Ухвала суду № 69224160, 27.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 810/4483/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2016 р. №№ 0008752200, 0008782200.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 23 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник податку на додану вартість.

Між позивачем і ТОВ «Ларго Транс» укладено договір від 03.03.2014 р. № 01/ТЕ про надання транспортно-експедиційних послуг, предметом якого є зобов'язання експедитора за винагороду і за рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, що пов'язані з транспортно-експедиційним обслуговуванням перевезення вантажу замовника до пункту призначення, забезпечення відправки та отримання вантажу уповноваженій на таке одержання особі.

Фактичне виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними і товарно-транспортними накладними (далі - ТТН), а оплата наданих послуг - відповідними банківськими виписками.

Також між позивачем і ПП «Орім» укладено договір від 01.09.2014 р. № 181 про надання маркетингових послуг, предметом якого є зобов'язання виконавця надати послуги замовнику, а замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та в порядку визначеному договором.

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що перелік та види послуг, які виконавець надає замовнику, зазначені в додатку 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Фактичне надання послуг за вказаним договором у період з 01.10.2014 р. по 28.02.2015 р. підтверджується звітами, актами виконаних робіт, податковими накладними, а оплата послуг - банківськими виписками.

Зазначена у податкових накладних сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту по даті отримання, а також у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2014 року та лютий-березень 2015 року, що підтверджується відомостями додатку № 5 до звітності «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Крім того, товарність вищевказаних операцій позивача з ПП «Орім» підтверджується матеріалами, фактично розробленими у ході їх виконання, зокрема: звітами про проведення фокус-групового дослідження, звітами про проведення опитування споживачів печива в місті Дніпропетровськ, про проведення маркетингових досліджень «Стан на ринку печива», документом з визначення залишків продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет», зокрема в грошовому виразі, щодо визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» жовтень 2014 року, документом з визначення об'ємів продажу продукції TM «SLADKO» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет», з визначення відносної динаміки продажу продукції TM «SLADKO» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет», звітом про проведення маркетингових досліджень «Стан на ринку печива» та декларацією з ПДВ за липень, серпень, листопад, грудень 2014 року та січень-березень 2015 року з додатками та квитанціями про отримання податковим органом.

У період з 05.05.2016 р. по 12.05.2016 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАт «Кондитерська фабрика «Лагода» з питань дотримань вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з ПП «Орім» за період 01.10.2014 р. по 28.02.2015 р. та з ТОВ «Ларго Транс» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено акт від 25.05.2016 р. № 121/22-011/32967502.

У вказаному акті перевірки відповідачем зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п.138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, п. 2.3, п. 2.4, п. 3.5 Інструкції 07.08.1996 року № 228/253, ст. 2, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в загальній сумі 1572333,00 грн., а також порушення п. 201.6 ст. 201, ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завишено суму від'ємного значення.

Зазначені висновки податкового органу обґрунтовані безтоварністю операцій позивача з ПП «Орім» за період 01.10.2014 р. по 28.02.2015 р. та з ТОВ «Ларго Транс» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

На підставі висновків акту перевірки від 25.05.2016 р. № 121/22-011/32967502 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2016 р.:

1) № 0001232200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46087,00 грн.;

2) № 0001202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 303291,00 грн., з яких за основним платежем - 202047,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 101244,00 грн.;

3) № 0001362200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 363294,00 грн., з яких за основним платежем - 242196,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 121098,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку та рішенням ГУ ДФС у Київській області від 29.08.2016 р. № 1967/10/10-36-10-01-04 залишені без змін, а скарга без задоволення.

У зв'язку цим позивач звернувся з відповідною скаргою до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 08.11.2016 р. № 23936/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача задоволено частково, скасовано ППР Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.06.2016 р. №№ 0001362200, 0001202200, 0001232200 в частині донарахування по операціям за 2015 рік, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ПП «Орім» з податку на прибуток за 2015 рік та штрафної санкції з відповідного податку, в частині взаємовідносин з ТОВ «Ларго Транс» із відповідною частиною штрафної санкції та у зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині вказані ППР та рішення про результати розгляду первинної скарги - залишено без змін.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 22.12.2016 р. №№ 0008752200, 0008782200, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні операції позивача з ПП «Орім» та з ТОВ «Ларго Транс» підтверджуються відповідними первинними документами, мають господарську мету, результати послуг, отриманих від вказаних контрагентів, використані в господарській діяльності позивача і відповідачем не доведено зворотного.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування платником податків його зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ є результати реально здійснених господарських операцій, які підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема податковими накладними.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, товарність господарських операцій позивача з ТОВ «Ларго Транс» за договором від 03.03.2014 р. № 01/ТЕ та з ПП «Орім» за договором від 01.09.2014 р. № 181 підтверджується відповідними первинними документами, які складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується господарська мета та економічна доцільність операцій позивача із зазначеними контрагентами, а саме - перевезення продукції, виробником якої є позивач, його контрагентам та аналіз, оптимізація і контролювання продажів, що узгоджується з видами економічної діяльності ПрАТ «КФ «Лагода».

Досліджуючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд також звертає увагу й на те, що зазначені в них суми податкових зобов'язань не узгоджуються з їх обчисленням, наведеним в акті перевірки позивача від 18.03.2015 р. № 170/10-13-22-05/39355541, з урахуванням рішення ДФС України від 08.11.2016 р. № 23936/6/99-99-11-01-02-25, і відповідачем не доведено правомірності здійснення ним відповідних нарахувань у податкових повідомленнях-рішеннях від 22.12.2016 р. №№ 0008752200, 0008782200.

Таким чином, оскільки спірні господарські операції позивача з ТОВ «Ларго Транс» і з ПП «Орім» за вищевказаними договорами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, зазначені контрагенти на момент вчинення таких операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та юридичні особи, господарська мета їх проведення та економічна доцільність підтверджені, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності таких операцій і безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу про їх безтоварність.

При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Доводи апелянта про те, що у штаті контрагента позивача ТОВ «Ларго Транс» обліковується лише 5 осіб і він не має транспортних засобів для надання транспортно-експедиційних послуг, є необґрунтованими, оскільки обрання способу ведення господарської діяльності належить до відання безпосередньо самого суб'єкта господарювання і у відповідності до чинного законодавства він не позбавлений права залучати третіх осіб на договірних умовах для виконання своїх зобов'язань перед контрагентами.

Посилання апелянта на відсутність вказаного контрагента позивача за його місцезнаходженням колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянтом не було надано жодних належних і допустимих у розумінні ст. 70 КАС України доказів. Водночас, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань такі відомості щодо ТОВ «Ларго Транс» відсутні, а міститься інформація про те, що вказане товариство не перебуває у стані припинення та є діючим.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.12.2016 р. №№ 0008752200, 0008782200 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 29 вересня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.