Рішення № 69181665, 13.09.2017, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

13 вересня 2017 рокуСправа № 322/724/17

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника С(Ф)Г «Скорпіон» - ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон»

до: ОСОБА_2;

виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області;

ОСОБА_4;

ОСОБА_5

про: визнання договору оренди недійсним,

та

за зустрічним позовом: ОСОБА_2

до: Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон»;

ОСОБА_4;

ОСОБА_5

про: визнання договору оренди землі недійсним.

03 липня 2017 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, ОСОБА_4, щодо оренди земельної ділянки площею 6,5002 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Різдвянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, зареєстроване право оренди 14.06.2017 за № 20989175 державним реєстратором Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

20.05.2009 між Селянським (фермерським) господарством «Скорпіон» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 03.05.2012 року за № 232368354000085, строком на 10 років - до 31.12.2017 щодо земельної ділянки площею 6,5002 га. з кадастровим номером НОМЕР_1.

Відповідно до п. 3.3. Договору позивач направив листи з проектами договору оренди землі з додатками орендодавцям про намір продовження дії договору на нових умовах. Листи отримані особисто 10.06.2017. Орендодавці відразу погодилися на умови які були запропоновані.

Так як договір оренди від 20.05.2009 зареєстрований до 01.01.2013 року у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, для подальших реєстраційних дій з цим договором, його потрібно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Після підписання договору оренди землі з усіма додатками позивачем з власниками земельної ділянки, господарство підготувало усі документи для подальшої реєстрації права оренди у тому числі і документи для реєстрації договору оренди землі від 20.05.2009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, після подання відповідних документів для реєстрації договору оренди від 20.05.2009 державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області позивачу було надано відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 35857446 від 26 червня 2017 року в якій сказано що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме проведення державної реєстрації па підставі договору оренди землі від 20.05.2009 зі строком дії до 31.12.2017 року який було зареєстровано 03.05.2012 за № 23236835000085 у відділі Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області між С(Ф)Г «Скорпіон» та ОСОБА_5, ОСОБА_4 є неможливим, оскільки стосовно даної земельної ділянки 14.06.2017 за № 20989175 зареєстроване право оренди земельної ділянки строком на 49 років на підставі договору оренди землі від 12.06.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_4, зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області ОСОБА_7

Таким чином, договір між відповідачами було укладено за наявності чинного Договору, який на момент подання позову діє, не розірваний та не визнаний судом недійсним.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 13, 215 ЦК України, ст.ст. 18, 25, 32, 33 Закону України «Про оренду землі», представник позивача підтримав позов у судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти первісного позову та до початку розгляду судом справи по суті пред'явив зустрічний позов, який ухвалою суду було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

У зустрічному позові відповідач ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір оренди землі від 20.05.2009, зареєстрований у відділі Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області 03.05.2012 за № 232368354000085 на земельну ділянку площею 6,5002 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Різдвянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від 17.12.2007.

В обґрунтування зустрічного позову відповідачем зазначено наступне.

12.06.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 в особі їх представника за довіреностями ОСОБА_8 було укладено договір оренди землі строком на 49 років, зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області ОСОБА_7 14.06.2017 за № 20989175.

Згідно з даним договором ОСОБА_2 було передано в користування земельну ділянку площею 6,5002 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Різдвянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від 17.12.2007.

Договір оренди землі від 20.05.2009 року підписаний лише ОСОБА_5 і саме на аркуші, де міститься його підпис зазначено факт реєстрації даного договору. Підпис ОСОБА_4 на даному аркуші відсутній.

Отже, на думку відповідача, між співвласниками не досягнуто згоди щодо передачі земельної ділянки в оренду, в зв'язку з чим вона була передана в оренду проти волі одного із співвласників.

Крім того, до Договору оренди землі додані невід'ємні додатки: акти приймання- передачі земельної ділянки від 20.01.2008 та акти визначення меж земельної ділянки в натурі від 20.01.2008, тобто складені до підписання Договору оренди землі від 20.05.2009.

Також на момент підписання акта приймання передачі земельної ділянки і акта встановлення меж земельної ділянки в натурі 20.01.2008 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мав вік 16 років, тобто був неповнолітнім і не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для вчинення таких правочинів без згоди батьків або органу опіки та піклування.

Таким чином, відповідач вважає, що відсутність волевиявлення одного із співвласників земельної ділянки ОСОБА_4 на передачу її в користування С(Ф)Г «Скорпіон», а також вчинення іншим, ОСОБА_5, правочинів, не маючи на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, є підставами для визнання Договору оренди землі від 20.05.2009, зареєстрованого у Відділі Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області 03.05.2012 за № 232368354000085 недійсним.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні визнали первісний позов та заперечили проти зустрічного позову, пояснивши наступне.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнали, що вони дійсно укладали договір оренди землі від 20.05.2009 щодо належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 з С(Ф)Г «Скорпіон».

Стосовно договору оренди землі від 12.06.2017, укладеного з ОСОБА_2 щодо тієї самої земельної ділянки, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що вони не були обізнані про укладення цього договору їх представником ОСОБА_8 За твердженням відповідачів, вони позичили гроші у ОСОБА_8 та за це надали їй довіреність на право розпорядження спірною земельною ділянкою з усною домовленістю про те, що вона на підставі довіреності отримуватиме орендну плату в рахунок погашення боргу за позикою. Проте, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за їх словами, змогли погасити борг перед ОСОБА_8 особисто, після чого у липні 2017 року скасували довіреність, видану ними на ім'я ОСОБА_8

Представник виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області у судове засідання 13.09.2017 повторно не прибув.

У судовому засіданні 13.09.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, по 1/2 кожному, належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від 17.12.2007.

20.05.2009 року між Селянським (фермерським) господарством «Скорпіон» (орендар) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (орендодавці) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі вчинено запис від 03.05.2012 за № 232368354000085.

Згідно з п. 2.1 договору оренди землі від 20.05.2009 та актом прийому-передачі, що є додатком до договору, в оренду передано земельну ділянку площею 6,5002 га. кадастровий номер НОМЕР_1, розташована на території Різдвянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Пунктом 3.1 договору оренди землі від 20.05.2009 встановлено строк дії оренди - 10 (десять) років та відповідно до п. 3.2 дія договору закінчується 31.12.2017 року. При цьому, судом під час судового засідання у сторін договору оренди землі від 20.05.2009 з'ясовано, що кінцевою датою строку договору ними визнається 31.12.2007.

Водночас, 12.06.2017 між ОСОБА_2 (орендар) та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (орендодавці), в особі їх представника за довіреностями ОСОБА_8, було укладено договір оренди землі строком на 49 років, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області ОСОБА_7 14.06.2017 за № 20989175, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно з даним договором від 12.06.2017 ОСОБА_2 було передано в користування земельну ділянку площею 6,5002 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Різдвянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від 17.12.2007 (п. 1 договору).

Отже, в обох вищезазначених договорах оренди землі об'єктом оренди є одна і та сама земельна ділянка.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення первісного позову, суд виходить з такого.

З огляду на положення ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, при розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 19 лютого 2014 року по справі № 6-162ц13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 37520393), і приходить до наступних висновків.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) в редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі від 20.05.2009, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Таким чином, у даній справі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та С(Ф)Г «Скорпіон» дійшли згоди щодо істотних умов Договору оренди, скріпивши 20.05.2009 його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Доказів припинення договору оренди землі від 20.05.2009 станом на день розгляду справи суду не надано.

Проте, 12.06.2017, тобто під час дії договору оренди землі від 20.05.2009, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, між ОСОБА_2 (орендар) та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (орендодавці), в особі їх представника за довіреностями ОСОБА_8, було укладено договір оренди землі щодо цієї самої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ст. 13 ЦК України: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1); при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч. 2).

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі (п. «а» ч. 1); власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. «б» ч. 1).

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися шляхом визнання угоди недійсною.

Виходячи з приписів ст. 95 ЗК України, за наявності укладеного договору оренди землі, власник земельної ділянки (орендодавець) не може під час строку його дії укладати інші договори оренди щодо цієї самої земельної ділянки без розірвання попереднього договору, оскільки це порушує права первісного орендаря. Відтак, такі дії власника, а так само і його представника, суперечать нормам частини другої статті 13 ЦК України, у зв'язку з чим договір оренди, укладений в межах строку дії первісного договору, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

З огляду на викладене суд визнає первісний позов таким, що підлягає задоволенню в частині вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди землі від 12.06.2017.

Разом з цим, первісний позов в частині вимог до виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області не підлягає задоволенню, як такий що пред'явлений до неналежного відповідача. Так, виконавчий комітет Вільнянської міської ради Запорізької області не є стороною спірного договору, а дії державного реєстратора щодо самої процедури державної реєстрації права оренди за договором від 12.06.2017 позивачем не оскаржуються.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення зустрічного позову, суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_4 волевиявлення на передачу земельної ділянки в користування С(Ф)Г «Скорпіон» при укладенні договору оренди від 20.05.2009 є необґрунтованим та було спростовано самим ОСОБА_4 під час судового засідання.

Суд підкреслює, що твердження особи, яка має повну цивільну дієздатність, про її вільне волевиявлення на вчинення певного правочину, є самостійним, достатнім, належним та допустимим доказом того, що укладення договору відповідало внутрішній волі цієї особи. Оспорювання волевиявлення фізичної особи на укладення певного договору, яке визнається цією особою, з боку третьої особи є неприпустимим, оскільки суперечить принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Відтак, пред'явлення позову про визнання недійсним договору з підстав відсутності у сторони волевиявлення на його укладення може бути здійснено виключно тією стороною договору, яка заперечує своє волевиявлення, або її правонаступником чи законним представником. Саме тому судом не беруться до уваги посилання представника відповідача, яким пред'явлено зустрічний позов, на те, що договір оренди землі від 20.05.2009 міг бути не підписаний ОСОБА_4 або підписаний не ОСОБА_5 і ОСОБА_4, а іншою особою, оскільки навіть за умови проведення експертизи підписів цих осіб, що наявні в договорі, та встановлення факту їх виконання іншою особою, висновок експерта, за змістом ч. 6 ст. 147 ЦПК України, не може спростовувати волевиявлення особи на укладення договору, про яке вона особисто заявляє в суді.

Так, Законом № 161-XIV для договору оренди землі не передбачено обов'язкового нотаріального його посвідчення. Водночас, нормами статті 207 ЦК України не забороняється вчинення підпису на тексті правочину, що не підлягає нотаріальному посвідченню, від імені фізичної особи у її присутності іншою особою. Наведений у частині четвертій статті 207 ЦК України перелік випадків, у яких допускається підпис тексту правочину від імені фізичної особи іншою особою (хвороба, фізичні вади), не є вичерпним, натомість визначальним є надання фізичною особою, яка вчиняє правочин, іншій особі доручення на підпис та присутність цієї особи під час підписання правочину іншою особою. При цьому, частина четверта статті 207 ЦК України містить диспозитивну норму щодо можливості засвідчення підпису іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє. Отже, відсутність такого засвідчення сама по собі не може мати наслідком недійсність укладеного договору.

Посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_5 необхідного обсягу цивільної дієздатності на момент підписання акта приймання-передачі земельної ділянки і акту встановлення меж земельної ділянки в натурі суд визнає такими, що не мають правового значення, адже на теперішній час ОСОБА_5 досяг повноліття та має повну цивільну дієздатність, водночас відповідач, яким пред'явлено зустрічний позов, не є заінтересованою особою в розумінні статті 222 ЦК України (одним з батьків, усиновлювачем, піклувальником), а тому не може вимагати визнання договору недійсним з цієї підстави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд під час розгляду справи встановлює, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішує питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До первісної позовної заяви додано платіжне доручення від 27.06.2017 № 928, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1600,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у рівних частинах, а саме по 533,33 грн. з кожного.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» до ОСОБА_2, виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 12 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_4, щодо земельної ділянки площею 6,5002 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

В задоволенні решти позову, а саме в частині вимог до виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, - відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон», ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відмовити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 533,33 грн. (п'ятсот тридцять три гривні 33 коп.) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков