Ухвала суду № 69224548, 26.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2017 р. м. Київ К/800/4715/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року

у справі № 812/1063/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Луганській області

про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ Нацполіції в Луганській області, в якому просила:

- визнати неправомірними дії/бездіяльність щодо ненарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 грн. у розрахунку на місяць за період з 07.11.2015 року по 19.01.2016 року на суму 17318,57 грн.;

- зобов'язати провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 року по 19.01.2016 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 07.11.2015 року по 30.05.2016 року ОСОБА_1 проходила службу в поліції. Наказом ГУ Нацполіції в Луганській області від 30.05.2016 року № 341 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за ч.1 п.2 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31.01.2015 року № 24, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Судом першої інстанції досліджено, що згідно довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ Нацполіції в Луганській області від 18.07.2016 року № 1272/111/22-2016, позивачу за період з 07.11.2015 року по 30.05.2016 року нараховано грошового забезпечення: у листопаді 2015 року - 5742,00 грн.; у грудні 2015 року - 7177,50 грн.; у січні 2016 року - 7603,50 грн.

Згідно довідки від 13.06.2016 року № А-4281, позивач наказами АТЦ при СБУ від 07.12.2015 року № 341, від 10.06.2016 року № 162дск, з 07.11.2015 року по 30.05.2016 року безпосередньо брала участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

Згідно довідки від 01.09.2016 року № 5365/111/43-2016, в період з 07.11.2015 року по 19.01.2016 року позивач на лікарняному чи у відпустках не перебувала.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 року по 19.01.2016 року у розмірі 17318,57 грн., оскільки дії відповідача порушують права позивача у межах спірних правовідносин.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо помилковості доводів відповідача про те, що порядок виплати винагороди за участь в АТО саме поліцейським, передбачений постановою КМУ від 20 січня 2016 року № 18, і відповідно, виплата винагороди за участь в АТО в період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року для поліцейських врегульована не була, а тому і не виплачувалась.

Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року залишити в силі.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф.Загородній

Судді М.М. Заїка

С.С. Пасічник