Рішення № 69222240, 26.09.2017, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/1216/17 Справа № 734/2645/17

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 вересня 2017 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської областї, в складі:

головуючого - судді Бараненка С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Козелець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку, мотивуючи позов тим, що відповідач має сплатити на користь позивача середній заробіток за період з 28 жовтня 2016 року по 15 серпня 2017 року в сумі 42 234 (сорок дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 38 коп.

ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги зменшив до суми 42 234 (сорок дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 38 коп., яка зазначена в запереченні відповідача і він її вважає вірною і зменшені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, раніше надав суду письмове заперечення, заяв та клопотань на час розгляду справи від нього не надходило, про час та місце судового засідання був повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд на підставі ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе винести заочне рішення по справі, оскільки в справі є достатньо доказів, що підтверджують позов, а також позивача проти цього не заперечує.

Суд вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи та розглянувши справу, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

21 серпня 2004 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу за строковим трудовим договором охоронцем до служби охорони ПрАТ «ОБОЛОНЬ» згідно наказу № 2684/к від 19.08.2004 року.

Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року ОСОБА_2 був призваний у Збройні сили України та наказом командира військової частини польова пошта В0946 № 184 від 10.08.2015 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Наказом ПрАТ «ОБОЛОНЬ» № 3172/к від 10.08.2015 року «Про увільнення від роботи» ОСОБА_2 був звільнений від виконання обов'язків з 10 серпня 2015 року на період проходження військової служби у зв'язку з частковою мобілізацією зі збереженням робочого місця та компенсацією заробітної плати згідно ч.3 ст. 119 КЗпП України.

16 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звільнений наказом командира 1121 навчального зенітного ракетно-артилерійського полку від 11 жовтня 2016 року № 102-РС з військової служби у запас за підпунктом Є (призвані на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і війську службу", введеного в дію постановою Верховної Ради України № 2233-ХІІ від 25 березня 1992 року (зі змінами) та на підставі Указу Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15» від 26 вересня 2016 року № 411 /2016 року.

Після звільнення зі служби ОСОБА_2 повернувся на роботу і згідно наказу ПрАТ «ОБОЛОНЬ» № 6258/в від 17.10.2016 року позивачу надали щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні з 19.10.2016 року по 11.11.2016 року включно.

28 жовтня 2016 року ОСОБА_2, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» уклав контракт з Міністерством збройних сил України про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського складу. Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на особливий період, але не менше одного місяця - до оголошення демобілізації та етапів звільнення у ході демобілізації, визначених Генеральним штабом ЗС України.

У зв'язку з цим наказом ПрАТ «ОБОЛОНЬ» № 5062/к від 28.10.2016 року ОСОБА_2 було увільнено від виконання обов'язків з 28.10.2016 року на період проходження військової служби за контрактом. Згідно наказу на вказаний період за позивачем збережене робоче місце та наказано бухгалтерії здійснювати виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України в разі надходження таких на поточний рахунок ПрАТ «ОБОЛОНЬ».

З часу підписання контракту і по теперішній час ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині А3838 смт. Десна Козелецького району Чернігівської області.

Всупереч діючим законодавчим нормам відповідачем з моменту укладення ОСОБА_2 контракту про проходження військової служби і по даний час не було нараховано та не виплачено передбачених законом виплат - середнього заробітку.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, іцо держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Пунктами 1 та 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; засади регулювання праці і зайнятості тощо.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статгі 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Так, відповідно до ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідної до цих законів.

Частина 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції, чинній на момент укладання контракту) передбачала, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На даний час ч. 3 вказаної статті має наступну редакцію: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу і за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімеЙ».

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Частиною 2 ст. 19 вказаного закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обовязковими для всіх державних органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

В листі Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України № 321/7474 від 20 вересня 2016 року зазначається, що ГУ персоналу Генштабу ЗСУ за дорученням розглянуто звернення на "Урядову гарячу лінію" про надання роз'яснення стосовно виплати заробітної плати та збереження місця роботи (посади) у разі прийняття громадянина (працівника) на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.

Повідомляється, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та ст.. 1 Закону України "Про оборону України», з моменту оголошення мобілізації настає особливий період, під час якого набирають чинності особливості проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

У разі прийняття громадянина на військову службу за контрактом (незалежно від строку, на який його укладено) до Збройних Сил України під час дії особливого періоду, відповідно до вимог чинного законодавства України, за ним зберігається місце роботи, посада та середній заробіток на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

У відповідності до роз'яснень Міністерства оборони України від 12 травня 2016 року №716/1/352, з 17 березня 2014 року і по теперішній час Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду. Дані роз'яснення містяться у відповіді Відділу правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України від 12 травня 2016 року №716/1/352 на лист Державної служби України з питань праці щодо надання роз'яснень стосовно наявності в Україні ситуацій що загрожує національній безпеці та прав працівників, які прийняті на військову службу за контрактом у 2015-2016 роках, на збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку.

У вказаній відповіді, зокрема, зазначається:

Відповідно до статті 1 Закону України "Міро оборону України" особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію»", оголошено про проведення часткової мобілізації, та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної заг рози і збереження іериторіальної цілісності України", уведеного в дію Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.

Збройні Сили України приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів у відповідності до норм Закону України "Про боротьбу з терроризмом".

Відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України № 113-VІІІ від 15.01.2015, «з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та зобовязано провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Водночас зазначеним законом України передбачено такий захід як демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій па роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати мирного часу.

Згідно зі статтею 11 вказаного закону України, рішення про демобілізацію, із внесенням його на затвердження Верховною Радою України, приймає: Президент України. На даний час відповідних рішень Президентом України не приймалося.

Питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було було предметом судового розгляду. Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14) виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Ураховуючи вищезазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з 17.03.2014 і по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалося, воєнний стан не вводився, Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду.

Крім того, на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України", введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014 р., яким констатовано виникнення кризової ситуацій яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справ.

Отже, ОСОБА_2 був прийнятий на військову службу за контрактом з причин існування кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України і на даний час контракт діє, оскільки укладений до закінчення особливого періоду, який продовжує діяти в Україні або до оголошення демобілізації, яка на даний час не оголошена.

Таким чином, ОСОБА_2 користується гарантіями, передбаченими статтею 119 КЗпП України "Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обовязків", відповідно до яких за позивачем на час проходження військової служби за контрактом зберігається місце роботи, посада і середнії заробіток.

За таких обставин ПрАТ "ОБОЛОНЬ", з яким у позивача не були припинені трудові відносини, зобов'язано було нараховувати виплати у розмірі середнього заробітку як працівнику, прийнятому на військову службу за контрактом, оскільки невиплата вказаних сум фактично прирівнюється до затримки виплати заробітної плати.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна платі виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

ОСОБА_2 звертався з питання невиплати йому середнього заробітку за час перебування на військовій службі за контрактом з 28 жовтня 2016 року безпосередньо до ПрАТ "ОБОЛОНЬ", де йому в усній формі пояснили невиплату ненадходженням коштів для цих цілей з Державного бюджету.

Крім того, ОСОБА_2 письмово звертався з даного питання до Київської місцевої прокуратури № 5, яка звернення позивача переадресувала до Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, де позивачу порекомендували звертатись до Міністерства соціальної політики України.

Посилання ПрАТ "ОБОЛОНЬ" на не надходження коштів для виплати позивачу з Державного бюджету на поточний рахунок ПрАТ не відповідає нормам діючого законодавства. Оскільки з 01 січня 2016 року Законом від 24.12.2015р № 911 "Про внесення змін до законодавчих актів України» було викладено в новій редакції ч. 3 та ч. 4 ст. 119 КЗпП України, відбулась зміна фінансування середнього заробітку, який мають зберігати, а отже нараховувати і виплачувати роботодавці, тобто було видалено норму, яка передбачала компенсацію середнього заробітку мобілізованим працівникам із Державного бюджету України. А отже, обовязок виплати середнього заробітку покладено безпосередньо на підприємства, установи, організації у строки визначені статтею 115 КзпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці» за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат; що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином приватне акціонерне товариство «Оболонь» має сплатити на користь позивача, ОСОБА_2 Валеріойвича середній заробіток за період з 28 жовтня 2016 року по 15 серпня 2017 року в сумі 42 234 (сорок дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 38 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 92 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст..ст. 115 та 119 КЗпП України, ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу, ст.. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, та ст. 3, 15, 118 та 119 ЦПК України, Суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення середнього заробітку задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Оболонь», що зареєстроване та існує згідно законодавства України, ідентифікаційний код 05391057, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за період з 28 жовтня 2016 року по 15 серпня 2017 року в сумі 42 234 (сорок дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 38 коп. без урахування податків, зборів та інших обовязкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Оболонь», що зареєстроване та існує згідно законодавства України, ідентифікаційний код 05391057, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3 у доход держави грошові кошти в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії.

Головуючий суддя С.М. Бараненко