних обов'язків, жодних питань за приписом ст. 625 ЦК суд не вирішував і предмету позову по таких обставинах не розглядав. Наголошує, що відкриття банківських рахунків та облік на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком саме банку. Стверджує, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що з позивачем не укладався Кредитний договір банківського вкладу, не відкривались рахунки за цим договором, не надходили грошові кошти до банку та не спростував наявність депозитних зобов'язань Банку перед ОСОБА_3 за вказаним договором, не довів, що позивач отримав вклад повністю, тощо.

Просить апеляційну скаргу відхилити як таку, що не доказує ні неправильності, ні законності судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду представниця апелянта скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_4 проти вимог апеляційної скарги заперечив з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію слід відхилити з таких міркувань.

Згідно матеріалів справи, 30.06.2015 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) та ОСОБА_3 було укладено договір №SAMDWFD0070697160900 (вклад "Депозит Плюс") (а.с. 3, далі - Кредитний договір), за яким ОСОБА_3 передала Банку, а Банк прийняв грошову суму в розмірі 5000,00 EUR терміном до 30.06.2016 включно, зі сплатою 16 % річних (а.с. 3 зворот).

Внесення ОСОБА_3 суми вкладу в розмірі 5000,00 EUR на депозитний рахунок по Кредитному договору підтверджено копією прихідної квитанції «референс» SAMDNWFD0070697160900 (а.с.4).

Згідно копії розписки від 18.07.2015 ОСОБА_5 (на той час керуюча відділенням ПАТ КБ «Приватбанк», що не заперечується сторонами по справі) зобов'язалась 21.07.2015 повернути ОСОБА_3 борг у сумі 3250 євро (а.с. 5).

Згідно листа Слідчого управління Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області № 4911/108/24-2017 від 04.05.2017 (а.с. 31), ОСОБА_3 являється потерпілою у кримінальному провадженні № 12015090150000232 від 24.07.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191 ч. 1, 191 ч.2, 191 ч. 5 КК України і видані нею документи, а саме: примірник договору № SAMDNWFD0070697160900; прихідна квитанція до договору № SAMDNWFD0070697160900 на суму 5000 євро; дві розписки ОСОБА_5 про зобов'язання повернути кошти ОСОБА_3 від 18.07.2015 р. є речовими доказами у кримінальному провадженні і об'єктами дослідження при проведенні почеркознавчої експертизи.

Копії завірених розписок ОСОБА_5, Кредитного договору, та прихідної квитанції «референс» містяться на а.с. 52-56.

Згідно Довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» станом на 26.12.2016 курс гривні відносно євро становив : за 100 євро - 2738,2589 грн (а.с. 62).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, норми ст. 526, ч. 1 ст. 625, ст. 629, ін. ЦК України, вимоги Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 30 грудня 1998 року № 566, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, а також вимог ч. 2 ст. 27, ст. ст. 58-59, 64 ЦПК України, та ті обставини, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів, які б свідчили, що з позивачем не укладався зазначений Кредитний договір банківського вкладу, не відкривались рахунки за цим договором, не надходили грошові кошти до банку та не спростував наявність депозитних зобов'язань перед ОСОБА_3 за вказаним договором.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1. Положення).

Отже, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі (внесення ОСОБА_3 суми вкладу на депозитний рахунок по Кредитному договору підтверджено копією прихідної квитанції «референс» на а.с. 4).

Доводи апеляційної скарги, що нарахування процентів на суму шкоди є подвійною мірою відповідальності, що передбачена ст. 625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, що в даному випадку не може застосовуватися депозитна процентна ставка, що розрахунок позивача в цій частині є недоведеним, необґрунтованим належними та допустимими доказами не заслуговують на увагу суду, оскільки рішенням суду першої інстанції позивачу повернуто лише суму вкладу за договором (а.с. 3) в розмірі 3250 євро згідно розписки (а.с. 5) в зв'язку з порушенням банком вимог щодо обліковування грошових коштів, залучених від ОСОБА_3 на підставі укладеного договору банківського вкладу "Депозит Плюс" (а.с. 3). Крім того, суд першої інстанції, враховуючи заяву представника позивача про зміну позовних вимог (а.с. 15), не вирішував питання відповідальності банку за порушення грошових зобов'язань, передбачену приписами ст. 625 ЦК України, - стягнув виключно суму боргового зобов'язання без нарахування процентів, без застосування депозитних процентних ставок, тощо.

Відповідач, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надав суду доказів, які б свідчили про те, що з позивачем не укладався договір банківського вкладу (депозиту), не відкривались відповідні рахунки за цим договором, не надходили грошові кошти згідно прихідної квитанції «референс» банку, не довів, що зобов'язання банку за депозитним вкладом позивачки виконане належним чином (що ОСОБА_3 отримала суму вкладу повністю).

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, вірно встановивши обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин апеляцію належить відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Євгена Сергійовича - відхилити.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 4 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

Р.Й. Матківський