Рішення № 69220156, 27.09.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7206/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2017 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві позивач посилається на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 05.09.2007 року уклали кредитний договір № МКК7АА00000912, відповідно до якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 8681,80 доларів США на термін до 03.09.2010 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з кредитним договором. Згідно з договором у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Посилається на те, що позивач зобовязання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Вказує, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № МКК7АА00000912. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 27.05.2015 року має заборгованість в розмірі 32061,58 доларів США, яка складається з наступного: 4838,48 доларів США заборгованість за кредитом; 7742,36 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 138,58 доларів США заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 19342,16 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Враховуючи викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 32061,58 доларів США, що за курсом 21,42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.05.2015 року складає 686759,04 грн. за кредитним договором № МКК7АА00000912 від 05.09.2007 року, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини і просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у дане судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та клопотань про відкладення справи не подавав. У поданих до суду письмових запереченнях на позовну заяву, що долучені до матеріалів справи, позивач просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № МКК7АА00000912 від 05.09.2007 року та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що право банку було порушено в момент його позивача першого неплатежу, а саме 07.10.2008 року, а відповідно строк позовної давності сплив 08.10.2011 року.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 у дане судове засідання не зявився.

Згідно з поданих до суду письмових пояснень, що долучені до матеріалів справи, представник відповідача вказує, що ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки, тобто штрафу, або пені. Дана правова позиція також підтримана ВС України у рішеннях за № 6-100цс14 та № 6-116цс13, у яких зазначено, що пеня підлягає стягненню не за весь період прострочення, а тільки в межах одного року до дня предявлення позову. Зазначає, що у даному випадку з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, який наданий самим банком вбачається, що пеня становить 19342,16 доларів США. Дана цифра також фігурує і в самому позові, де вказано, що заборгованість становить 32061,58 доларів США, яка складається, окрім іншого, з пені у розмірі 19342,16 доларів США. З того ж розрахунку вбачається, що пеня по даному кредиту почала нараховуватись 25.12.2007 року і в майбутньому безперервно збільшувалась. Представник відповідача просить звернути увагу на останню сторінку розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що станом на 29.11.2013 року пеня становить 9049,49 доларів США, а вже у наступному рядку за датою 27.05.2015 року пеня становить 19437,23 доларів США. Враховуючи норми ст. 258 ЦК України та правові позиції ВСУ у вищевказаних справах представник відповідача вважає, що розмір пені, який вказаний позивачем не може складати 19437,23 доларів США, так як до неї слід застосувати спеціальну позовну давність в один рік до дня предявлення позову. Зауважує, що позов у даній справі подано до суду 19.06.2015 року, а тому розрахунок пені повинен бути за останній рік, тобто з 19.06.2014 року по 19.06.2015 року. Проте, розрахувати розмір цієї пені за останній рік, виходячи з наданих банком розрахунків, неможливо. Також представник відповідача зазначає, що сума пені, що вказана станом на 29.11.2013 року 9049,49 доларів США не може братися до уваги, тому що виходить за межі строку позовної давності, так як нарахована станом до 19.06.2014 року, а інша сума у розмірі 10387,74 доларів США також не є вірною, так як нарахована за період з 20.11.2013 року та по 27.05.2015 року, що становить 544 дні, і також виходить за межі річного строку позовної давності. Вказує, якщо судом при розгляді даної справи не буде встановлено підстав для застосування загальної позовної давності, то просить застосувати спеціальну позовну давність в один рік до додаткових вимог, що стосується пені. Крім того, представник відповідача зауважує, що якщо суд застосувавши спеціальну позовну давність до пені також прийде висновку, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобовязання, то просить застосувати норми ст. 551 ЦК України.

Разом з тим, у своїх письмових поясненнях представник відповідача щодо додаткових пояснень позивача та щодо застосування строків позовної давності всього зобовязання зазначає, що відповідачем вказано, що строки позовної давності переривалися, а тому у позивача є законні підстави для звернення до суду. Вказує, що з даним не можна погодитись у звязку з тим, що згідно з наданою позивачем випискою по транзитному рахунку ОСОБА_2 06.11.2012 року на картку відбулося зарахування 1063,75 грн. заробітна плата. В той день ОСОБА_2 знімає 1060,00 грн. з одного з банкоматів м. Ужгорода по вул. Собранецька. На картці залишається 3,12 грн. Зауважує, що жоден банкомат не видасть даний залишок, тобто 3,12 грн. та вже 09.11.2012 року відбувається списання даних 3,12 грн. з заробітної картки ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості кредиту. Дане також підтверджується і поясненням позивача і саме цим списання-погашенням мотивується позивач стверджуючи про переривання строків позовної давності. За твердженням представника відповідача у даному випадку ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій, так як кошти з його рахунку були списані самим банком, а тому говорити про те, що ОСОБА_2 свідомо вчинив дію, яка б підтверджувала те, що він визнає борг, не можна. Враховуючи, що ОСОБА_2 09.11.2012 року не вчиняв свідомих дій, які б можна було трактувати як визнання ним боргу, а тому вважають, що у даному випадку правомірно буде застосувати строки позовної давності до даних правовідносин та відмовити у позові на підставі цієї обставини.

Під час розгляду справи представником позивача подано додаткові письмові пояснення, що долучені до матеріалів справи, у яких, з посиланням на умови кредитного № МКК7АА00000912 від 05.09.2007 року та норму ч. 1 ст. 264 ЦК України, представник позивача зазначив, що з виписки по транзитному рахунку № 29093053982341 видно, що 09.11.2012 року відповідач погасив заборгованість по кредиту у розмірі 0,38 доларів США. Вказує, що після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України), а тому за твердженням представника позивача в термін до 09.11.2015 року у позивача є законні підстави на звернення до суд за захистом своїх прав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № МКК7АА00000912, у відповідності до п. 7.1 якого банк зобовязується надати позичальнику кредитні кошти: шляхом видачі готівки через касу на строк з 05.09.2007 року по 03.09.2010 року включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії (далі кредит) у розмірі 8681,80 доларів США на наступні цілі: під заставу авто в сумі 7000,00 доларів США, а також у розмірі 1681,80 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.19 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважається період з 25 по 30 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється, у наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 273,00 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (а.с. 7-9).

Отримання відповідачем обумовленої кредитним договором суму підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 05.09.2007 року та ордером-розпорядженням банку від 05.09.2007 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що банк виконав свої зобовязання перед позичальником, надавши йому кредит, проте як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № МКК7АА00000912 від 05.09.2007 року за період з 05.09.2007 року по 27.05.2015 року, ОСОБА_2 взяті на себе зобовязання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 27.05.2015 року допустив заборгованість у розмірі 32061,58 доларів США, з яких: 4838,48 доларів США заборгованість за кредитом; 7742,36 доларів США заборгованість за відсотками; 138,58 доларів США заборгованість з комісії; 19342,16 доларів США заборгованість з пені (а.с. 4, 5).

Відповідач звернувся із заявою про застосування строку позовної давності щодо вимог банку.

Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі у звязку із спливом строку позовної давності у даному випадку немає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 19.06.2015 року (а.с. 2).

Сторони визначили як строк дії кредитного договору до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п. 5.1), строк повернення кредиту до 03.09.2010 року, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів (п. 7.1).

При цьому з матеріалів справи, зокрема наданих банком розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки з рахунку № 29093053982341 ОСОБА_2 слідує, що останнє погашення позичальником по кредиту було здійснено 09.11.2012 року (а.с. 42-48).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути в будь-який момент до його закінчення.

Внесення платежу в межах строків позовної давності свідчить про визнання відповідачем існуючої заборгованості та переривання строку позовної давності.

Виходячи з наведеного та обумовлених сторонами умов кредитного договору кінцевим строком звернення банку з позовом до суду за захистом свого порушеного права в даному випадку є 09.11.2015 року, тобто позивач звернувся з позовом в межах трирічного строку позовної давності.

За таких обставин суд вважає, що підстав для застосування строків позовної давності у даному випадку немає у звязку з їх перериванням.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доводи представника відповідача у письмових запереченнях на позовну заяву про те, що кошти, які надійшли в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та були списані автоматично банком не переривають позовну давність суд вважає неспроможними, оскільки у п. 2.3.5 кредитного договору сторони обумовили між собою, що банк має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника, згідно з п. 2.2.5, при настанні строків платежів, передбачених умовами цього договору. Наведений пункт кредитного договору у свою чергу кореспондується з положенням п. 7.2 цього ж договору.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеними позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 27.05.2015 року (за курсом 21,42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ станом на 27.05.2015 року), а саме: заборгованості за кредитом 4838,48 доларів США, що еквівалентно 103640,25 грн.; заборгованості за відсотками 7742,36 доларів США, що еквівалентно 165841,36 грн.; заборгованості з комісії 138,58 доларів США, що еквівалентно 2968,39 грн.

Вирішуючи питання в частині стягнення пені, суд констатує наступне.

Позивачем предявлено вимоги до відповідача про стягнення пені в розмірі 19342,16 доларів США, нарахованої за період з грудня 2007 року до 27.05.2015 року.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобовязання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Незалежно від фіксації еквівалента зобовязання в іноземній валюті, згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, відповідно до чинного законодавства неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобовязання, пеня обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову.

За умовами кредитного договору сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Під час розгляду справи представником позивача суду надано виписку з рахунку № 82349053904236 ОСОБА_2 щодо нарахування за кредитним договором пені за період з 27.05.2014 року по 27.05.2015 року, розмір якої становить 6982,96 доларів США (а.с. 92-101).

Позов предявлено 19.06.2015 року, відтак пеня може бути нарахована та стягнута, починаючи з 19.06.2014 року. Виходячи з наданого банком розрахунку, розмір пені в межах річного строку становить відповідно 148602,32 грн., що є еквівалентом 6937,55 доларів США (1 долар США = 21.42 грн. згідно з курсом НБУ станом на 27.05.2015 року).

Крім того, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що основна заборгованість за кредитним договором становить 4838,48 доларів США, в той час як розмір пені в межах річного строку складає 6937,55 доларів США, що є значно більшим за розмір основної заборгованості та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства (справедливості та розумності).

Відтак, беручи до уваги наведене суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму ч. 3 ст. 551 ЦК Українита зменшити розмір пені до 5000,00 доларів США.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постановах від 3 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14 та від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15.

При цьому суд враховує, що згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця Українигривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 1 та 3ст. 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказану обставину, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» здійснює свою діяльність, у тому числі валютні операції, на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 22 від 5 жовтня 2011 року, зареєстрованої Національним Банком України (а.с. 14).

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 згідно з кредитним договором отримав кредит в іноземній валюті доларах США.

Оскільки виконання договірних зобовязань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, слід дійти висновку, що разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті з переведенням її в національну за курсом, установленим НБУ на час розрахунку. Такий висновок узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України та ст. 5 Декрету.

Саме про таке застосування зазначених норм права йде мова в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі 6-211цс17.

Станом на 27.05.2015 року курс за 1 долар США (на дату розрахунку заборгованості) за даними НБУ становить 21.42 грн., отже, пеня у розмірі 5000,00 доларів США є еквівалентом 107100,00 грн., яку слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № МКК7АА00000912 від 05.09.2007 року станом на 27.05.2015 року, яка складається з: заборгованості за кредитом 4838,48 доларів США, що еквівалентно 103640,25 грн.; заборгованості за відсотками 7742,36 доларів США, що еквівалентно 165841,36 грн.; заборгованості з комісії 138,58 доларів США, що еквівалентно 2968,39 грн.; заборгованості з пені 107100,00 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягають до стягнення на користь позивача судові витрати пропорційно задоволених вимог в розмірі 2020,66 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 27.09.2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2017 року.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 192, 253, 256-258, 261, 264, 267, 525-527, 533, 546, 548, 549, 551, 610-612, 625, 628, 1048-1050 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № МКК7АА00000912 від 05 вересня 2007 року станом на 27 травня 2015 року, яка складається з:

заборгованості за кредитом 4838,48 доларів США, що еквівалентно 103640,25 грн.;

заборгованості за відсотками 7742,36 доларів США, що еквівалентно 165841,36 грн.;

заборгованості з комісії 138,58 доларів США, що еквівалентно 2968,39 грн.;

заборгованості з пені 107100,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2020 (дві тисячі двадцять) гривень 66 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик