Ухвала суду № 69224163, 27.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 826/21979/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Виговської Л.В.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Командор 2000» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Командор 2000» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Командор 2000» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2015 р. № 0003622207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Командор 2000» (далі - ТОВ «Командор 2000») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Між позивачем і та ТДВ «Велика страхова компанія» було укладено типові договори добровільного страхування фінансових ризиків від 02.07.2012 р. № ФР_ЕК/і10.12-0012, від 01.06.2012 р. № ФР_ЕК/і10.12-0002, від 02.07.2012 р. № ФР_ЕК/к40.12-0039, від 01.08.2012 р. № ФР_ЕК/к40.12-0090, від 02.07.2012 р. № ФР_ЕК/z40.12-0010, від 01.10.2012 р. № ФР_ЕК/к40.12-0125, від 01.10.2012 р. № ФР_ЕК/z40.12-0035, від 01.11.2012 р. № ФР_ЕК/к40.12-0157, від 01.11.2012 р. № ФР_ЕК/z40.12-0046, від 01.10.2012 р. № ФР_ЕК/i10.12-0046, від 01.10.2012 р. № ФР_ЕК/i10.12-0057, предметом яких є страхування майнових інтересів позивача, що не суперечать закону, пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності, в цивільно-правових відносинах внаслідок втрати доходів або прибутку в результаті невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов'язань у відповідності з договорами поставок.

За вказаними договорами позивачем і його контрагентом було складено заявки на добровільне страхування фінансових ризиків, акти приймання-передачі надання страхових послуг, виписки по банківським рахункам.

Крім того, між позивачем і ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків від 01.08.2013 р. № ФР-0454 з відповідними додатками, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, і пов'язані з фінансовими ризиками при здійсненні підприємницької (господарської) діяльності, зокрема з ризиком втрати ним доходів або прибутку в результаті невиконання або неналежного виконання контрагентами страхувальника умов укладеного між ними договору (контракту, угоди).

На підставі зазначеного договору сторонами складено акти про надання послуг та виписки з банківських рахунків.

За умовами вищевказаних договорів страхування з ТДВ «Велика страхова компанія» та з ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» метою їх укладання є гарантування виконання умов договору поставки від 01.04.2010 р. № 2148/50/10/10, укладеного між ТОВ «Командор 2000» і ТОВ «Епіцентр К».

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Командор 2000» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТДВ «Велика страхова компанія» та ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» за період 2012-2014 рр., за результатами якої складено акт від 07.05.2015 р. № 265/1/22-07/32487451.

У вказаному акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 361546,00 грн.

Зазначені висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції позивача з ТДВ «Велика страхова компанія» та з ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» не мають реального характеру.

На підставі висновків акту перевірки від 07.05.2015 р. № 265/1/22-07/32487451 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 р. № 0003622207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 451 932,50 грн., з яких 361 546,00 грн. - за основним платежем та 90 386,50 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що економічна доцільність, рентабельність і ділова мета спірних операцій позивача з ТДВ «Велика страхова компанія» та з ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» не підтверджена, а також з того, що директор контрагента позивача - ТДВ «Велика страхова компанія» Усатий А.С. заперечує фактичне здійснення товариством господарської діяльності та свою участь у ній.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У п. 138.1 статті 138 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові підстави для формування показників податкової звітності, зокрема обчислення витрат та, відповідно, зобов'язань з податку на прибуток, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування податкового кредиту.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності)

Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Виходячи з цього, судова колегія звертає увагу на те, що за умовами договорів добровільного страхування фінансових ризиків, укладених між позивачем з ТДВ «Велика страхова компанія» та з ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах», метою їх укладання є страхування ризиків в підприємницькій (господарській) діяльності позивача з ТОВ «Епіцентр К».

Разом з тим, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність безпосереднього економічного ефекту від результатів страхових послуг, отриманих ним від вказаних контрагентів.

При цьому, доводи апелянта про те, що доцільність спірних економічних операцій обґрунтовується правовідносинами з ТОВ «Епіцентр К» і що у 2010 році ТОВ «Командор 2000» понесло суттєві фінансові втрати у зв'язку з банкрутством іншого контрагента, є необґрунтованими та не підтверджують їх економічної ефективності для господарської діяльності апелянта.

Колегія суддів також зазначає, що з актів про надання послуг та приймання-передачі наданих страхових послуг у взаємозв'язку з іншими первинними документами по спірним операціям позивача з ТДВ «Велика страхова компанія» та з ПрАТ «Страхова компанія «Автоексімстрах» та по операціям з ТОВ «Епіцентр К» не вбачається, які ж конкретно операції з ТОВ «Епіцентр К» були предметом вказаних послуг страхування, а отже й не підтверджено використання результатів таких послуг у господарській діяльності позивача.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що на допиті 14.06.2014 р. в рамках кримінального провадження від 17.04.2014 р. № 12014100000000639 директор контрагента позивача - ТДВ «Велика страхова компанія» Усатий А.С., будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, пояснив, що вказане ТДВ було створено з метою ухилення від сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, їх мінімізації та участі в «тіньовій» схемі з відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, а також, що фактично товариство діяльності не здійснювало та існувало лише на папері, жодного документу він не складав, йому лише приносили їх на підпис, інколи навіть не давали ознайомитися зі змістом /Т.2 а.с.60-64/.

Таким чином, з пояснень директора ТДВ «Велика страхова компанія» Усатого А.С. вбачається, що він фактично заперечує свою участь у господарській діяльності товариства, що виключає наявність достатніх та необхідних правових підстав вважати оформленими та підписаними повноважною особою первинні документи, складені між позивачем та вказаним контрагентом за спірними операціями страхування, та для обчислення на їх підставі показників податкової звітності товариства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року по справі № 21-421а11, висновки якого, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Доводи апелянта про те, що Усатий А.С. не заперечує того, що договори страхування та інші документи від імені ТДВ підписані саме ним, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки, у відповідності до правого висновку ВСУ, викладеного у вищевказаному судовому рішенні, виключне значення у даному випадку має факт невизнання особою (директором), якою підписані первинні документи, її участі в господарській діяльності товариства, і саме такі обставини мають місце у даній справі.

Посилання апелянта на те, що податковий орган в силу положень п. 86.9 ст. 86 ПК України не мав повноважень виносити податкове повідомлення-рішення, оскільки перевірка проводилася на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, не ґрунтуються на нормах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки норми вказаних статей ПК України у відповідній редакції виключають підстави для винесення податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка проводилася у рамках кримінального провадження, порушеного щодо саме цього платника податків. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку такі обставини відсутні.

Твердження апелянта про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято щодо іншого товариства, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, таке рішення прийнято саме щодо ТОВ «Командор 2000» на підставі відповідного акту перевірки та за виявленими порушеннями податкового законодавства і помилкове зазначення податковим органом серед тексту даного рішення назви іншого підприємства вказує на допущення описки та не може бути достатньою правовою підставою для скасування такого податкового повідомлення-рішення /Т.1 а.с.27/.

Отже, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21.05.2015 р. № 0003622207 та відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Командор 2000» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Командор 2000» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 29 вересня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.