Вирок № 69202538, 29.09.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2411/16-к

н.п. 1-кп/415/79/17

ВИРОК

Іменем України

29.09.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Сичова В.М.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника Костєва Ю.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015130240002300 від 19.10.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, розлученого, інвалідом не являється, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2015 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі вулиці Орджонікідзе м. Лисичанська Луганської області у напрямку вулиці Автомобілістів зі сторони вулиці Кільцева. В процесі свого руху по вищезгаданій автодорозі, в районі будинку № 14 кварталу Дружби Народів м. Лисичанська Луганської області, ОСОБА_3 проявив неуважність і злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати рух автомобілем і безпечно керувати їм, порушив технічні вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких «мусив в момент виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, який перетинав проїжджу частину зліва направо по ходу руху автомобіля із задньої частини стоячого автобуса «ПАЗ», який в результаті дорожньо-транспортної події, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «політравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана обличчя, закритий перелом 9-го ребра справа, закритий перелом правої плечової кістки зі зміщенням, відкритий осколковий перелом обох кісток правої гомілки зі зміщенням, травматичний шок 3 ступеня».

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 126 від 18.02.2016 року, з технічної точки зору, дії водія ОСОБА_3, знаходилися в причинному зв'язку із дорожньо-транспортною подією, в результаті якої, пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 8 від 09.01.2016 року: «відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки в момент їх заподіяння».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав частково, від надання пояснень згідно ст. 63 Конституції України відмовився. При цьому надав суду усну згоду та не заперечував проти звільнення його від покарання внаслідок ЗУ «Про амністію у 2016» році, так як він має мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка знаходиться на його утриманні та яка працездатних дітей, крім нього не має.

Не дивлячись на часткове визнання своє вини обвинуваченим ОСОБА_3, його вина у вчинені інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 19 жовтня 2015 року приблизно 17 годині 30 хвилин він повертався додому, при цьому вжив близько 1.5 літра алкогольного пива, тому знаходився в стані легкого алкогольного сп'яніння, але чітко контролював свої дії і міг ними керувати. Був світлий час доби, без опадів. У середньому темпі руху він став переходити проїжджу частину вулиці Орджонікідзе м. Лисичанськ Луганської області з боку кінотеатру «Родина» у напрямку 14-го будинку кв-ла Дружби Народів, попередньо переконавшись в безпеці свого руху. При цьому, з його сторони на узбіччі дороги стояв автобус «ПАЗ», а тому він став переходити проїзну частину дороги позаду автобуса. В цей час з боку вулиці Кільцевій у напрямку вулиці Автомобілістів міста Лисичанська десь за 200-300 метрів від нього рухався автомобіль «ВАЗ-2101» синього кольору. Швидкість автомобіля була не менше 60 км / год. Він рухався майже по центру дороги.. Видимість на дорозі не була обмежена і він, усвідомлював, що водій даного транспортного засобу його побачив. При цьому він переходив дорогу зліва-направо по ходу руху автомобіля. Знаходячись практично на середині дороги він несподівано почув різкий удар в праву сторону від якого втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то знаходився вже у лікарні. Відповідаючи на питання суду зазначив, що ніяких звуків гальмування він не чув, при цьому у правому усі у нього був навушник, а лівим він міг чути. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження у вигляді - перелому правої ноги, перелом ребра, правої руки. На даний час він претензій до обвинуваченого не має, просив суд не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами. Не заперечував проти застосування відносно ОСОБА_3 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що у жовтні 2015 року після обідній час вона знаходилась у себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 коли почула скрегіт автомобілю. Через вікно вона побачила, що на проїзній частині вулиці Орджонікідзе лежить чоловік, навколо нього вже зібралися люди. Вона здогадалася, що на чоловіка наїхав якийсь транспортний засіб, оскільки чоловік лежав майже посередині проїзної частині у неприродній позі. Вона відразу викликала співробітників поліції, однак на вулицю не виходила. Ніяких автомобілів з вікна поруч з місцем ДТП вона не бачила.

Свідок ОСОБА_7 допитаний в судовому засіданні пояснив суду, що 19 жовтня 2015 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин він стояв навпроти кінотеатру «Родина», біля торгового кіоску, по вулиці Орджонікідзе міста Лисичанська Луганської області (район ГТВ), де купував цигарки. Цей час він запам'ятав добре, так як саме на цю дату йому повинні були привезти деталь для автомобіля, яку він довго чекав. Після покупки цигарок він підійшов до тротуару і чекав, коли проїдуть автомобілі, щоб перейти дорогу на інший бік - у напрямку колишнього кінотеатру «Родина». У цей час на вулиці ще було видно, видимість також була хорошою, і він добре бачив всіх пішоходів і рухомі автомобілі. Він звернув увагу на автобус «ПАЗ», який зупинився біля узбіччя дороги, у напрямку руху в бік вулиці Кільцевої з вулиці Автомобілістів, після чого побачив, як позаду автобуса вийшов раніше незнайомий йому потерпілий, який став переходити дорогу з одного боку на інший. У тому місці, де потерпілий переходив дорогу, пішохідний перехід відсутній, але, місцеві жителі зазвичай в цьому місці переходять дорогу. Також він побачив автомобіль «ВАЗ-2101», який був синього кольору, і який рухався не дуже швидко, приблизно 60 км / год. Цей автомобіль рухався по центру дороги. Він (свідок) вирішив пропустити даний автомобіль і переходити проїжджу частину, після того як він проїде, так як зрозумів, що пропускати пішоходів він не стане, тому що швидкість автомобіля не зменшувалася. Потерпілий переходив дорогу назустріч до нього, трохи навскіс, в спокійному темпі кроку, не біг, переходив з ліва направо, якщо дивитися по ходу руху автомобіля «ВАЗ-2101». В цей момент він побачив, як автомобіль «ВАЗ» збив вищевказаного пішохода, і потерпілий впав на дорогу. Після цього, автомобіль почав зупинятися і приймати правіше. З водійського сидіння вийшов обвинувачений та підійшов до лежачого на дорозі пішохода і став щось робити, як йому здалося, пробувати пульс на руці. До цього часу до місця ДТП підійшов поліцейський патруль, і зібралося не мало перехожих. Весь цей час водій залишався на місці ДТП. На питання суду зазначив, що візуально не було видно, що потерпілий міг перебувати у стані алкогольного сп'яніння. Автомобіль наїхав на потерпілого лівої стороною у правий бік потерпілого. Впевнений, що водій авто міг бачити потерпілого. Обвинувачений не намагався гальмувати, звуків таких він не чув, а загальмував лише після зіткнення.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 19 жовтня 2015 року, близько 17:20 годин він ніс службу на маршруті патрулювання № 17 в районі ГТВ міста Лисичанська з іншим співробітником батальйону «Кіровоград». На вулиці було ще видно. Вони знаходилися навпроти кінотеатру в районі перехрестя. В цей час він почув звук гальм в стороні вулиці Орджонікідзе, зрозумів, що там сталося ДТП, і пішов на місце події. Самого механізму ДТП він не бачив. На проїзній частині вулиці Орджонікідзе міста Лисичанська зібралося багато перехожих, які стояли вздовж дороги. Коли він підійшов до вищевказаного місця, то побачив, що навпроти кінотеатру «Родина», з лівого його боку, на проїзній частині дороги лежить чоловік, який був одягнений у темні джинси, куртку. Даний чоловік, а зараз він може сказати що це потерпілий ОСОБА_1, знаходився без свідомості, але дихав, запаху алкоголю від потерпілого він не почув. Він подзвонив до чергової частини, розповів про те, що трапилося і попросив чергового викликати «швидку допомогу». Оглянувши поглядом проїзну частину він побачив, що на проїзній частині, у напрямку руху з боку вулиці Кільцевій в сторону вулиці Автомобілістів, стояв автомобіль синього кольору «ВАЗ-2101». В цей момент до нього підійшов раніше незнайомий йому обвинувачений ОСОБА_3 та повідомив, що це він скоїв ДТП, пояснюючи це тим, що не побачив потерпілого та вчасно не зміг відреагувати. Як він зрозумів заходи екстреного гальмування водій прийняв лише після наїзду на пішохода. Також ОСОБА_3 повідомив, що крім нього в автомобілі перебувала жінка, яку він віз на поїзд на ж / д вокзал. Після чого він записав дані обвинуваченого. Також він бачив від коліс автомобіля чіткі сліди, залишені протектором коліс після гальмування. Візуально було видно, що у автомобіля було пошкоджене ліве крило та відірвано ліве бокове дзеркало.

Допитаний в якості свідка зі сторони захисту ОСОБА_9, суду пояснив, що він знайомий з обвинуваченим близько 10 років, відносини підтримують дружні. 19 жовтня 2015 року після 17 години він побачив ОСОБА_3, який рухався на своєму автомобілі «ВАЗ-2101» в сторону кінотеатру «Родина». В авто обвинуваченого також сиділи пасажири. він (свідок) сів до свого авто та вирішив поїхати за обвинуваченим, однак коли під'їхав до кінотеатру побачив, що автомобіль ОСОБА_3 стоїть на дорозі біля обочини, а потерпілий, якого він раніше не знав, лежить на проїзній частині дороги обличчям донизу. Він запитав у обвинуваченого, що трапилося, на що той повідомив, що коли він їхав, потерпілий кинувся йому на автомобіль і він не встиг загальмувати. Обвинувачений весь час був поруч з потерпілим. Коли приїхала швидка, фельдшер йому повідомила, що від потерпілого було чути різкий запах алкоголю.

Допитана в якості свідка зі сторони захисту ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_3являється її колишнім чоловіком. В цей день, 19.10.2015 року після 17 години вона разом зі своїм колишнім чоловіком знаходилась в авто під його керуванням. Здійснюючи рух по вулиці Орджонікідзе з невеликою швидкістю вона звернула увагу, що на дорозі стояв автобус із за якого назустріч їм вибіг потерпілий, який був у стані сильного алкогольного сп'яніння, це було видно по його ході. В цей момент вона почула звук удару, а потім звук гальм, потерпілий усім тілом впав на автомобіль.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19 жовтня 2015 року, схемою до протоколу та фототаблицею до нього, проведеного о 18 годині 20 хвилин в присутності двох понятих, згідно якого встановлено: що місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано по вулиці Орджонікідзе в місті Лисичанську, проїзна частина у виді горизонтальної ділянки, дорожнє покриття асфальтобетонне, сухе, чисте, шириною 13,6 метрів призначене для руху в двох напрямках, дорожня розмітка відсутня. Рух на даній ділянці не регулюється, дорожні знаки відсутні. Об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху праворуч та ліворуч відсутні. Характерні для даного ДТП сліди на транспортному засобі у виді стертості грязьопилового нашарування на капоті зліва, на проїзній частині слід у виді плями крові. Сліди гальмування - лівий довжиною 6,1 м, правий - 2.4 метри. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження в виді: деформації лівого переднього крила, розбитого лобового скла зі сторони водія, відірвано ліве дзеркало заднього виду (а.с. 7-28);

- висновком судової авто технічної експертизи та транспортно - трасологічної експертизи № 625/626 від 11.01.2016 року згідно якого на момент огляду несправностей рульового керування, гальмівної системи, коліс та шин, підвіски, освітлення та світлової сигналізації автомобіля НОМЕР_3, які б могли вплинути на механізм розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди не встановлено. Узагальнюючим дослідженням ушкоджень автомобіля НОМЕР_4 встановлено, що вони утворилися в результаті контакту з твердим слідоутворюючим об'єктом (об'єктами), при цьому напрям деформуючого впливу був спереду назад і зліва направо. (том ІІ а.с.34-37)

- протоколом слідчого експерименту, проведеного 06 січня 2016 року з 09.год.30 хв. до 11 год.00 хв. в присутності понятих за участю потерпілого ОСОБА_1 під час якого потерпілий розповів про обставини дорожньо-транспортної події, яка сталася 19.10.2015 року, вказав місце, де автомобіль ВАЗ-2101 скоїв на нього наїзд, яке розташовано на відстані 9,2 м від лівого краю дороги, що було встановлено шляхом замірювання, також було встановлено місце розташування автобусу «Паз» та темп руху потерпілого (а.а. 66-69);

- висновком судово-медичної експертизи № 8 від 09.01.2016 року згідно якого при надходженні в реанімаційне відділення 19.10.15 р у гр. ОСОБА_11 були виявлені синці, садна голови, забійна рана підборіддя, набряк, синець і деформація правого плеча. Різка деформація правої гомілки, рана правої гомілки. При р-ген обстеженні 19.10.15 р виявлений перелом правої плечової кістки зі зміщенням; багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням. 25.12.15 р виписаний на амбулаторне лікування після клінічного обстеження і лікування виставлений заключний клінічний діагноз: Політравма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забита рана обличчя. Закритий перелом 9 ребра праворуч. Закритий перелом правої плечової кістки зі зміщенням. Відкритий осколковий перелом обох кісток правої придатний зі зміщенням. Травматичний шок 3 ст. Алкогольне сп'яніння. В даний час гр.ОСОБА_1 продовжує амбулаторне лікування з приводу даної травми.

При експертизі гр. ОСОБА_1 8.11.16 р був виявлений рубець правого плеча, апарат Ілізарова на правій гомілці. На представлених р-граммах- на ім'я ОСОБА_1 про 19.10.15 р .. визначається перелом правої плечової кістки зі зміщення і осколкові переломи обох кісток правої гомілки зі зміщенням.

2. 3. Утворилися пошкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, можливо в строк і при обставинах зазначених засвідчуваних, тобто 19.10.115 р при ДТП в результаті удару виступаючими частинами автомобіля, що рухається.

4. Найбільш ймовірно, що в момент наїзду гр. ОСОБА_1 був звернений правою боковою поверхнею тіла по відношенню до рухомого автомобілю.

5. Найбільш ймовірно, що первинний контакт з виступаючими частинами автомобіля, що рухається був в області бокової поверхні правої гомілки.

6. При надходженні до лікувального закладу у гр. ОСОБА_1 була взята сеча, алкоголь - позитивний.

7. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння (76-78);

- висновком судової авто технічної експертизи № 126 від 18 лютого 2016 року відповідно до якого, пояснення водія автомобілю НОМЕР_5 ОСОБА_3 в частині характеру руху пішохода ОСОБА_1 є технічно неспроможними, інших протиріч технічного характеру в поясненнях водія ОСОБА_3 експертним дослідженням не встановлено.

У дорожній ситуації що склалася нормативні (належні) дії водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода своєчасним гальмуванням з зупинкою транспортного засобу до місця наїзду, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.

У дорожній ситуації що склалася, дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.3. Правил дорожнього руху України, та, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди (а.с. 93-97)

Вищевказані висновки експертів, проведені компетентними спеціалістами, узгоджуються з іншими об'єктивними доказами по справі, протоколи слідчих дій? що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України та покази потерпілого, свідків суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність - такою, що з достатністю доводить вину обвинуваченого у вчиненні злочину за обставин, викладених у даному вироку.

Суд, аналізуючи зміст показань свідків зі сторони захисту ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд визнає їх допустими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому КПК України, однак вважає їх належними лише в частині часу та місця вчинення дорожньо - транспортної пригоди, в іншій частині покази свідків а саме, що потерпілий сам накинувся на автомобіль в наслідок порушенням ним правил дорожнього руху України в результаті чого сталося ДТП суд до уваги не приймає, оскільки в цій частині ці покази не узгоджуються зі встановленими під час судового розгляду доказами та спростовуються показами потерпілого та свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, які не мають особистої зацікавленості в результатах даного кримінального провадження, а також іншими матеріалами кримінального провадження та на думку суду направлені на уникнення таким чином обвинуваченим, встановленої законом відповідальності.

З огляду на наведене суд вважає, що саме порушення Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_3 перебувають у причинному зв'язку з наслідками, які настали. Так згідно п. 12.3 ПДР України « у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

При цьому визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_3 частково суд розцінює як спосіб зменшити свою відповідальність за вчинення даного злочину.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, призначаючи покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, необхідно враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які помякшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який розлучений, інвалідом не являється, раніше не судимий (а.с. 144-145), на обліку у наркологічному диспансері не числиться, під диспансерним спостереженням у лікаря психіатра не перебуває (а.с.141), має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно (а.с. 143), інвалідом не являється, має на утриманні матір похилого віку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7;

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає часткове визнання своє вини, знаходження на утриманні матері, яка є особою похилого віку.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст. 286 ч.2 КК України, оскільки останній вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Разом з тим, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, приймаючи до уваги відомості про особу та репутацію обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має матір похилого віку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка знаходиться на його утриманні та інших працездатних дітей не має, а також враховуючи думку потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має та просив суд суворо його не наказувати, а також те, що вчинений злочин є необережним злочином, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Також суд, керуючись положеннями ст. 77 КК України та враховуючи вищевикладені обставини вважає за можливе не призначати обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Раніше обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту у відношенні обвинуваченого втратив свою дії, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого суд не вбачає.

Водночас, в судовому засіданні прокурором Сичовим В.М. було заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII, оскільки останній вчинив необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України не є особливо тяжким та на день набрання чинності цим Законом має матір, яка досягла 70-річного віку , яка інших працездатних дітей не має, а підстави, які б перешкоджали застосуванню до останнього акту амністії відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти клопотання прокурора та надав усну згоду на звільнення його від покарання на підставі п «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Наслідки застосування до нього амністії йому роз'яснені та зрозумілі.

Захисник ОСОБА_4 також просив звільнити обвинуваченого від покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2016 році», посилаючись на п. «є» ст. 1 цього Закону та відсутністю підстав, які б перешкоджали застосуванню до останнього акту амністії.

Представник потерпілого ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_1 проти клопотання прокурора не заперечували.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набув чинності 07 вересня 2017 року питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення…, а також за ініціативою обвинуваченого чи засудженого, їхніх захисників чи представників.

Відповідно до п. «є» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, який є необережним та який відповідно до статті 12 КК України не є особливо тяжким, проти застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII не заперечував, на день набрання ним чинності - 07.09.2017 року, має матір ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка досягла 70-річного віку та інших працездатних дітей, крім нього не має, що підтверджується копією паспорта на ім'я ОСОБА_5, та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7, виданого бюро записів актів громадянського стану 03 травня 1968 року, згідно якого матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 є ОСОБА_5.

Обставин, передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, судом не встановлено.

Тому, на підставі вищевикладеного, суд вважає, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обвинувачений звільненню від відбування покарання на підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 судової автотехнічної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи № 625/626 від 11.01.2016 року (а.с.50-53), та судової автотехнічної експертизи № 126 від 18.02.2016 року (а.с. 93-96) у сумі 1476 гривень 00 коп. (а.с.49) та у сумі 2304 гривні 00 коп. відпоовідно (а.с. 92)- підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази:

-автомобіль НОМЕР_6, який згідно розписки знаходиться на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_3 (а.с.35) підлягає поверненню власнику - ОСОБА_3

На підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII, керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Звільнити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судової автотехнічної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи № 625/626 від 11.01.2016 року експертизи у сумі 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 00 коп. (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

- судової автотехнічної експертизи № 126 від 18.02.2016 року у сумі 2304 (дві тисячі триста чотири) гривні (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

Речові докази:

-автомобіль НОМЕР_6, який згідно розписки знаходиться на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_3- повернути власнику - ОСОБА_3

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова