Рішення № 69225208, 18.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.2017р. Справа № 905/1508/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків

до відповідача: Приватне підприємство «Підшипникзбут», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 23 963 грн. 89 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 03.01.2017р.

від відповідача: представник не зявився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Підшипникзбут», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 23 963 грн. 89 коп.

Ухвалою суду від 06.07.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі №905/1508/17 та призначено справу до розгляду на 17.08.2017р.

15.08.2017р. від позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист №1592 від 15.08.2017р. з додатками.

15.08.2017р. від відповідача до господарського суду Донецької області надійшла заява б/н від 08.08.2017р. за змістом якої, останній просить суд зобовязати позивача надати документи (платіжні та ін.), з яких вбачається факт розрахунку ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» з компанією Шеффлер за виготовлені підшипники згідно замовлення, зробленого ПП «Підшипникзбут». Ухвалою суду від 17.08.2017р. судом було відкладено вирішення питання стосовно заяви відповідача б/н від 08.08.2017р. про зобовязання ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» надати вищезазначені документи.

Також, 15.08.2017р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує та вважає їх безпідставними посилаючись на те, що ПП «Підшипникзбут» зробило все, для того, щоб виконати свої зобовязання за Договором, жодного умислу щодо навмисного невиконання зобовязань не мало. Також, відповідач зазначає, що затримка товару сталася через зрив поставки заводом-виробником. Крім того, відповідач пояснює, що відповідно до наданої останнім електронної переписки між підприємствами позивача та відповідача, ПП «Підшипникзбут» намагалося мінімізувати строки поставки, постійно надавало інформацію щодо строків виготовлення замовленого товару, узгоджувало з ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» строки поставки. Відповідач зазначає, що не зміг до кінця виконати належним чином зобовязання згідно Договору з обставин, що не залежали від ПП «Підшипникзбут» (неможливість отримати інший товар для підприємств-замовника з зони АТО, затримка виготовлення товару).

У своєму відзиві відповідач також звертає увагу суду на те, що на теперішній час ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» отримав замовлений товар самостійно у заводу-виробника, про що навіть не повідомило відповідача, хоча, на думку останнього, саме ПП «Підшипникзбут» надав позивачу всі контакти Шеффлера, контролював та узгоджував зі сторонами строки виготовлення підшипників. Тобто, на думку відповідача, ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» фактично самостійно змінило умови договору в односторонньому порядку, отримало замовлений товар за меншою ціною, перерахувавши кошти безпосередньо Шеффлер, у звязку з чим ПП «Підшипникзбут», виконавши роботу, не отримало жодних комісійних (коштів) згідно договору.

Ухвалою суду від 17.08.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.09.2017р.

11.09.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надішли заперечення №1775 від 11.09.2017р. на відзив відповідача, з додатками, в тому числі копія контракту №150517 від 15.05.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №11/09/14 від 11.09.2014р. щодо поставки товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2017р. та 18.09.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору №11/09/14 від 11.09.2014р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з поставки товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

В свою чергу, відповідач про дату та час судових засідань 17.08.2017р. та 18.09.2017р. був повідомлений належним чином. 15.08.2017р. від відповідача надійшла заява (б/н від 08.08.2017р.), у якій останній просив суд розгляд справи, призначений на 17.08.2017р., проводити за відсутністю представника ПП «Підшипникзбут» на підставі поданих документів. 18.09.2017р. від відповідача надійшла заява (б/н від 11.08.2017р.), у якій останній просив суд розгляд справи, призначений на 18.09.2017р., проводити за відсутністю представника ПП «Підшипникзбут» на підставі поданих документів.

Крім того, 18.09.2017р. від відповідача через канцелярію Господарського суду Донецької області надійшла заява, у якій останній просить суд витребування з Державної фіскальної служби України (з електронного реєстру митних декларацій) форми митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа МД-2 від 23.05.2017р. щодо факту відправки компанією Шеффлер через митний пост товару, а саме двох підшипників FAG на адресу ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2014р. між Приватним Підприємством «Підшипникзбут» (далі постачальник) та Публічним акціонерним товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» (далі покупець) був укладений Договір №11/09/14(далі договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобовязання передати в обумовлені договором строки покупцю продукцію та/або товар (далі-товар), а покупець - прийняти зазначений товар та сплатити за нього узгоджену суму.

Відповідно до п.1.2. Договору, кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими та невідємними частинами договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що «узгодженою партією товару» за договором є кількість та асортимент товарів, зазначених у конкретній специфікації.

Відповідно до п.3.2. Договору, базисні умови поставки узгодженої партії Товару DDP у відповідності з Правилам «ІНКОТЕРМС 2000р.», якщо інше не передбачено у відповідних Специфікаціях до Договору. Місце пункту призначення, конкретні умови та строки поставки по кожній партії товару, зазначається сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору, що є невідємною частиною останнього. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в Правилах «ІНКОТЕРМС-2000р.», з урахуванням узгоджених сторонами застережень та умов поставок у відповідних специфікаціях.

Як вбачається з наявної в матеріалах справах Специфікації №38 від 15.09.2016р. до договору №11/09/14 від 11.09.2014р., сторонами узгоджено найменування товару, його кількість, ціну тощо. Згідно з вказаною специфікацією ПП «Підшипникзбут» зобов'язалось поставити ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря»: товар підшипник 32964-XL FAG, в кількості 2 шт., на загальну суму 196 429 грн. 34 коп., в т.ч. ПДВ 32 738 грн. 22 коп., термін поставки грудень 2016р. березень 2017р.

Відповідно до п.3.3. Договору, постачальник зобовязаний повідомити покупця про готовність до відвантаження товару за два дні до відвантаження. Постачальник зобовязаний разом з відвантаженим товаром надати покупцю (його представнику) наступні документи: рахунки-фактури на товар; сертифікати (посвідчення) якості; накладні на товар; сертифікат відповідності (якщо товар підлягає обовязковій сертифікації); технічний паспорт на продукцію; копію ж/д квитанцій або відповідні товаросупровідні документи.

Згідно з п.3.4. Договору, зобовязання з поставки товару вважаються виконаними з моменту прийняття партії товару та надання всіх належним чином оформлених документів, відповідно до п.3.3. Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що ціна Товару за одиницю та по позиціях вказана в специфікаціях до Договору. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, що є складовими та невідємними частинами договору.

Відповідно до п.5.3. Договору, за порушення строків виконання зобовязань за договором (в тому числі строків поставок, строків надання документів згідно з п.3.3. Договору та інших зобовязань за договором) постачальник оплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% вартості товарів, що непоставлені (товарів, за якими порушені строки надання документів або порушені інші зобовязання за договором) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додаткового сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Штраф стягується за весь період прострочення.

Відповідно до п.8.1. Договору, будь-які зміни, доповнення та протоколи до договору дійсні лише при умові, якщо вони виконані у письмовій формі, підписані сторонами та є його невідємною частиною, про що повинно бути зазначено в цих документах.

Відповідно до п.8.2. договору (в редакції, погоджені сторонами Додатковою угодою №4 від 24.12.2015р.), останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині виконання зобовязань до повного та належного виконання цих зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом строку, зазначеного у погодженій сторонами Специфікації №38 від 15.09.2016р., визначений товар поставлено не було. У звязку з порушенням терміну поставки товару, позивач направив відповідачу вимогу про сплату штрафних санкцій за вих.№1046 від 22.05.2017р., у якій зазначив, що всупереч умовам договору та вищезазначеної специфікації до нього, Приватним підприємством «Підшипникзбут» не поставлено на адресу ПАТ «Світло Шахтаря» підшипників на загальну суму 196 429 грн. 34 коп., внаслідок чого, враховуючи п.5.2. Договору, останній вимагає у відповідача терміново (протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги) сплатити на поточний рахунок позивача штрафні санкції у сумі 23 963 грн. 89 коп.

В свою чергу, у відповіді на зазначену вимогу про сплату штрафних санкцій (лист за вих.№938 від 08.06.2017р.), відповідач не погодився з предявленими претензіями та виставленою сумою штрафу, вважаючи претензію необґрунтованою з огляду на наступне. Відповідно до Договору №11/09/14 від 11.09.2014р. ПП «Підшипникзбут» дійсно повинно забезпечити поставку товару в термін грудень 2016р. березень 2017р., однак у звязку з затримкою заводу-виробника, на думку відповідача, термін поставки за згодою сторін було подовжено. У зазначеному листі, відповідач вказує, що про те, що завод-виробник порушує терміни поставки постачальника, підприємство позивача було сповіщено своєчасно, протягом всього терміну договору з моменту підписання, постачальником надавалася уся інформація щодо замовленої продукції, про що свідчить існуюче електронне листування між підприємствами. Також, відповідач зазначає, що продовження термінів за вищевказаним договором було погоджено шляхом електронного листування, про що є підтвердження. У звязку з вищевикладеним, на думку відповідача, порушення, про яке йдеться у вимозі позивача, не настало, а терміни поставки товару були перенесені з обопільної згоди сторін, про що є підтвердження у вигляді електронного листування між підприємствами.

У звязку з незадоволенням відповідачем вимог позивача про сплачу штрафних санкцій, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений між сторонами договір №11/09/14 від 11.09.2014р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, та відносини між сторонами врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що сторонами до договору №11/09/14 від 11.09.2014р. було підписано Специфікацію №38 від 15.09.2016р., у якій погоджено строк поставки товару, а саме: грудень 2016р. березень 2017р.

Тобто, відповідач мав поставити товар до 31.03.2017р. включно.

Проте, як встановлено судом та не заперечується сторонами, в тому числі відповідачем, останній свої зобов`язання щодо своєчасної поставки позивачу товару, всупереч ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, не виконав та передбачений вищезазначеною специфікацією товар на адресу позивача не поставив.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку з поставки товару у встановлений специфікацією №38 від 15.09.2016р. до договору 11/09/2014р. від 11.09.2014р. термін.

Таке неналежне виконання зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.5.3. Договору, за порушення строків виконання зобовязань за договором (в тому числі строків поставок, строків надання документів згідно з п.3.3. Договору та інших зобовязань за договором) постачальник оплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% вартості товарів, що непоставлені (товарів, за якими порушені строки надання документів або порушені інші зобовязання за договором) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додаткового сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Штраф стягується за весь період прострочення.

Як вбачається з наданого до суду позивачем розрахунку суми штрафних санкцій, заявлених до стягнення, останній нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення зобов'язання 10 213 грн. 84 коп. (0,1 % від вартості непоставленого товару за період з 01.04.2017р. до 22.05.2017р.) та штраф за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів - 13750 грн. 05 коп. (7% від вартості непоставленого товару).

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого обов'язку за договором №11/09/14 від 11.09.2014р. щодо своєчасної поставки товару на суму 196 429 грн. 34 коп., адже всупереч умовам, погодженим сторонами в Специфікації №38, до 31.03.2017р. не здійснив поставку товару, що є підставами для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Враховуючи положення ст. 594 ЦК України, передбачена п. 5.3 договору неустойка у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за договором, - є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оцінюючи правомірність нарахування пені суд зазначає наступне.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобовязань за договором (в тому числі строків поставок, строків надання документів згідно з п.3.3. Договору та інших зобовязань за договором) постачальник оплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% вартості товарів, що непоставлені (товарів, за якими порушені строки надання документів або порушені інші зобовязання за договором) за кожен день прострочення.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок. Фактично розмір пені становить 10214 грн. 33 коп.

Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення пеня підлягають задоволенню у сумі 10213 грн. 84 коп.

Крім того, пунктом 5.3. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобовязань за договором (в тому числі строків поставок, строків надання документів згідно з п.3.3. Договору та інших зобовязань за договором) постачальник оплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% вартості товарів, що непоставлені (товарів, за якими порушені строки надання документів або порушені інші зобовязання за договором) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додаткового сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Отже, враховуючи те, що відповідач мав поставити товар до 31.03.2017р. включно, проте, як вже було встановлено, в зазначений термін товар поставлено не було. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, товар також не було поставлено в термін більш ніж 30 днів після закінчення терміну, встановленого в Специфікації №38 від 15.09.2016р., то вимоги позивача щодо нарахування штрафу відповідно до п.5.3. визнаються судом обґрунтованими.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені та штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем виконання господарського зобов'язання щодо поставки товару, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені підлягають задоволенню повністю, а саме, штраф в сумі 13750 грн. 05 коп. (7% від вартості непоставленого товару) та пеня в сумі 10213 грн. 84 коп. за період прострочення з 01.04.2017р. по 22.05.2017р.

Розрахунок пені було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».

Стосовно обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, то останні відхиляються господарським судом Донецької області з огляду на наступне.

Зміст договору №11/09/14 від 11.09.2014р. становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627, 628 Цивільного кодексу України).

Постачальник на власний ризик та за оплату прийняв на себе зобов'язання здійснити поставку товару протягом строку, визначеного Специфікацією №38 від 15.09.2016р. (грудень 2016р. березень 2017р.), а також узгодив з покупцем наслідки недотримання строків поставки, зокрема у вигляді сплати неустойки та штрафу. Відповідач, підписавши договір №11/09/14 від 11.09.2014р., повністю погодився з його умовами, в тому числі з тими, що встановлюють відповідальність постачальника у разі порушення строків поставки.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на ті обставини, що несвоєчасна поставка товару була повязана з затримкою виконання компанією Шеффлер своїх зобовязань з виконання замовлення, укладеного між останнім та відповідачем, так як наявність певних обставин, з існуванням яких була пов'язана затримка поставки відповідачем товару, не звільняє його від відповідальності у вигляді сплати неустойки.

До того ж, постачальник, будучи обізнаним ще до закінчення узгодженого сторонами за Специфікацією №38 від 15.09.2016р. до договору №11/09/14 від 11.09.2014р. кінцевого строку поставки товару, не вжив усіх залежних від нього заходів для невідкладного повідомлення про це позивача, не звертався до нього з пропозицією щодо продовження терміну поставки тощо.

Посилання відповідача на те, що строк поставки товару сторонами було продовжено, що підтверджується електронним листуванням, докази якого наявні в матеріалах справи, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до с.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У пунктів 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 16.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Так само за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Отже, надане до матеріалів справи електронне листування, яке, на думку відповідача, підтверджує узгодження з позивачем зміни терміну поставки товару за Специфікацією №38 від 15.09.2016р. до договору №11/09/14 від 11.09.2014р. на поставку підшипників, господарським судом Донецької області не визнається належним та допустимим доказом, оскільки:

-відповідно до п.8.1. Договору, будь-які зміни, доповнення та протоколи до договору дійсні лише при умові, якщо вони виконані у письмовій формі, підписані сторонами та є його невідємною частиною, про що повинно бути зазначено в цих документах;

-наразі відсутній офіційний довідник, відповідно до якого можна було б встановити власника поштової скриньки, оскільки зазначення певної назви юридичної особи або імя у поштовій скриньці не гарантує відповідності зазначеної інформації та її справжнього власника;

-за відсутності електронного цифрового підпису неможливо персоніфікувати відправника електронного листа.

Отже, зазначені роздруківки електронного листування визнаються судом неналежними доказами на підтвердження узгодження з позивачем факту продовження терміну поставки товару за Специфікацією №38 від 15.09.2016р. до договору №11/09/14 від 11.09.2014р. А будь-яких інших належних доказів на підтвердження продовження або зміни терміну поставки товару, сторонами надано не було.

Щодо клопотання відповідача про витребування документів з Державної фіскальної служби України (з електронного реєстру митних декларацій) форми митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа МД-2 від 23.05.2017р. щодо факту відправки компанією Шеффлер через митний пост товару, а саме двох підшипників FAG на адресу ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», то суд залишає зазначене клопотання без задоволення, з огляду на те, що: по-перше, останнє не відповідає вимогам ст.38 Господарського процесуального кодексу України (а саме не зазначено, які саме обставини може підтвердити зазначений доказ); по-друге, господарський суд не вбачає, яким саме чином правовідносини, що склались між позивачем та третьою особою (компанією Шеффлер) на підставі самостійного контракту №150517 від 15.05.2017р. між ними, співвідносяться з договором №11/09/14 від 11.09.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем; по-третє, доказування виконання зобовязань сторонами за контрактом №150517 від 15.05.2017р. не є предметом розглядуваного позову.

З огляду на викладене, господарським судом також відмовлено в задоволенні заяви відповідача б/н від 08.08.2017р. за змістом якої, останній просив суд зобовязати позивача надати документи (платіжні та ін.), з яких вбачається факт розрахунку ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» з компанією Шеффлер за виготовлені підшипники.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 10 213 грн. 84 коп. та штрафу у розмірі 13750 грн. 05 коп., обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 6, 11, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 594, 599, 610, 611, 612, 615, 627, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 28, 32, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Підшипникзбут» (код ЄДРПОУ 23602486, місцезнаходження 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Італійська. Будинок 116-а) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» (код ЄДРПОУ 00165712, місцезнаходження 61001, Харківська область, місто Харків, вул. Світло Шахтаря, будинок 4/6) штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем зобовязань з поставки товару за договором №11/09/14 від 11.09.2014р., а саме: пеню у розмірі 10 213 грн. 84 коп., штраф у розмірі 13 750 грн. 05 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1600 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 18.09.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко