Ухвала суду № 69222387, 17.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 березня 2017 р. справа №804/1809/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання рішення недійсним, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

26 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання рішення недійсним, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, у якому просить суд:

- визнати недійсним, протиправним рішення відповідача не розглядати скаргу позивача від 23.11.2016 року по суті, не давати відповідь на неї, не пересилати до будь-якого органу, не повідомляти про це;

- зобов'язати відповідача розглянути вищевказану скаргу відповідним чином, тобто надати позивачу на неї обґрунтовану відповідь або направити до належного органу, повідомивши позивача про це;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди 2000 грн. та 20 грн. за кожний наступний день, починаючи з 13.03.2017 року (дати позовної заяви) і до винесення рішення у справі, або прийняття відповідачем належних заходів, якщо це буде здійснено раніше.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;

5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах позовної заяви відсутня копія паспорта громадянина України як документ, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб'єктності.

Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Для особистої участі в адміністративній справі необхідна адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.

Відповідно до частини 2 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Отже, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.

Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної дієздатності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена.

Приписами частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Судом з матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачем до свого адміністративного позову не надано жодного доказу звернення до позивача із скаргою та відповіді на скаргу від 23.11.2016 року, в той час як не зазначено, що у позивача відсутня можливість надати їх до суду, тож суд вважає за необхідне запропонувати позивачу надати докази, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Перевіривши матеріали позову, суд також встановив, що позивачем серед позовних вимог заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору із посиланням на статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів», однак суд не приймає твердження позивача щодо віднесення позовних вимог до захисту прав споживачів, оскільки предметом заявленого спору є дії та рішення за результати розгляду скарги позивача Обласною державною адміністрацією відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Отже, суд звертає увагу, що позивачем не наведено належного обґрунтування поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору та не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.

Згідно з приписами частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Частина 2 вказаної статті передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, але позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір при зверненні із даним адміністративним позовом.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача, оскільки позивачем не додано жодних доказів тяжкого майнового стану та не наведено обґрунтованих обставин для звільнення чи зменшення розміру сплати судового збору.

З огляду на наведене, суд зазначає, що частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

У відповідності до підпункту 1 пункту 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Поряд з цим, суд встановив, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Відповідно частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно підпункту 5 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Таким, чином враховуючи загальну кількість позовних вимог немайнового характеру (дві вимоги немайнового характеру) та вимогу про стягнення моральної шкоди позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 880,00 грн. (2 * 640,00 грн. + 1 600,00 грн.).

За наведених обставин позивачу необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач: УК у Чечелівському районі м. Дніпра , код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів: 22030101, призначення платежу: судовий збір у розмірі 2 880 гривень 00 копійок, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки, а саме надати до суду:

- копію паспорта позивача;

- докази, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги;

- документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, передбачених чинним законодавством України.

Керуючись статтями 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання рішення недійсним, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви, згідно частини 6 цієї ж статті, не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. В. Степаненко