Рішення № 69194928, 27.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/2003/15-ц Провадження № 22-ц/772/1949/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої: Шемети Т. М.,

суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С.,

за участі: секретаря судового засідання Агеєвої Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 07 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

20.08.2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з даним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за договором споживчого кредиту № 11235701000 від 16 жовтня 2007 року, яка склалася станом на 15.09.2015 року, в розмірі 12550, 90 доларів США, з яких: 8 556,52 доларів США кредитна заборгованість, 3994, 38 доларів США заборгованість по процентах, а також пеню в розмірі 70454 грн. за порушення термінів повернення кредиту та порушення термінів сплати процентів.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 07 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ПАТ «УкрСиббанк» кредитну заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11235701000 від 16.10.2007 року в розмірі 23457,83 доларів США, що відповідає 157 634, 13 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні позову відносно поручителя ОСОБА_3 відмовлено у звязку із закінченням дії строку Договору поруки на час звернення до суду.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ПАТ «Укрсиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що поручителем 07.02.2009 року було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки, згідно якої поручитель надав згоду на зміну кінцевого терміну виконання основного зобовязання, а тому суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги те, що поручитель заперечував факт підписання додаткової угоди, оскільки угода є чинною і в судовому порядку не оспорювалася. Також стягуючи заборгованість за вказаним договором суд вийшов за межі заявлених вимог: стягнув суму, зазначену в первісному позові та додав до неї суму, зазначену в уточненій позовній заяві, невірно навів грошовий еквівалент доларів до гривні, не врахував що кредит був у валюті, а тому поверненню підлягає сума саме в валюті, а не в гривні.

В судове засідання апеляційного суду сторони по справі не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції , приходить до наступних висновків:

Задовольняючи позовні вимоги частково та відмовляючи в задоволенні позову до поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії Поруки у Договорі поруки №150322 від 16.10.2007 року не зазначено, про Додаткову угоду №1 від 07.02.2009 року, зі слів поручителя останньому не було відомо, а тому строк дії Договору поруки закінчився 15.04.2015 року, тобто через шість місяців після настання строку виконання основного зобовязання про який знав Поручитель (15.10.2014 року). Стягуючи заборгованість з позичальника, суд виходив з доведеності розміру боргу доказами, які надав позивач.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись з огляду на таке:

По справі встановлено наступне:

-16 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір №11235701000, про надання споживчого кредиту в розмірі 14 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 70 700 грн. за курсом НБУ на день укладення Договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 15.10.2014 року (а. с. 5-11)

-в цей же день, з метою забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 150322 від 16.10.2007 року (а. с. 12), за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником солідарно з останнім.

- 07.02.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 до Договору кредиту від 16.10.20107 року укладено Додаткову угоду №1, якою змінено кінцевий термін повернення кредиту на 15 жовтня 2019 року, а також графік погашення кредиту (а. с. 14);

- 07.02.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки № 150322 від 16.10.2007 року, за умовами якої останній погодився на зміну умов основного зобовязання відповідно до Додаткової угоди №1, укладеної між Банком та ОСОБА_4 (щодо змін графіка погашення кредиту та кінцевого терміну його повернення) (а. с. 19).

Слід зазначити, що суд першої інстанції, в порушення презумпції правомірності правочину, закріпленого в ст. 204 ЦК України, взяв до уваги пояснення поручителя, який повідомив, що йому не відомо про укладення Додаткової угоди № 1 до договору поруки.

Оскільки ОСОБА_2 припинив повернення отриманих ним кредитних коштів, 17.10.2013 року ПАТ «УкрСиббанк» направив на адресу боржника та поручителя вимогу, якою повідомив їх про виникнення заборгованості за кредитним договором та попередив, що в разі непогашення заборгованості протягом 31 календарного дня з дня отримання вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги, банк вимагає дострокового погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі в сумі 10399,77 доларів США, яка підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів (а. с. 26).

Вказана вимога про дострокове повернення коштів була отримана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 24.10.2013 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 27).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Наданим позивачем розрахунком (а.с. 59 70) доведено, що станом на 15.09.2015 року за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 12550, 90 доларів США, яка складається з: 8 556,52 доларів США - заборгованість за кредитом, 3 994, 38 доларів США - заборгованість за процентами.

Згідно п. 4.1. Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та терміну сплати процентів, позичальник повинен сплатити пеню розраховану як подвійна облікова ставка НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу на дату нарахування пені.

