Ухвала суду № 69220081, 20.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙСУДМІСТАКИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Васіної І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця, заінтересована особа Департамент освіти і науки, молоді та спорту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), -

за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, поданою представником Зеленевичем Олексієм Вікторовичем

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року

в с т а н о в и л а:

Справа №757/4906/15-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/8528/2017Головуючий у суді першої інстанції: Н.П. ВасильєваДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачУхвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року частково задоволено скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця, заінтересована особа Департамент освіти і науки, молоді та спорту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України МурихінаС.В. щодо винесення повідомлення від 24.01.2017 року про повернення стягувачеві виконавчого листа у справі № 757/4906/15-ц від 04.01.2017 року щодо поновлення на роботі ОСОБА_2 В решті вимог скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через свого представника подав апеляційну скаргу, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, невірну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначив, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не взяв до уваги ту обставину, що в поданому до виконавчої служби виконавчому документі не дотримано вимог п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в ньому не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист, а тому дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваного заявником повідомлення відповідають вимогам закону та в них відсутні будь - які порушення.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Васіна І.О. у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити з викладених підстав.

Інші особи, які беруть участь у даній справі в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, причини неявки не повідомили, а тому колегія суддів вважала розцінила ці причини як неповажні та вважала за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оскаржує ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у повному обсязі, хоча у апеляційній скарзі не наводить доводів щодо оскарження цієї ухвали в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2, а тому фактично оскаржується ухвала суду лише в частині задоволення скарги.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Васіної І.О., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, частково задовольняючи скаргу ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що пред'явлений до виконання виконавчий документ відповідає вимогам закону, а тому дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про його повернення стягувачеві визнав неправомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони грунтуються на вимогах закону та відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року скасовано наказ Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2015 року №42. Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора шкоди вищої спортивної майстерності м. Києва з 27.01.2015 року. Стягнуто з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 81227, 59 грн. та моральну шкоду у розмірі 1500, 00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2016 року скасовано рішення Печерського районного суд м. Києва від 12 лютого 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2016 року скасовано, залишено в силі рішення Печерського районного суд м. Києва від 12 лютого 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України на виконання рішення Печерського районного суд м. Києва від 12 лютого 2016 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі 04 січня 2017 року Печерським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист, який у подальшому було пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України.

Так, відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України та ч. 1 ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно.

Частинами 1 та 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Положеннями статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

24 січня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. було винесено повідомлення від 24.01.2017 року № 53278354/20 про повернення стягувачеві виконавчого листа у справі №757/4906/15-ц від 04.01.2017 року про поновлення на роботі ОСОБА_2

Підставою повернення виконавчого документу слугувало те, що у ньому не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка його видала з посиланням на порушення вимог п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, вимоги до виконавчого документа встановлені ст. 4 Закону України про виконавче провадження.

Відповідно до цих вимог виконавчий документ повинен містити: 1) назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);7) строк пред'явлення рішення до виконання.У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Із змісту виконавчого листа № 757/4609/15-ц виданого Печерським районним судом м. Києва 04.01.2017 року на виконання рішення Печерського районного суд м. Києва від 12 лютого 2016 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі, вбачається, що він відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у ньому зазначені уся необхідна інформація визначена цим Законом, зокрема, він містить відомості щодо прізвища, ім'я, по батькові посадової особи, яка його видала. Вказаний виконавчий лист містить підпис посадових осіб та скріплено гербовою печаткою Печерського районного суду м. Києва.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець неправомірно повернув стягувачу виконавчий лист з підстав невідповідності його п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Твердження апеляційної скарги про те, що суд у мотивувальній частині не обґрунтував та не зазначив на підставі чого задовольняє скаргу ОСОБА_2 колегія суддів оцінює критично.

За змістом ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК Україниобов'язок доказування покладається на сторін у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду в цій частині матеріали справи не містять. Суд повністю виклав у мотивувальній частині ухвали підстави, відповідно до яких задовольнив скаргу в цій частині та норми закону, які підлягали застосуванню.

Колегія суддів бере до уваги те, що постановою Верховного Суду України від 22 березня 2017 року рішення Печерського районного суд м. Києва від 12 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому виконавчий лист про поновлення ОСОБА_2 на роботі не підлягає виконанню, але на час винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого листа (24.01.2017 року) рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 набрало законної сили та підлягало виконанню у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". А тому скасування рішення суду не свідчить про правомірність рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу.

Таким чином, враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про наявність ознак неправомірності в діях державного виконавця щодо рішення - повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є обґрунтованим та підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, вони є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу та залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подану представником Зеленевичем Олексієм Вікторовичем, відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: