Постанова № 69200246, 10.07.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7592/16-а

№ провадження 2-а/208/90/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі Головуючого, судді - Похвалітої С.М., при секретарі - Шешуревої Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Управління соціального захисту населення Адміністрації Заводського району Камянської міської ради, Кам'янське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до Міністерства соціальної політики України про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 28 квітня 2017 року до участі у справі були залучені в якості відповідачів Управління соціального захисту населення Адміністрації Заводського району Камянської міської ради, Кам'янське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області.

У своєму позові позивач просить суд зобов'язати відповідача Міністерство соціальної політики України виконати відносно нього Закон України від 25 грудня 2015 року та ст.46 Конституції України та відшкодувати йому різницю між нарахованої пенсії та мінімальним прожитковим мінімумом в сумі 181 грн.; зобов'язати Міністерство соціальної політики України відшкодувати йому моральні збитки різниці між нарахованим та фактично прожитковим мінімумом в сумі 1360 грн.; зобов'язати відповідача відшкодувати йому витрати на канцелярській товари та виготовлення копій документів для подачі позову в сумі 10 грн. так як він знаходиться за межею бідності та звільнити від сплати судового збору.

У своєму позові позивач посилався на те, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Зазначив, що з 01 травня 2016 року відповідач перерахував йому пенсію 949,00 грн., розмір якої не відповідає Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік», згідно якого він повинен отримувати 1 130 грн. та розміру фактичного прожиткового мінімуму необхідного для людини.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, просить у своєму позові розглядати справу без його участі.

Представник відповідача Камянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області Чимбарь К.Г. та представник відповідача Управління соціального захисту населення Адміністрації Заводського району Камянської міської ради надали суду заперечення, де просять суд відмовити в задоволені позову.

Суд, дослідивши матеріали адміністративного позову, письмові докази по справі, заперечення надані представниками відповідачів, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та 17 липня 2014 року перебуває на обліку в Камянському об'єднаному Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком, по Списку № 1 відповідно до ст.13 п.а Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується представником відповідача та вбачається з наданих суду довідок.

Відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, розмір пенсії залежить від тривалості стажу та розміру заробітної плати та згідно до матеріалів справи пенсію позивача обчислено зі стажу зарахованому по 31 березня 2012 року, що становить 20 років 19 днів, по списку № 1 - 7 років 5 місяців 8 днів та заробітної плати за час його роботи по 2012 рік.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Згідно до наданої позивачем довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 загальний розмір пенсії в жовтні 2016 року складає 949 грн. при неповному стажі 20 років та Списку № 1 та до виплати 474,50 грн.

Розмір пенсії, з урахуванням державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 26.03.2008р. №265, становить 949 грн.

Розмір пенсії відповідав розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який був встановлений законом станом на жовтень 2016 рік складав 1 130 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлений у 2016 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року - 1330 гривень, з 1 травня - 1399 гривень, з 1 грудня - 1544 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, зазначеними положеннями Конституції України, які є нормою прямої дії, імперативно визначено, право громадян на пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування, та які б забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Застосовуючи такий фундаментальний принцип адміністративного судочинства, як принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав стверджувати про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки розмір його пенсії, яка є єдиним джерелом його існування, починаючи з 01 грудня 2016 року є нижчим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення судового рішення, яке направлено на захист прав позивача.

Згідно із ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014р., Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно із п.7 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, саме Пенсійний фонд України, який реалізує свої повноваження через утворенні територіальні органи, наділений повноваженнями щодо призначення пенсії. Отже, Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, як територіальний орган Пенсійного фонду України, є відповідальним за призначення пенсії позивачу та визначення її розміру, який би відповідав вищенаведеним положенням Конституції України, що визначають права громадянина.

Таким чином обов'язок по відновленню порушених прав позивача повинен бути покладений на Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

Враховуючи зміст та обсяг заявлених позивачем вимог, в частині невідповідності розміру виплачуваної пенсії, суд вважає, що необхідним та достатнім способом відновлення порушеного права є зобов'язання Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з жовтня 2016р. здійснити перерахунок призначеної пенсії позивачу, з урахуванням положень ст. 46 Конституції України, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, та зобов'язати виплатити недоплачені суми пенсійних виплат.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог виходячи з наступного.

Так, позивачем заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди до Камянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, та із заявленого позову, завданою моральною шкодою позивач вважає різницю між нарахованою пенсію та фактичним прожитковим мінімумом.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, сам факт наявності невиплаченої різниці між нарахованою пенсію та фактичним прожитковим мінімумом не може свідчити про заподіяння особі моральної шкоди. Такі обставини свідчать лише про заподіяння особі матеріальної шкоди у вигляді недоотриманих сум пенсійних виплат. При цьому, суд враховує, що будь-якого іншого обґрунтування заподіяння моральної шкоди позивачу, заявлені позови не містять.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанови про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина, інших суб'єктів публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, позивачем не надано суду доказів того, що діями відповідачем спричинена моральна шкода, та витрати на канцелярські товари, виготовлення копій документів для подачі позову до суду не є витратами, які, відповідно до вимог ст.87 КАС України, є витратами, пов'язаними з розглядом справи та відсутні квитанції про здійснення їх оплати, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат на канцелярські товари, виготовлення копій, також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 8, 11, 71, 159-163, 186 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Управління соціального захисту населення Адміністрації Заводського району Камянської міської ради, Кам'янське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов'язати Кам'янське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області за жовтень 2016 рік здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1, з урахуванням положень ст.46 Конституції України, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, та зобов'язати виплатити недоплачені суми пенсійних виплат.

В іншій частині позову, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Похваліта С. М.