З наданого позивачем розрахунку пені (а.с. 68 - 69) вбачається, що станом на 15.09.2015 року розмір пені складає 70454 гривні 80 копійок, з яких 36523, 39 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 33931,41 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Отже, розмір заборгованості за кредитним договором №11235701000 від 16.10.2007 року укладеним між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2, вимогу про стягнення якого заяви позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог (а.с.53-54), - є доведеним. Суд же першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості, що підлягає до стягнення, безпідставно, не зясувавши фактичний розмір заборгованості, допустив подвійне стягнення: додав суми, які були заявлені в позові, та суми, зазначені в заяві про збільшення розміру позовних вимог, тобто виніс рішення без зясування фактичних обставин справи.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не лише не визначився з розміром заборгованості у валюті, але й не звернув уваги на те, що кредит видано у доларах США, банк має відповідні дозвільні документи на здійснення валютних операції, а тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню у валюті кредиту.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до розяснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет.

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобовязання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Позивачем надано копію банківської ліцензії № 75 , зареєстровану в Національному Банку України 28.10.1991 року за номером 57 (а.с.55), Дозвіл № 75-2 (а.с.56) та Додаток до дозволу № 75-2 (а.с.57-58), які підтверджують право банку на використання іноземної валюти на території України.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення виниклої за кредитним договором заборгованості у валюті кредиту: доларах США, за виключенням пені, яка розрахована і підлягає стягненню у гривнях.

Стосовно вимоги позивача про солідарне стягнення боргу з боржника і поручителя слід зазначити наступне:

Відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Так, у справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за кредитним договором. Кінцевий термін повернення кредиту до 15 жовтня 2019 року (пункт 1 Додаткової угоди № 1 до договору поруки (а.с.19).

Унаслідок порушення боржником виконання зобовязання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати з позичальника та поручителя стягнення заборгованості за кредитним договором, надіславши 17.10.2013 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів (а.с. 25, 26), яка була отримана 24.10.2013 року і позичальником, і поручителем (а.с.27).

Відповідно до пунктів 3.4.3, 6.2 кредитного договору позичальник зобовязаний на 32 календарний день з моменту отримання повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту сплатити належну суму кредиту, процентів та штрафних санкцій (а.с.7, 9).

Отже, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Письмові вимоги про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором були отримані поручителем 24.10.2013 року (а.с.27), отже строк виконання зобовязання в повному обсязі настав 25.11.2013 року, а з позовом до суду кредитор звернувся лише 27.07.2015 року (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті: а.с. 48), тому у звязку з пропущенням шестимісячного строку предявлення вимоги до поручителя позовні вимоги до поручителя задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення: заборгованість за кредитним договором слід стягнути з позичальника ОСОБА_2, а в задоволенні вимог до поручителя ОСОБА_3 слід відмовити в звязку з пропущенням кредитором шестимісячного строку предявлення вимоги до поручителя.

В порядку ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, які, враховуючи задоволення позову до ОСОБА_2 в повному обсязі, підлягають стягненню з останнього на користь позивача (ст. 88 ЦПК України).

Позивач поніс наступні судові витрати: 871 грн. 79 коп. (а.с.1, т.1) та 2769 грн. 67 коп. (а.с. 73, т.1) по сплаті судового збору за подачу позову до суду; 4005 грн. 61 коп. по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с.224, т.1), а всього поніс судові витрати в розмірі 7647,07 грн., які слід стягнути з відповідача ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 07 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код 09807750) заборгованість за кредитним договором № 11235701000 від 16 жовтня 2007 року, яка склалася станом на 15.09.2015 року, в розмірі 12550 доларів 90 центів (дванадцять тисяч пятсот пятдесят доларів США 90 центів) та яка складається з 8 556,52 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 3 994, 38 доларів США заборгованості по процентах.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код 09807750) пеню за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за кредитом станом на 15.09.2015 року за кредитним договором № 11235701000 від 16 жовтня 2007 року в розмірі 70454 гривні 80 копійок (сімдесят тисяч чотириста пятдесят чотири гривні 80 коп.).

В задоволені позову до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код 09807750) 7647 грн. 07 коп. (сім тисяч шістсот сорок сім гривень 07 коп.) понесених судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: підпис ОСОБА_5

Судді: підпис ОСОБА_6

підпис ОСОБА_7

З оригіналом згідно

Суддя Т. М. Шемета