
Справа № 490/9572/16-а
н\п 2-ар/490/10/17
Центральний районний суд м. Миколаєва
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2017 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретаріШевельовій Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області про роз`яснення рішення суду, -
В С Т А Н О В И В:
Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області, посилаючись на пп. 2 п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або божників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, звернулося до суду із заявою, в якій просить надати роз`яснення рішення про стягнення суми коштів, які необхідно повернути на користь ОСОБА_1
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви щодо роз'яснення судового рішення були повідомлені вчасно та належним чином.
У відповідності до ч.6ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що можливо розглянути заяву у порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до приписівст. 170 Кодексу адміністративного судочинства Україниякщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Вказана норма кореспондується зістаттею 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, якою закріплено, що разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.
Таким чином, роз`яснення судового рішення за своєю суттю є способом усунення його недоліків, зумовленим нечіткістю судового рішення за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб стосовно яких воно ухвалено, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, що виникають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Так, зокрема, в п. 4 резолютивної частини постанови суду від 25.11.2016 у справі № 490/9572/16-а зазначено, судові витрати віднесено на рахунок держави.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення та вказано, що відшкодування судових витрат позивачу підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Разом з тим, враховуючи те, що відповідач у даній справі відділ примусового виконання рішень, і відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу», це орган державної виконавчої служби, що входить до складу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, але не є юридичною особою. Зазначені обставини унеможливлюють стягнення з відповідача сплаченого судового збору. Тому, колегія судді погодилася з висновком суду першої інстанції про компенсація судових витрат за рахунок держави.
Як вбачається з квитанції АВТ КБ «ПриватБанк» №0.0.640097375.1 від 24.10.2016 року, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Статтею 94 КАС Україничітко визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Пунктом 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. N845(зі змінами і доповненнями) чітко визначено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень судів про стягнення коштів: 1) державного та 2) місцевих бюджетів або 3) боржників.
При цьому, відповідними розділами Порядку чітко визначена процедура стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів, в тому числі шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що зміст п. 4 резолютивної частини постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.11.2016 року у цій справі полягаєв тому, що з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.170,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Роз`яснити, що зміст п. 4 резолютивної частини постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.11.2016 у справі № 490/9572/16-а полягає у стягненні з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 551,20 грн.
Ухвала може бути оскаржена в строки та в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Н.П. Черенкова
Судове рішення № 69195943, Центральний районний суд м. Миколаєва було прийнято 28.09.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 490/9572/16-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: