Ухвала суду № 69202340, 27.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1749/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

27.09.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого судді Голованя А.М.,

Суддів: Гайсюка В.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 уклав з Банком кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1

29 жовтня 2015 року у зв'язку з порушенням відповідачем умов Кредитного договору, зокрема, неповернення кредиту, несплати процентів та комісій за користування кредитом, позивач в позасудовому порядку набув у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», право власності на згаданий предмет іпотеки, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

23 листопада 2016 року позивачем, як законним власником, була здійснена спроба потрапити у власне майно, але було з'ясовано, що в ньому незаконно проживає відповідач.

Зважаючи на наведене просить усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованим в АДРЕСА_1 шляхом надання постійного безперешкодного доступу товариству до цього майна та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком, який розташований за вищезазначеною адресою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явився.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.305 ЦПК України)

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст. 109 ЖК Української РСР щодо гарантії неможливості визнання особи такою, що втратила право користуватися житлом без надання іншого жилого приміщення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 030/05.07/88-286КЛ.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором того ж дня між сторонами було укладено іпотечний договір, п.2 якого передбачає передання іпотекодавцем на забезпечення виконання основного зобов'язання належне іпотекодавцю на праві власності майно: будинок АДРЕСА_1

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк», АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого банк відступив товариству свої права вимоги до ОСОБА_3 за зобов'язаннями по Кредитному та Іпотечному договорам, що підтверджується витягом з реєстру заборгованостей боржників № 1-Б.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору іпотеки.(а.с. 20)

Частиною першою ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя ст. 109 цього Кодексу регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, придбане ними за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і норми статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку чи позбавляють права ним користуватися і який є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та яке було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, надається інше постійне житло.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-875цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1469цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1449цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Докази про те, що переданий в іпотеку спірний будинок був придбаний відповідачем за кредитні кошти відсутні. Навпаки, згідно відомостей реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 22), будинок за адресою АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 4827 від 29.12.2005 року, тобто задовго до укладення ним іпотечного договору від 08.05.2007 року, яким згаданий будинок було передано в іпотеку з метою забезпечення виконання кредитного договору від 08.05.2007 року (а.с.15-19).

Отже, у зв'язку з відсутністю підстав для визнання ОСОБА_2 таким , що втратив право користування житлом, відсутні підстави для надання ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права користування будинком в якому проживає відповідач.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що позивач як новий власник житлового приміщення має право користуватися ним не ґрунтуються на законі.

Ураховуючи викладене, колегія суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: