Рішення № 69225163, 26.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.2017 Справа № 904/7866/17

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Синельникове, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", м. Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 106 487, 88 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2;

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 82 983,30 грн., що складають суму заборгованості за договором № 62 від 03.08.2015 року, 8290,86 грн., що складають інфляцію грошових коштів, 1898,37 грн. річних, 13 315,65 грн., що складають суму пені за вказаним договором.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, його представник у судове засідання не з'явився.

Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться поштові повідомлення, які свідчать, як про отримання відповідачем 29.08.17р. ухвали про порушення провадження у справі, призначеної на 11.09.17р. так і про отримання 15.09.17р. ухвали про відкладення розгляду справи до 26.09.17р.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 03.08.2015 року уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" договір № 62.

В розділі 1 даного договору, сторони дійшли згоди про те, що його предметом є ПММ (далі - товар), які Продавець (позивач у даній справі) зобов'язується передати Покупцю (відповідачу) за цінами, кількістю та в асортименті, визначеними в рахунках.

В свою чергу, Покупець, взяв на себе зобов'язання прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах, визначених в договорі (п.1.1).

Згідно ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.7.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 04.01.16р.), останній діє з моменту підписання і до 31.12.2016 року та може бути продовжений на наступний рік при відсутності у сторін вимог до його розірвання.

Виконуючи умови договору, позивач за накладними № РН-000217 від 05.07.16р., № РН-000412 від 29.11.16р., відвантажив на адресу відповідача дизельне паливо на загальну суму 132 983,80 грн.

Рахунки-фактури № СФ-0000224 від 05.07.16р. та № СФ-0000411 від 29.11.16 р. для оплати відповідачу передані разом із товаророзпорядчими документами (накладними).

Згідно п.2.2 договору, оплата товару повинна бути здійснена на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого палива виконав неналежним чином, та з порушенням строків передбачених умовами договору, здійснивши розрахунки частково, на загальну суму 50 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 13-16).

Доказів виконання зобов'язання з оплати товару в сумі 82 983,30 грн. відповідач, на момент розгляду спору не надав.

Факт заборгованості на вказану вище суму підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.17р., який підписаним обома стронами та скріплений їх печатками.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості, в сумі 82 983,30 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Із залученого до матеріалів справи розрахунку річних вбачається, що він позивачем завищений, в результаті не вірно визначеного початку періоду прострочення, оскільки умовами договору передбачено відстрочення оплати на 5 банківських днів, в той час як позивач відлічував робочі дні.

Після перерахунку, до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 07.12.16р. по 08.08.17р., що складають 1866,41 грн.

Зазначені вище недоліки стали причиною завищення і розрахунку інфляції грошових коштів.

До того ж, при нарахуванні інфляції, позивачем не враховано положення п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Після перерахунку, з врахуванням положень, викладених у зазначеній вище Постанові ВГСУ, до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за загальний період з грудня 2016 року по червень 2017 року на загальну суму 6943,38 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені, у розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.1. договору).

Розрахунок пені, позивачем також завищено, по причині не вірно визначеного початку періоду прострочення та сум, від яких слід здійснювати її нарахування.

Так, поставка палива здійснювалась за двома накладними (від 05.07.16р., строк оплати - 12.07.16р. та від 29.11.16р., строк оплати - 06.12.16р.)

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, законодавством передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.

Зважаючи на те, що умови спірного договору, не містять посилань на інші строки нарахування пені, нарахування штрафних санкцій, в даному випадку повинно бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи положення ч.6 вказаної вище статті Господарського кодексу України, для виставленого до оплати рахунку від 05.07.16р. (47 175,00 грн), нарахування штрафних санкцій повинно бути припинено 13.01.2017 року, тобто, вказану суму позивачем безпідставно включено до розрахунку пені починаючи з 14.01.17р.

Крім того, позивачем невірно визначений початок періоду прострочення, з огляду на те, що останнім при здійсненні розрахунку брались до уваги календарні, а не банківські дні як передбачено умовами договору.

Після перерахунку, до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 07.12.16р. по 04.06.17р.., та складає 11 332,27 грн.

Керуючись статтями 526, 625, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" (АДРЕСА_1, вул.Чехова,38, р/р 26009060808677, МФО 305299, ПАТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 32233232) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3, МФО 305299 в ПАТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 82 983 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні) 30 коп. основного боргу, 6943 (шість тисяч дев'ятсот сорок три гривні) 38 коп. інфляції грошових коштів, 1866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень) 41 коп. річних, 11 332 (одинадцять тисяч триста тридцять дві гривні) 27 коп. пені, 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять гривень) 49 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.09.2017 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко