Ухвала суду № 6919064, 13.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Могильницький М.С.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

« 13 » листопада 2009 року справа № 2а-6913/09/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Даниловій Д.С.

за участю представників сторін :

від позивача Тернова В.О. довір. від 07.10.2009 року № 07/1

від відповідача - не зявились

від третьої особи - не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

1. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

2. Державної податкової адміністрації у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 31.07.2009 року

у справі № 2а-6913/09/0570

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Літмаш”

до відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

третя особа Державна податкова адміністрація у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Літмаш” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація в Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 13.04.2009 року № 0003102340/3/11385/10/23-213 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 567785 грн., в тому числі основний платіж в сумі 378523 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 189262 грн., податкового повідомлення рішення від 13.04.2009 року № 0000252340/3/11386/10/23-213 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 36163 грн., в тому числі основний платіж в сумі 24109 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 12054 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року у справі № 2а-6913/09/0570 (суддя Могильницький М.С.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що замовлення послуг по перевезенню металобрухту є операцією, повязаною з поставкою металобрухту, тому суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Вказує на помилкове трактування судом першої інстанції норм п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки, як вважає податкова інспекція, зазначена норма Закону не визначає залежності від того, яким чином здійснюється придбання послуги, яка використовується в операціях, які звільняються від оподаткування, а носить імперативний характер і передбачає, що, якщо платник податку придбаває послуги, які призначаються для їх використання в операціях, які звільняються від оподаткування згідно Закону, то суми податку, сплачені у звязку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Третя особа, також, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовної заяви з тих же підстав, що і в попередній апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

В основу повідомлень рішень, які оспорювались, покладений акт від 17.10.2008 року № 4762/23-2/33454453 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки ТОВ “Літмаш” інкримінувалось порушення, зокрема, вимог п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту в розмірі 59532 грн., заниження відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у січні 2008 року в розмірі 7970 грн., заниження податкових зобовязань в розмірі 421932 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягала до сплати в розмірі 378523 грн. та завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту в розмірі 69272 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, підтверджено матеріалами справи, 27 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Літмаш” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Суми-метал” укладений договір постачання брухту чорних металів №008-07-Л, де перше підприємство виступало покупцем, а друге - продавцем.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору ціна товару за одиницю є договірною, узгоджується обома сторонами та зазначається в відвантажувальних документах та додатках до договору.

На підставі п.1 додаткової угоди до договору від 27.03.2007 року постачальник від свого імені, але за рахунок покупця, забезпечує доставку товару залізничним транспортом до станції призначення. Покупець відшкодовує витрати, понесені постачальником у зв'язку з доставкою товару залізничним транспортом у відповідності з виставленим рахунком, оформленим на підставі залізничної накладної.

На виконання додаткової угоди від 27.03.2007 року до договору того ж числа між ТОВ “Літмаш” (довірителем) та ТОВ “Суми-метал” (повіреним) укладений договір доручення № 008/1-07-Л, відповідно якого ТОВ “Літмаш” доручило, а ТОВ “Суми-метал” прийняло зобов'язання за рахунок першого знайти перевізника та організувати перевезення товару за договором постачання брухту чорних металів, зазначеним вище.

У зв'язку з укладенням 01.02.2008 року додаткової угоди до договору постачання № 008-07-Л від 27.03.2007 року, яким передбачено, що у вартість товару не включається вартість послуг з перевезення товару, 01.02.2008 року між ТОВ “Літмаш” (Довіритель) та ТОВ “Суми-метал” (Повірений) укладений аналогічний договір доручення № 008/2-07-Л, відповідно з яким ТОВ “Літмаш" доручив, а ТОВ “Суми-метал” прийняв на себе зобов'язання за рахунок ТОВ “Літмаш” знайти перевізника та організувати перевезення товару за договором постачання брухту чорних металів № 008-07-Л від 27.03.2007 року.

Аналогічні договори на постачання брухту чорних металів, договори доручення були укладені між ТОВ “Літмаш” та:

ПП “Нова Трейд” (договір №009-07-Л на постачання брухту чорних металів від 27.03.2007 року з додатковими угодами від 27.03.2007 року, 01.02.2008 року, договір доручення №009/1-07-Л від 27.03.2007 року, договір доручення № 009/2-07-Л від 01.02.2008 року); ТОВ “Промтехстрой” (договір №010-07-Л на постачання брухту чорних металів від 27.03.2007 року з додатковими угодами від 27.03.2007 року, 01.02.2008 року, договір доручення №010/1-07-Л від 27.03.2007 року, договір доручення № 010/2-07-Л від 01.02.2008 року); ТОВ “ПромПСП” (договір №011-07-Л на постачання брухту чорних металів від 27.03.2007 року з додатковими угодами від 27.03.2007 року, 01.02.2008 року, договір доручення №011/1-07-Л від 27.03.2007 року, договір доручення № 011/2-07-Л від 01.02.2008 року); ТОВ “Донгідроарм” (договір №020-07-Л на постачання брухту чорних металів від 02.04.2007 року з додатковими угодами від 02.04.2007 року, 03.04.2007 року, договір доручення №020/1 -07-Л від 03.04.2007 року) (том 4, - а.с.84 - 129). Як вбачається з матеріалів справи, вартість послуг з перевезення вантажу не включена до вартості товару за вказаними вище договорами, навпаки, вартість послуг з перевезення товару залізничним транспортом сплачувалася ТОВ “Літмаш” окремо від вартості товару в якості витрат повірених, здійснених у зв'язку з виконанням договорів доручення, на отримання залізничних послуг оформлені інші, ніж на товар, первинні документи, видані окремі податкові накладні, приймання послуг з надання залізничних перевезень здійснене на підставі первинних бухгалтерських документів, не пов'язаних з прийманням -передачею товару, а саме видаткових накладних оформлених виключно на придбання залізничних послуг, актів приймання-передачі тощо.

Підтвердженням цього є податкові накладні, видані повіреними - ТОВ “Суми-метал”, ПП “Нова-трейд”, ТОВ “Промтехстрой”, ТОВ “ПромПСП”, ТОВ “Донгідроарм” на користь придбавача транспортних послуг - ТОВ “Літмаш” , в яких предметом придбання є саме послуги з перевезення товару окремо від самого предмету, обумовленого договорами постачання, де покупцем виступав позивач (т.2, а.с. 184-250, том.3, а.с. 1-30).

Платіжні доручення, якими товариство сплачувало за отриманий брухт чорних металів та залізничні послуги, оформлювалися на ці два види окремо, що підтверджується матеріалами справи (том 3 а.с.33-82).

Відповідно видаткових накладних, які оформлювалися постачальниками брухту чорних металів на користь ТОВ “Літмаш”, передавався предмет договорів постачання окремо від послуг з перевезення, і при цьому в ціну товару не входила вартість залізничного перевезення (том 3 а.с.84-207).

Видаткові накладні на приймання наданих послуг з перевезення вантажу оформлювалися окремо, де зазначалася вартість цих послуг, наданих на користь позивача (том 3 а.с.209-250, том 4 а.с. 1-82).

ТОВ “Літмаш” сформовані відповідні податкові зобов'язання з податку на додану вартість на підставі вимог п.4.7 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, коли повіреним передавалися результати наданих послуг довірителям під час виконання відповідних договорів доручення, в цих випадках ТОВ “Літмаш” виступало повіреним, а покупці того ж брухту чорних металів - довірителями на придбання послуг з перевезення товару, що підтверджене договорами по постачання брухту чорних металів, де постачальником виступає ТОВ “Літмаш”, а покупцями - ТОВ “Укрметал”, ЗАТ “Кермет”, ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл”, ТОВ “Промлітекс ЛТД”, ТОВ “Електросталь”, а також договорами доручення, де ТОВ “Літмаш” виступає вже повіреним, а довірителями - зазначені вище підприємства (том 2 а.с.162-182).

Як свідчать платіжні доручення на перерахування коштів з боку довірителів на користь повіреного ТОВ “Літмаш”, видаткові накладні, у вартість товару - брухту чорних металів не включається вартість послуг з його перевезення (том 2 а.с.8 - 62, 149 - 160).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявники скарг вказують на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на органи податкової служби покладені обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів. Статтею 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені функції державних податкових інспекцій у тому числі:

здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків інших платежів.

Таким чином, органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань повязаних з оподаткуванням, є органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно абз. 3 п. 4.7 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у випадку, коли платник податків (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання послуг за дорученням та за рахунок іншої сторони (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів на користь продавця таких послуг, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передачі результатів послуг довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму грошових коштів, перерахованих повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання послуг, придбаних повіреним за його дорученням.

Таким чином, позивач, як довіритель, під час придбання брухту чорних металів на отримання послуг з перевезення вказаного вантажу, збільшив податковий кредит на суму придбаних послуг, перерахувавши відповідні кошти на рахунок повірених, а також отримавши результати послуг від вказаних повірених, які, в свою чергу, отримали послуги від перевізників, що підтверджено матеріалами справи, а саме, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, операції з перевезення брухту чорних металів хоча і призначалися для використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування, але здійснювалися окремо від безпосередньо операцій з придбання вказаного товару, позивач сформував у податковому обліку відповідне податкове зобов'язання при продажу вказаних послуг.

Крім зазначеного, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом повязане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг) , вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Право платника податку на податковий кредит може бути підтверджене тільки податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які містять усі обов'язкові реквізити.

Позивач належними доказами підтвердив своє право на податковий кредит відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” з дотриманням норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону, згідно якого вартість придбаних товарів (робіт, послуг) віднесена до складу валових витрат виробництва.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись с. 7 Закону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 3, ст. 9, ст. 17, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька та Державної податкової адміністрації у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року у справі № 2а-6913/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2009 року у справі № 2а-6913/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Літмаш” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.11.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 18.11.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич