Ухвала суду № 69220114, 26.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 755/7067/17 Головуючий в 1 інстанції - Гончарук В.П.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/10520/2017 Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Іванченка М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Борисова Світлана Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: ПН КМНО Тарас О.В., ПН КМНО Борисова С.О. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Представник ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову в якій просив суд забезпечити позов, заборонивши ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження та реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, передачу її в користування іншим особам та щодо реєстрації проживання будь-яких осіб та їх вселення, а також шляхом накладення арешту на вказану квартиру .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,00 кв.м., житловою площею 16,10 кв.м., право власності на яку належить ОСОБА_1.

В решті задоволення вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу в частині задоволених вимог та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

В скарзі посилалася на те, що в заяві про забезпечення позову стороною позивача не наведено жодних причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов. Спірне майно не знаходиться у заставі, відсутні оголошення про продаж спірної квартири. Судом не враховано, що в одній позовній заяві об'єднано кілька позовних вимог, які не являються однорідними, які необхідно роз'єднати, а позивач ще не довів, що він є власником майна, оскільки він не прийняв спадщину і це питання потребує доведення у суді.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника ОСОБА_1, яка доводи скарги підтримала, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду, оскільки відповідач в будь-який момент може відчужити спірне нерухоме майно на користь третіх осіб за цивільно-правовим договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки позивачем доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивачем мотивовано належним чином можливість задоволення заяви про забезпечення позову та надано належні докази на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Доводи скарги про те, що позивач не надав доказів виставлення спірного майна на продажу, на законність постановленої ухвали не впливають.

Зі змісту поданої позовної заяви, суд вірно встановив, що в разі переходу права власності на квартиру, спір щодо витребування якої розглядається в даній справі, виконати рішення суду буде неможливо.

Доводи скарги про те, що позивачем не було зазначено в заяві жодних причин у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, а також обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову є безпідставні, та спростовуються змістом заяви про забезпечення позову, в якій зазначено про те, що власник квартири, з приводу якої позивач намагається відстояти свої права змінився двічі, а тому необхідно забезпечити позов, з метою недопущення в подальшому зміни власника, що забезпечить можливість виконання рішення в даній справі.

Статтею 152 ЦПК України, передбачений такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту.

Так як спір між сторонами виник з приводу права власності на квартиру, на яку суд наклав арешт , вжиті судом заходи забезпечення є співмірними з заявленими позовними вимогами.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду на те, що арешт перешкоджає встановити охоронну сигналізацію на квартиру, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: