Ухвала суду № 6921014, 19.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-18033/07

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Рибченко А.О., УсенкоЄ.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 08.05.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007

у справі № 26/80а (22а-1448/07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Символ»(далі –ТОВ «Символ»)

до ДПІ

та головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі –Управління),

за участю прокуратури Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ «Символ»- Погорєлого О.Л,

ДПІ –Сиротиної О.Б., Чернеги І.М.,

Управління –не з’явились,

Генеральної прокуратури України –Комаси О.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.11.2006 №0004112340/0, від 06.12.2006 №0004112340/1, від 05.02.2007 №0004112340/2 з мотивів їх прийняття з порушенням чинного законодавства України та про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Символ»2089993 грн. бюджетного відшкодування.

Постановою господарського суду Донецької області від 08.05.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007, позов задоволено повністю. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що ліквідація підприємства –контрагента постачальника позивача не позбавляє останнього права на одержання податкової вигоди за наявності у нього належним чином оформлених податкових накладних на підтвердження факту сплати контрагентові відповідних сум ПДВ у складі ціни товару. Відтак, за висновком судів, позивачеві було безпідставно відмовлено у поверненні 2089993 грн. бюджетного відшкодування.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у цій справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на відсутність доказів сплати постачальником позивача по ланцюгу –приватним підприємством «Сеалон»(далі –ПП «Сеалон») –відповідних сум ПДВ до бюджету внаслідок ліквідації цього підприємства, тоді як обов’язковою умовою виникнення у платника права на бюджетне відшкодування є фактична надмірна сплата ПДВ до бюджету.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Символ»зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- протягом травня-червня 2006 року позивачем за договорами купівлі-продажу, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Емітекс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром», придбавався товар, постачальником якого було ПП «Сеалон»;

- за названими договорами позивачем фактично було сплачено ПДВ у складі ціни придбаного товару: у травні 2006 року –у сумі 999572 грн., у червні 2006 року –1092969 грн., у зв’язку з чим контрагентами ТОВ «Символ»було складено відповідні податкові накладні;

- за результатами проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки ТОВ «Символ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень-липень 2006 року податковим органом було складено довідку від 08.09.2006 №1398/23-6/31098785, згідно з якою підтверджено заявлену ТОВ «Символ»суму бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 2089993 грн.;

- за наслідками проведеної ДПІ невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування ТОВ «Символ»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за той самий період (тобто червень-липень 2006 року), оформленої актом від 27.10.2006 № 1182/23-6/31098785, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2006 № 0004112340/0, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 2089993 грн.; інші оспорювані рішення ДПІ дублюють назване податкове повідомлення-рішення, позаяк були прийняті в ході процедури його адміністративного оскарження;

- в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки ДПІ про відсутність у позивача права на отримання податкової вигоди з мотивів неможливості провести зустрічну перевірку ПП «Сеалон»внаслідок його ліквідації в процесі процедури банкрутства.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 названого Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Аналіз наведених законодавчих приписів підтверджує висновок попередніх інстанцій про те, що надання податковому органові всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

До того ж, пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 цього ж Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. За змістом пункту 10.2 названої статті платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата цього податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідачем у справі не подано жодних доказів щодо фіктивності здійснених операцій з поставки товару, не зазначено аргументів, які б поставили під сумнів реальний характер укладених позивачем договорів купівлі-продажу, не наведено доводів про наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності контрагентів ТОВ «Символ»(товариства з обмеженою відповідальністю «Емітекс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром») та їх постачальника –ПП «Сеалон».

Сама ж по собі ліквідація підприємства-банкрута (ПП «Сеалон»), як вірно зазначено судами, не свідчить про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, оскільки є наслідком неможливості виконання цим підприємством своїх боргових зобов’язань перед кредиторами відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За таких обставин висновок попередніх інстанцій про невідповідність оспорюваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства є цілком обґрунтованим.

З тих самих мотивів слід визнати незаконною і відмову податкового органу у виплаті ТОВ «Символ»оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

Відтак у Вищого адміністративного суду України відсутні правові підстави для скасування правильних та мотивованих рішень місцевого та апеляційного судів з даного спору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 08.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 у справі №26/80а (22а-1448/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева А.О. Рибченко Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна