Ухвала суду № 69223944, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9263/17 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адіміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач 1), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.06.2017 року №1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»; зобов'язання Відповідача 2 розблокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

25 липня 2017 року Позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та шляхом зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з дня проголошення ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 липня 2017 року клопотання про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу з проханням скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову Позивач зазначила, що наразі існує небезпека заподіянню шкоди правам та законним інтересам до прийняття рішення по суті, зокрема, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року №1877/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» позбавляє можливості вчиняти нотаріальні дії з нерухомим майном, тобто Позивач фактично позбавлена права на працю, що гарантоване Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вищезазначений спосіб може бути наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

За приписами ч.1 ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Із вказаної норми вбачається, що законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії, а заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до положень ч.3 ст.117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Для забезпечення адміністративного позову суд може:

1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборонити вчиняти певні дії.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про забезпечення позову містить посилання на мотиви, за якими Позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значних витрат які будуть Позивачем при цьому понесені.

Представником Позивача надано суду копію довідки від 10 липня 2017 року за результати проведення комісією, у складі затвердженому наказом Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 19 червня 2017 року, планової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за період з 15 березня 2013 року по день перевірки - 03 липня 2017 року, з якої вбачається, що Позивач дотримуються вимог чинного законодавства щодо організації нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства. Виявлені помилки в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса та виконання ним правил нотаріального діловодства не носять системного характеру і свідчать про окремі упущення у застосуванні норм діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам.

Згідно з ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.211 КАС України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Оскільки ухвала з питань забезпечення позову не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то така ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206, 211 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року про забезпечення адміністративного позову - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 28 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.