Рішення № 69232687, 26.09.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/1574/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко М. В.Номер провадження 22-ц/788/71/17 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Братислава»

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2014 року

в цивільній справі за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Братислава»

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати, стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

13 лютого 2014 року позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги якого 20 травня 2014 року збільшив та обґрунтував їх тим, що працював у кінотеатрі «Братислава» на посаді заступника директора кінотеатру. При звільненні за власним бажанням 30 вересня 2013 року з позивачем повний розрахунок не проведено, компенсацію за невикористану відпустку не виплачено і належним чином оформлена трудова книжка йому не видана, у зв'язку з чим заявник просив визнати вказані дії відповідача незаконними, зобов'язати видати трудову книжку, новий наказ про звільнення ОСОБА_3 і днем звільнення вважати день видачі трудової книжки, внести запис про звільнення датою видачі трудової книжки, а також стягнути заборгованість по виплаті заробітку за вересень 2013 року у сумі 2450 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 01 жовтня 2013 року у сумі 23571,40 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 751,39 грн. та 2000 грн. моральної шкоди. Крім того, просив стягнути витрати за надання правової допомоги у сумі 3960 грн.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано дії відповідача незаконними щодо не проведення повного розрахунку при звільнені ОСОБА_3

Стягнуто з Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Братислава» (далі - Кінотеатр «Братислава») на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті заробітної плати за вересень 2013 року у сумі 3000 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 751,39 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 23570,25 грн., з відрахуванням з зазначених сум необхідних податків і платежів.

На відшкодування спричиненої моральної шкоди за порушення трудових прав з відповідача стягнуто 600 грн. та 487,20 грн. на відшкодування витрат за правову допомогу.

Зобов'язано відповідача видати ОСОБА_3 належним чином оформлену трудову книжку.

В іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з Кінотеатру «Братислава» 279,22 грн. судового збору на корись держави.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 жовтня 2016 року у задоволенні заяви Кінотеатру «Братислава» про перегляд зазначеного вище заочного рішення відмовлено.

Відповідач із заочним рішенням не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати.

Зазначає, що зареєстрована адреса комісії з реорганізації кінотеатру, яка не змінилася після його приєднання до комунального підприємства, позивачу була відома, проте ОСОБА_3 не звертався за трудовою книжкою та згоду на її пересилання поштою не надавав. Вказує, що заявлений позивачем розмір заборгованості є безпідставним, всі належні заявнику суми були виплачені при його звільненні.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який заперечив проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі наказу голови комісії з припинення діяльності Кінотеатру «Братислава» № 1-к від 15 липня 2013 року прийнятий на роботу на посаду управляючого кінотеатром з випробувальним терміном один місяць, а на підставі наказу № 2 від 01 серпня 2013 року позивача переведено на посаду заступника директора кінотеатру (а.с. 11, 12).

Зазначені обставини підтверджені відповідними письмовими доказами , на підставі яких суд вирішив спір.

Крім того, суд встановив, що позивач звільнився за власним бажанням, однак у день звільнення - 30 вересня 2013 року з ним повний розрахунок з вини відповідача не проведено, трудову книжку не видано, тому суд першої інстанції на підставі взятого до уваги розрахунку боргу по заробітній платі та заявлених в позові сум, частково задовольнив позов.

Проте взяті до уваги судом обставини на підставі письмових пояснень позивача на час розгляду спору у місцевому суді належними доказами не підтверджені.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки розгляд справи в суді першої інстанції проведено за відсутності відповідача, а надані ним докази на підтвердження заперечень на позовну заяву суд при розгляді заяви про перегляд заочного рішення до уваги не взяв, тому колегія суддів на підставі ч. 2, ч. 3 ст. 303 ЦПК України бере до уваги нові докази, що надав відповідач в апеляційному суді.

З відомості на виплату заробітної плати за вересень 2013 року вбачається, що заробітна плата позивача склала 2424,23 грн., яку ОСОБА_3 отримав під підпис (а.с. 129).

Крім того, до матеріалів справи долучено затверджений 01 серпня 2013 року штатний розклад, згідно з яким посадовий оклад заступника директора Кінотеатру «Братислава» складав 3000 грн. (а.с. 130).

Ознайомившись з вказаною відомістю на виплату грошей за вересень 2013 року, позивач в апеляційному суді вказав, що відомість він не підписував, а наявний в ній підпис не його.

Відповідно, представником позивача заявлене клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, яке судом було задоволене.

Згідно з висновком експерта від 12 травня 2017 року № 19/119/6-6/22е досліджуваний підпис від імені ОСОБА_3 у встановленому аркуші до додатку № ВЗП - 000009 у стовпчику № 5 «Підпис про одержання», рядку № 1 навпроти слів «Лагутін Дмитро Олексійович», виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, згідно зразків, наданих на дослідження.

З викладеного вбачається, що наданий відповідачем доказ на підтвердження отримання позивачем повного розрахунку при звільненні не є належним доказом, а відтак відповідачем не доведено, що в останній робочий день ОСОБА_3 27 вересня 2013 року з ним проведено повний розрахунок.

Дійшовши висновку про порушення трудових прав позивача в частині невиплати заробітної плати за вересень 2013 року, а також повного розрахунку у день звільнення, місцевий суд дійшов вірного висновку про їх поновлення на підставі ст. 117 КЗпП України.

Проте при визначенні сум до стягнення суд першої інстанції допустив помилки.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З довідки про доходи позивача вбачається, що розмір його заробітної плати за останні два місяці перед звільненням складає: 1695,65 грн. у липні та 3000 грн. у серпні 2013 року, а всього 4695,65 грн. (а.с. 240).

Звідси, середньомісячний заробіток становить 2347,82 грн. (4695,65 грн. : 2), а середньоденний - 106,72 грн. (2347,82 грн. : 22 (середню кількість робочих днів).

За час затримки розрахунку, тобто з 28 вересня 2013 року по 21 травня 2017 року, що становить 165 робочих днів, середній заробіток складає 17608,80 грн. (106,72 грн. х 165) та визначений без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата їх є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачений за вересень 2013 року заробіток у розмірі 2958,55 грн. без урахування відповідних утримань із заробітної плати, а також 17608,80 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати за вересень 2013 року та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні.

Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану відпустку, місцевий суд погодився з розрахунком позивача, в якому середньоденний заробіток ОСОБА_3 складає 142,85 грн., розмір якого, як зазначалося вище, невірно обраховано, а тому в цій частині рішення суду також підлягає зміні.

Беручи до уваги кількість днів невикористаної відпустки за відпрацьований період з 15 липня 2013 року по 27 вересня 20,13 року, який складає 5 днів, розмір середньоденного заробітку позивача, обрахованого відповідачем згідно вимог вказаної вище Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, в сумі 100,00 грн., компенсації за рахунок відповідача підлягають 500,00 грн. (5 * 100,00 грн.).

З висновками місцевого суду в іншій частині колегія суддів повністю погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вказано вище, а також передбачено абз. 5 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Відповідно до п. 4.2 вказаної Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Оскільки вказаних вище вимог відповідач не виконав, тому рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача видати позивачу трудову книжку є законним.

При визначенні розміру компенсації за спричинену моральну шкоду у сумі 600 грн. суд надав оцінку моральним стражданням заявника, що були заподіяні йому відповідачем в результаті порушення трудових прав, розмір компенсації відповідає принципам розумності та достатності.

Заявлені ОСОБА_3 вимоги про зобов'язання відповідача видати новий наказ про звільнення та внести запис до трудової книжки датою її видачі не відповідають способам захисту порушених прав, які передбачені законом.

Зі змісту «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 вбачається, що всі записи про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи робляться у трудовій книжці (або у дублікаті трудової книжки) тільки на підставі відповідного наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про прийняття, переведення або звільнення; або на підставі архівних довідок, які складаються на підставі первинних документів про прийняття на роботу, переведення або звільнення з роботи, тобто на підставі тих самих наказів (розпоряджень) власника або уповноваженого ним органу, які зберігаються в архівах; або на підставі рішення суду щодо перебування позивача певний період у трудових відносинах з відповідачем.

Видання наказів (розпоряджень) власником або уповноваженим ним органом є його виключною компетенцією, а суд не вправі перебирати на себе господарсько-управлінські функції господарюючого суб'єкта, тому вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача видати відповідний документ задоволені бути не можуть.

З огляду на викладене, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості в частині вирішених вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, оскільки зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, що відповідно до п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

На підставі ст. 88 ЦПК України за рахунок держави відповідачу підлягає компенсація 358,15 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи апеляційним судом, а на користь позивача за рахунок відповідача слід стягнути 1687,68 грн. у рахунок компенсації витрат за проведену у справі експертизу.

Керуючись ст. ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Братислава» задовольнити частково.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2014 року змінити.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Братислава» на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті заробітної плати за вересень 2013 року у сумі 2958 грн. 55 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 500 грн. 00 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 17608 грн. 80 коп., з відрахуванням з зазначених сум необхідних податків і платежів.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Компенсувати Державному комунальному підприємству «Кінотеатр «Братислава» за рахунок держави 358 грн. 15 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Братислава» на користь ОСОБА_3 1687 грн. 68 коп. у рахунок компенсації витрат за проведену у справі судову почеркознавчу експертизу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -