Постанова № 6919600, 04.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-35040/08 Головуючий у І інстанції Сичова О.П.

Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Літвіної Н.М.,

Мельничука В.П.,

при секретарі Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Макро» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Макро» до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001062301/0 від 08.04.2008 року та № 0001062301/1 від 07.05.2008 року, зазначаючи, що вказані рішення прийняті з порушенням вимог законодавства та порушують його права та інтереси, як платника податку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 2 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо встановлює недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт № 1699/23-1/32075810/0110 від 25.03.2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, п. 7.4, п.7.5.1 , п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), а саме підприємством занижено суму податку на додану вартість за рахунок завищення суми податкового кредиту на загальну суму 53153 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2008 року № 0001062301/0 про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 79730,00 грн., у тому числі основний платіж 53153,00 грн. та штрафні (фінансові )санкції 26577,00 грн.

Встановлені перевіркою порушення обґрунтовані тим, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Теском», оскільки свідоцтво платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Теском» було анульовано.

До матеріалів справи долучено рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2005 року у справі № 14/16, яким скасовано державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Теском» ( а. с. 109) та акт № 4897 від 14 лютого 2005 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, складений на підставі вказаного рішення суду (а. с. 108).

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуючись на вищевказаному рішенні Господарського суду м. Києва від 18.01.2005 року.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.

Відповідно до частин 4, 5 статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, судом першої інстанції не було встановлено, чи набуло законної сили рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2005 року у справі № 14/16.

Судом першої інстанції при вирішенні справи по суті вірно зазначено, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Також судом вірно зазначено, що згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Крім того, згідно з абз. 10 п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Судом першої інстанції не було встановлено, чи був товар, поставлений позивачу, а саме вода мінеральна «Збручанська» у платника податку товариства з обмеженою відповідальністю «Теском» в товарних залишках, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Якщо суд першої інстанції встановив певні обставини без достатніх на те доказів, то ухвалене з урахуванням цих обставин судове рішення є необґрунтованим, а тому суд апеляційної інстанції повинен його скасувати та ухвалити нову постанову.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не надано достатніх доказів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Макро» задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0001062301/0 від 08.04.2008 року та № 0001062301/1 від 07.05.2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2009 року.

Головуючий суддя

Судді: