Ухвала суду № 6919815, 20.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2009 р. Справа № 22-а-2865/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Любчич Л.В.

Спаскіна О.А.

За участю секретаря Касян В.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова до ТОВ «ФОРТ-ПОСТАЧ», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Волинська мясна компанія», Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради про визнання правочину недійсним, визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення державної реєстрації, визнання недійсним установчих документів, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від02 жовтня 2008 року частково задоволений позов Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова до ТОВ «ФОРТ-ПОСТАЧ», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Волинська мясна компанія», Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради про визнання правочину недійсним, визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення державної реєстрації, визнання недійсним установчих документів, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість. Припинено ТОВ «ФОРТ-ПОСТАЧ»ідентифікаційний код 34631933, місцезнаходження: вул. Киргизька, 19, к. 304, м. Харків, 61105). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в Комінтернівському районі м. Харкова просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції посилаючись на те, що вона прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 42, 56, 57 Господарського кодексу України, ст. ст. 87, 88, 202 Цивільного кодексу України, ст. 159 КАС України, та прийняти нову постанову, якою в повному обсязі задовольнити позов ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ФОРТ-ПОСТАЧ»було зареєстровано як юридична особа 25.10.06р., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 1, а.с. 7) та згідно довідки № 1446 від 07.11.06 (т. 1, а.с. 18) ТОВ «ФОРТ-ПОСТАЧ»було взято на облік як платник податків в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

Відповідно до статуту ТОВ «ФОРТ-ПОСТАЧ», затвердженого 27.07.06р., засновником товариства був ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, (паспорт МН номер НОМЕР_1, виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл.. 15 березня 2006 року. . (т. 2, а.с. 28).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним правочину утворення ТОВ «ФОРТ-ПОСТАЧ», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведене жодного положення змісту правочину утворення юридичної особи ТОВ «ФОРТ-ПОСТАЧ», який би суперечив Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та у позивача відсутні відомості стосовно того, що зміст правочину (статуту) суперечить актам цивільного законодавства, що діяли на час створення та реєстрації підприємства, а також є безпідставним твердження позивача про відсутність мети на реальне настання правових наслідків при затвердженні статуту підприємства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають діючому законодавству та обставинам справи.

Статтею 87 Цивільного кодексу України передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного кодексу України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом. В установчому акті установи вказується її мета, визначається майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, правочином з утворення юридичної особи є реалізація волевиявлення особи у вигляді дії з розроблення учасниками (засновниками) установчих документів. Оскільки, як вказано в Законі, товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою, іншого установчого документа в цьому разі законодавець не передбачає, а тому правочин утворення товариства однією особою втілений у статуті, який затверджений цією особою.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України - є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статя 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визначає недодержання певних вимог законодавства (ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України) саме в момент вчинення правочину.

ДПІ в Комінтернівському районі не було надано суду ні першої ні апеляційної інстанції документального підтвердження правових підстав отримання нею показань, які надавалися ОСОБА_4 ст. оперуповноваженому ОВД УПМ ДПА в Харківській області Радіонову А.С. (т. 1, а.с. 29-31). У вказаній копії протоколу допиту відсутні посилання в рамках якої кримінальної справи було проведено допит, оригінал протоколу допиту суду для огляду надано не було, а тому згідно ст. 70 КАС України вказані показання не можуть бути прийняті як допустимі докази в даній адміністративній справі.

Колегія суддів також вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо волевиявлення засновника при утворення юридично особи.

Так, судом встановлено, що Статут ТОВ ФОРТ-ПОСТАЧ»від 25.11.06 затверджено засновником товариства ОСОБА_4 та засвідчено його підписом. (т. 2, а.с. 27). Справжність підпису ОСОБА_6 засвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Балдаковою І.О., про що зроблено запис в реєстрі за № 3164 (т. 2, а.с. 40). Таким чином, ОСОБА_4 самостійно затвердив статут ТОВ «БАУ ФОРТ-ПОСТАЧ», за власної волі зазначив в ньому мету та предмет діяльності, що підтвердив своїм підписом. (т. 2, а.с. 26-40). Рішення про здійснення підприємницької діяльності відображене ОСОБА_4 в статуті та засвідчено його ж підписом в присутності нотаріуса.

Враховуючи наведене, немає підстав вважати, що зміст правочину (статуту) суперечить актам цивільного законодавства, які діяли під час створення та реєстрації підприємства, а твердження позивача про відсутність мети на реальне настання правових наслідків при затвердженні статуту підприємства безпідставні.

Колегія суддів також дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ТОВ «БАУ-СНАБ»через порушення закону, допущені при його створенні, які не можна усунути.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним (скасований) у випадках наступного зясування обставин, що згідно зі статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»встановлено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік вказаних підстав є вичерпним.

На підтвердження таких підстав Державною податковою інспекцією в Комінтернівському районі доказів не надано. Посилання позивача на те, що з наданих ОСОБА_4 пояснень вбачається, що останній дав згоду на реєстрацію підприємства на його ім'я без наміру займатися підприємницькою діяльністю, зазначеної в Статуті підприємства, та він не має ніякого відношення до діяльності ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ», спростовується рішенням ОСОБА_4, відображеним у Статуті та засвідченим його ж підписом в присутності нотаріуса.

Підставами для відмови у державній реєстрації юридичної особи та визнання судом недійсними запису про державну юридичної особи є вичерпний перелік обставин, що зазначені у ст. 27. Проте, з наданих Департаментом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради документів реєстраційної справи ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ»вбачається, що засновником товариства було дотримано процедури державної реєстрації.

Державним реєстратором в межах наданих повноважень були перевірені документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються державному реєстратору, в тому числі статут підприємства, який повинен містити відомості, передбачені законом та за відповідність яких законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи та підстав для залишення їх без розгляду чи відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи відповідно положень ст.ст. 24, 25 цього Закону у Державного реєстратора не було.

Відповідно до вимог ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»та за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи Державним реєстратором було внесено до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей реєстраційної картки та видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ».

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів про наявність порушень закону, допущених при створенні ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ», ні подальше існування таких порушень, які неможливо усунути Державною податковою інспекцією в Комінтернівському районі м. Харкова надано не було.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставі визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вимоги про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ»через порушення закону, допущені при його створенні, які не можна усунути, задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова про припинення (скасування) державної реєстрації ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ», яку позивача обґрунтовував тим, що відповідач не подавав протягом року податкових декларацій, документів фінансової звітності, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач, ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ», дійсно протягом року не подавав податкові декларації та документи фінансової звітності.

Так, з наданих облікових карток платника податків ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ »вбачається, що остання декларація з ПДВ була подана ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ»19.07.07 (т. 2, а.с. 90); останій розрахунок з комунального податку подано ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ»01.08.07 (т. 2, а.с. 96); остання декларація з податку на прибуток підприємств подана відповідачем 01.08.07 (т. 2, а.с. 93-94).

Окрім того, представником відповідача, ОСОБА_2, не заперечувався факт неподання протягом року податкових декларацій та документів фінансової звітності.

Згідно ст. 4, ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі); облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства; платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ч. 1 ст. 33, абз. 4 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності; юридична особа припиняється, зокрема, за судовим рішенням; підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова просить припинити (скасувати) державну реєстрацію ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ». Згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу», податкові органи мають право на звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Спеціальним Закон, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Вказаний закон передбачає припинення юридичної особи, а не скасування державної реєстрації юридичної особи.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність задоволення вказаних позовних вимог саме шляхом припинення ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ», у звязку з неподанням відповідачем податкових декларацій та фінансової звітності протягом року.

Висновки стосовно визнання недійсними установчих документів ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ»з моменту державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «ФОРТ -ПОСТАЧ»з моменту реєстрації, суд першої інстанції обґрунтував наступними доводами:

Установчі документи можуть бути визнані недійсними, якщо вони суперечать законодавству або в разі здійснення відповідачем діяльності, що суперечить законодавству України, однак позивачем не надано доказів, які б підтверджували те, що установчі документи відповідача суперечать законодавству або те, що відповідач здійснював діяльність, що суперечить законодавству України.

Крім того, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»взагалі не передбачено можливості визнання установчих документів юридичної особи та свідоцтва про державну реєстрацію недійсними, тим більше з дати державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.09.00 року № 1987-ІІІ доповнено п.17 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в України»- податковим органам надано право звертатися у передбачених законом випадках до суду із заявою про скасування державної реєстрації субєктів господарської діяльності. Відповідно до ч. 15 ст. 58 Господарського кодексу однією із підстав такого скасування є визнання недійсними установчих документів.

Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між конкретними субєктами суспільства стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один субєкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого, а він, в свою чергу, зобовязаний виконувати вимоги та приписи такого владного субєкта.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, і у всіх наведених в цій статті категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути субєкт владних повноважень.

Виходячи із критерію поняття «субєкт владних повноважень», визначеного ст. 3 КАСУ, до категорії справ, розгляд яких відповідно до ст. 17 КАС України має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства відносяться, зокрема, спори за зверненням субєктів владних повноважень у випадках, передбачених діючим законодавством.

Державною податковою інспекцією в Комінтернівському районі м. Харкова не вказано, яким законом надано право на звернення до суду із вказаним позовом про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію.

Посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України від 09.07.02 №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Котон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України не може бути взято до уваги судом, оскільки вказане рішення не стосується предмету спору у даній справі. Так, відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002, № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" Конституційний суд вказав, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Державна податкова адміністрація в Комінтернівському районі м. Харкова у справі, що розглядається, виступає як субєкт владних повноважень, представник держави. З аналізу вказаного рішення Конституційного суду, суд вбачає, що зазначене «право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи)»слід розуміти як право структурної одиниці, члена громадянського суспільства, а не держави. Так, громадянське суспільство це система взаємовідносин в межах права вільних громадян та їх добровільно сформованих обєднань, що знаходяться у відносинах конкуренції та солідарності, поза безпосереднього втручання держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку. Тобто, ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова не може бути членом громадянського суспільства, оскільки є державним органом, виконує функції держави, та має не права, а повноваження, і може звертатися до суду лише на виконання наданих повноважень.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до висновку, що законами України не передбачено повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду з вимогою про визнання недійними установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, доводи апеляційної скарги даного висновку не спростовують.

Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість передбачена статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених вказаною нормою. Так вказаною нормою передбачені наступні випадки: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Пунктом ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту. Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Тобто діючим законодавством не передбачено визнання судом свідоцтва платника податку на додану вартість недійсним. Відповідно до вказаних вище норм, до повноважень саме податкового органу відносить анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за наявності на те передбачених Законом підстав.

Таким чином, позивач має право та зобовязаний, з підстав встановлених законом, самостійно здійснювати анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, у звязку з чим судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно відмовлено в цій частині позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції відносно не прийняття визнання позову в силу вимог ст. 112ё136 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, ат постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від02 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25 серпня 2009 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Любчич Л.В.

Спаскін О.А.