Вирок № 69180754, 27.09.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/710/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого суді ОСОБА_1, суддів Придачук О.А., Бедьо В.І., за участю секретаря Рабош А.О., прокурораНірода М.В., захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Ужгороді, кримінальне провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016070030003838 від 1 листопада 2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, за національністю українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, одруженого, у встановленому законом порядку вважається таким, що немає судимості

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2016 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи у власній квартирі №3, що розташована за адресою місто Ужгород, вулиця Джамбула, 117, на ґрунті тривалих неприязних відносин з сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який також проживав за вказаною адресою, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, з метою вбивства іншої людини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, під час сутички, яка виникла між ними, умисно завдав руками удари в область правого передпліччя та верхньої третини правого стегна ОСОБА_4 та кухонним ножем, який взяв з столу, що був розташований на кухні за вищевказаною адресою, один удар в передню поверхню грудної клітки справа, два удари у передню поверхню грудної клітки зліва, один удар в підпахвинну ділянку зліва, а також один удар у область спини зліва, після чого виштовхав потерпілого ОСОБА_4 з приміщення вказаної квартири у коридор загального користування, де останній помер на місці від отриманих тілесних ушкоджень та був виявлений на відстані трьох метрів від вищевказаної квартири.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №475 від 19.01.2017 року встановлено, що смерть громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, настала внаслідок проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки справа і зліва з пошкодженням правої, лівої легені, серця, діафрагми справа, печінки, що супроводжувалося масивною внутрішньою і зовнішньою крововтратою та привело до розвитку шоку, що і стало безпосередньою причиною його смерті.

При судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді:

- синців на шкірних покривах нижньої третини передньої поверхні правого передпліччя та верхньої третини правого стегна по внутрішньо-боковій поверхні;

- непроникаючої колото-різаної рани спини зліва в проекції 3 ребра по хребтовому краю лівої лопатки;

- проникаючих колото-різаних ран передньої поверхні грудної клітки зліва в проекції 6 ребра по білягрудинній лінії з пошкодженням серцевої сумки та серця, передньої поверхні грудної клітки зліва в проекції 7 ребра по білягрудинній лінії з пошкодженням серцевої сумки, підпахвинної ділянки зліва в проекції 4 ребра по передньо-підпахвинній лінії з пошкодженням верхньої долі лівої легені;

- наскрізного колото-різаного поранення грудної клітки справа з локалізацією вхідної рани на передній поверхні грудної клітки справа в проекції 9 ребра по передньо-підпахвинній лінії та вихідної рани на задній поверхні грудної клітки справа в проекції 10 ребра по задній підпахвинній лінії з пошкодженням по ходу ранового каналу нижнього краю правої легені, діафрагми, дафрагмальної поверхні правої долі печінки.

Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран виникли по механізму проколювання з розрізанням, в результаті дії гострого колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа.

Беручи до уваги локалізацію, характер та кількість синців та колото-різаних ран, виявлених при судово-медичному дослідженні трупа, можна дійти висновку, що гр. ОСОБА_4 мала місце дворазова дія твердого тупого предмету та було нанесено 5 ударів гострим колюче-ріжучим предметом. При цьому потерпілий, на момент отримання ним вказаних тілесних ушкоджень міг знаходитися у вертикальному або близькому до нього та горизонтальному чи близькому до нього положенні, задньою (при заподіянні непроникаючої колото-різаної рани спини) та передньою (при спричинені решти проникаючих колото-різаних ран) поверхнею тіла звернутий до джерела їх спричинення.

Вищевказані тілесні ушкодження по давності їх виникнення вкладаються в час події, що мала місце 01.11.2016 року, та могли виникнути за вищевказаних обставин.

Тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних ран грудної клітки, згідно п. 2.1.3. (й) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться в прямому причинному звязку із настанням смерті громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у межах пред'явленого обвинувачення винним себе визнав частково та пояснив, що його син ОСОБА_4 після розлучення став агресивним, вживав спиртні напої, часто вчиняв сварки та бійки. Так, напередодні, 30.10.2016 року він повернувся додому і дружина розповіла йому, що їх син ображав її, погрожував фізичною розправою, а тому вони пішли в поліцію, де написали заяву, в якій просили вжити відносно сина відповідні заходи. 01.11.2016 року ввечері, близько 20 год., до нього в кімнату зайшов син та почав скандалити навіщо він з дружиною (матірю ОСОБА_4Я.) написав заяву у поліцію. Він намагався уникнути даного конфлікту та хотів піти, але ОСОБА_4 наздогнав його на кухні, звалив на землю та почав наносити йому удари в різні частини тіла. Розуміючи, що син є значно сильнішим від нього, з метою захисту, він схопив зі столу якийсь предмет, на той момент він не розумів, що це є ніж, та наніс сину, який знаходився за його спиною з лівого боку, кілька ударів, останній наніс у спину коли розвернувся до нього. Скільки саме ударів наніс обвинувачений не памятає. Після цього, син самостійно по під стінку вийшов у коридор, а він залишився в квартирі. ОСОБА_3 заперечує, що виштовхав сина за двері. Через деякий час, побачивши, що ОСОБА_4 не повертається, він вийшов на коридор загального користування, де побачив сина, який лежав на підлозі, та кров. Він почав кричати «ОСОБА_5, ОСОБА_5» та попросив когось із сусідів викликати швидку, але у них не було коштів на рахунку мобільного, а тому він побіг на поверх вище, де сусід ОСОБА_6, викликав швидку та поліцію. На місці біля сина він залишався до приїзду швидкої.

Обвинувачений зазначив, що під час інциденту він не розумів, що відбувається, в той момент він був обурений на сина та ніяк не міг зрозуміти, як він так може відноситься до батька. Просив враховувати, що під час вчинення кримінального правопорушення він діяв, щоб захиститися від агресії сина.

В подальшому в ході судового розгляду обвинувачений змінив покази в частині того, що 01.11.2016 року ввечері, близько 20 год., до нього в кімнату зайшов син та почав скандалити навіщо він з дружиною (матірю ОСОБА_4Я.) написав заяву у поліцію. Він намагався уникнути даного конфлікту та хотів піти, але ОСОБА_4 наздогнав його на кухні, звалив на землю та почав наносити йому удари в різні частини тіла. Він зрозумів, що в руках у його сина був ніж, хоча і не бачив такого, та під час сварки ніж випав з рук сина, він схопив його зі столу, на той момент він не розумів, що це є ніж, та наніс сину, який знаходився за його спиною з лівого боку, кілька ударів, останній удар наніс у спину.

Свідок ОСОБА_7, яка є дружиною обвинуваченого (матірю померлого), в судовому засіданні показала, що про подію, яка сталася 01.11.2016 року, вона пояснити нічого не може, оскільки в той момент не була вдома. При цьому, свідок зазначила, що їх з обвинуваченим син ОСОБА_4, після розлучення повернувся проживати до них у квартиру, яка знаходиться за адресою м.Ужгород, вул.Джамбула, 117/3. Через такі сімейні обставини син став агресивним, постійно вживав спиртні напої, приводив незрозумілих друзів, часто вчиняв скандали, бив її та чоловіка, у звязку з чим вони звертались до правоохоронних органів. Так, 30.10.2016 року, в неділю, вона повернулась додому з церкви, почала готувати їсти. Син ОСОБА_8 в цей час знаходився вдома, пив. Через деякий час він підійшов до неї, схопив за волосся та почав погрожувати застосуванням сили. Їй вдалось вирватись від сина та втекти на коридор, ОСОБА_4 наздоганяв її з ножем, але вона сховалась і там дочекалась поки додому не прийшов чоловік. Того дня вони з чоловіком написали заяву в поліцію. 01.11.2016 року вона бачила, як чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_8 пили алкоголь на кухні, вона пішла на базар, потім поїхала в село. Свідок також показала, що між чоловіком та сином часто були сварки, але чоловік завжди намагався уступити сину. В більшості випадків сварку вчиняв син, він застосовував силу, погрожував фізичною розправою, вбивством, деколи «певні погрози» були і з боку чоловіка, але це не реальні погрози.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що є сусідкою ОСОБА_3 01.11.2016 року близько 20.00 - 20.30 год. вона перебувала у своїй квартирі АДРЕСА_1, яка знаходиться навпроти квартири обвинуваченого, чула сварку між ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_4, звичайна «битовуха», було чути крики, звук як впала каструля. Вона не бачила, як ОСОБА_3 виштовхував ОСОБА_4 з квартири, але чула стукіт дверей та слова ОСОБА_3, який сказав «падло я тебе і так добю, ти мені вже всі нерви зїв». Після цього вона вийшла на коридор загального користування, де на підлозі побачила ОСОБА_4, який був у крові. Свідок також зазначила, що ОСОБА_4 кожного дня вживав спиртні напої, іноді він вживав спиртне разом з батьком ОСОБА_3. Коли ОСОБА_4 пив він був агресивний, вчиняв сварки, було, що прикладав руку на матір та батька і останній захищався.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що 01.11.2016 року близько 8 год. вечора, перебуваючи вдома в квартирі АДРЕСА_2, вона чула сварку-бійку у квартирі сусіда ОСОБА_3, але це було недовго. На коридор вона не виходила і не бачила, що там відбувається. Відкрила двері коли приїхала швидка і у двері постукав лікар. Свідок вказала, що суперечки між ОСОБА_3 та сином ОСОБА_8 були часто, син пив і бив батьків. Іноді батьки були змушені перечікувати, щоб ОСОБА_4 заспокоївся, по сусідах. Ярослав іноді говорив «я вже не маю сил і це чимось закінчиться поганим».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що 01.11.2016 року десь о 21 год. вона поверталась додому, зайшовши до будинку №117 по вул.Джамбула в м.Ужгород, у коридорі загального користування вона побачила на підлозі лежачого сусіда ОСОБА_4 та кров. Вона постукала до сусідів, але ніхто не відчиняв. Тоді, вона зайшла до квартири ОСОБА_3 і запитала, що сталося, на що він відповів «я гада прибив» і сказав викликати швидку. В той момент ОСОБА_3 у квартирі щось збирав, але що саме, вона не бачила. Після цього вона відразу піднялась до себе додому і попросила чоловіка викликати швидку та поліцію. Коли приїхала швидка ОСОБА_3 сам зізнався, що це він зробив, але не говорив, що між ними до того була сварка чи бійка. Свідок вказує, що іноді на вулиці чула, що батько із сином сварились, оскільки ОСОБА_4 часто вживав спритні напої, але особисто не бачила, щоб син піднімав руку на матір чи батька.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що 01.11.2016 року ввечері додому прийшла його дружина і попросила викликати швидку та поліцію. З обвинуваченим не говорив.

Допитаний свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що в листопаді 2016 року ввечері, точної дати вже не памятає, він, як лікар швидкої медичної допомоги, приїхав на виклик за адресою м.Ужгород, вул.Джамбула, 117. В коридорі загального користування, на підлозі, лежало тіло молодого хлопця з ножовими поранення грудної клітини. Оглянувши тіло було встановлено, що це «мертве тіло». Вийшовши на вулицю, про даний факт він повідомив поліцію. На місці біля тіла залишились сусіди та фельдшер ОСОБА_14 Батька померлого він побачив згодом, але з ним не спілкувався та не зясовував обставини події.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що працює молодшим медбратом на швидкій медичній допомозі. У листопаді місяці 2016 року, у вечірній час, точної дати вже не памятає, від диспетчера вони отримали повідомлення про виклик за адресою м.Ужгород, вул.Джамбула, 117, хто саме викликав швидку йому невідомо. Приїхавши на місце, в коридорі загального користування вони виявили тіло чоловіка, який лежав головою до виходу. Під час огляду було встановлено, що він має ножове поранення і вже мертвий, а тому лікарем повідомлено поліцію. Свідок зазначив, що при приїзді на виклик їх ніхто не зустрічав, потім підійшла якась жінка та чоловік - обвинувачений ОСОБА_3, який представився батьком померлого та повідомив, що це він його вбив. Під час досудового розслідування свідок також повідомляв, що на місці події на запитання лікаря ОСОБА_13 де ніж, яким нанесено ушкодження, обвинувачений сказав, що він його викинув. Проте, у судовому засіданні свідок зазначає, що не стверджує такі його показання в цій частині, оскільки з того моменту пройшло багато часу, а тому він вже не памятає точно всіх подій.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що восени 2016 року, в нічний час, точної дати не памятає, він у складі бригади швидкої допомоги, приїхав на виклик за адресою м.Ужгород, вул.Джамбула, 117. В коридорі загального користування даного будинку лежав мертвий чоловік, при його огляді було виявлене ножові поранення, на місце події лікарем викликано поліцію. На момент їх прибуття біля тіла нікого не було, потім підійшла жінка та чоловік обвинувачений ОСОБА_3 Свідок вказує, що на даний час не може пригадати про що говорив ОСОБА_3 про обставини події та чи говорив про ніж, при цьому зазначає, що підтверджує дані ним показання в ході досудового розслідування, оскільки такі були надані через декілька днів після події.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що є головою ОСББ «Будівельник-Уж». 01.11.2016 року близько 21 год. 30 хв. її було запрошено співробітниками поліції прийняти участь у якості понятого під час огляду місця події, а саме коридору загального користування на першому поверху будинку №117 по вул.Джамбула в м.Ужгород, де було виявлено тіло ОСОБА_4 з ножовими пораненнями. Самого інциденту між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 того дня вона не бачила. Свідок зазначала, що ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, бив батька.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що проживає у вказаному будинку біля 8 років. ОСОБА_8 знає давно, він любив випити часто. Багато разів викликав поліцію, внаслідок того, що часто були сварки між ОСОБА_4 та його батьком. 01.11.2016 року бачив обвинуваченого ОСОБА_3 біля 20.00 чи 20.15 години біля калитка на вулиці, він сказав, що «вбив ОСОБА_5». Коли зайшов у будинок побачив, що лежав ОСОБА_4, який був у крові.

Свідок ОСОБА_17, 18.04.2017 року померла, що стверджується копією актового запису про смерть №413.

В судовому засіданні досліджувався відеозапис від 01.11.2016 року з нагрудних камер працівників поліції які прибули на виклик. Згідно яких обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що попередні звернення в поліцію результатів не дали, сказав на 04 хв. 07 сек. відеозапису обвинувачений вказав, що «я взяв ніж».

Згідно висновку судово-медичного експерта-імунолога Закарпатського облбюро СМЕ №779 від 22.11.2016 року кров від трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. У змиві з лівої руки (об.№2) підозрюваного ОСОБА_3 знайдена кров людини. При визначенні групової належності крові у сліді на речовому доказі за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО у об.№2 виявлені антиген А та ізогемаглютинін анти-В, тобто встановлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В. Отже, кров у змиві з лівої руки (об.№2) підозрюваного ОСОБА_3 може походити від людини з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_4. Виявлення антигена А, не властивого організму підозрюваного ОСОБА_3, дозволяє виключити можливість походження крові у змиві з лівої руки (об.№2) від нього.

З висновку експерта Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи №1105 від 25.11.2016 року слідує, що на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: саден на шкірних покривах чола справа, лівої надбрівної дуги та підборіддя зліва. Виникли вказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих тупогранних предметів по механізму тертя ковзання, якими могли бути нігті пальців рук сторонньої людини і не виключена можливість, що вони були спричинені ножем. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 01.11.2016 року. Виключена можливість виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізмі дії, яким могли бути затиснуті в кулак руки сторонньої особи, обуті ноги чи внаслідок падіння з висоти власного зросту на тупий предмет. На момент спричинення даних тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3 міг знаходитися як у вертикальному або близькому до нього положенні так і в горизонтальному або близькому до нього положенні. Дані тілесні ушкодження потягли за босою розлад здоровя строком до 6 днів і по цій ознаці згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоровя чи незначної стійкої втрати працездатності.

Суд звертає уваги, що в ході виконання вказаної експертизи при опитуванні судово-медичним експертом засвідчуваний ОСОБА_3 заявив, що 01.11.2016 року біля 19 год. в м.Ужгород, по вул.Джамбула, 117/3, він отримав тілесні ушкодження від сина ОСОБА_4, бив його руками в область голови, тулуба. Свідомість не втрачав. За медичною допомогою не звертався.

З висновку судово-психіатричної експертизи Обласної психіатричної лікарні м.Берегово №240 від 24.11.2016 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані простого, звичайного алкогольного спяніння, коли міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. Тимчасовий розлад психічної діяльності, в тому числі і патологічне алкогольне спяніння, в даному випадку виключається повністю, так як в матеріалах кримінального провадження відсутні вказівки на наявність у освідчуваного в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, ознак порушеної свідомості, галюцинаторно-маячних переживань, психомоторного збудження і т.д. Дії його носили цілеспрямований характер з адекватним мовним характером з оточуючими. ОСОБА_3 ознак алкогольної залежності та наркоманії не виявляє. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Згідно висновку судово-медичної експертизи Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи №475 від 19.01.2017 року встановлено, що смерть громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, настала внаслідок проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки справа і зліва з пошкодженням правої, лівої легені, серця, діафрагми справа, печінки, що супроводжувалося масивною внутрішньою і зовнішньою крововтратою та привело до розвитку шоку, що і стало безпосередньою причиною його смерті.

При судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах нижньої третини передньої поверхні правого передпліччя та верхньої третини правого стегна по внутрішньо-боковій поверхні; непроникаючої колото-різаної рани спини зліва в проекції 3 ребра по хребтовому краю лівої лопатки; проникаючих колото-різаних ран передньої поверхні грудної клітки зліва в проекції 6 ребра по білягрудинній лінії з пошкодженням серцевої сумки та серця, передньої поверхні грудної клітки зліва в проекції 7 ребра по білягрудинній лінії з пошкодженням серцевої сумки, підпахвинної ділянки зліва в проекції 4 ребра по передньо-підпахвинній лінії з пошкодженням верхньої долі лівої легені; наскрізного колото-різаного поранення грудної клітки справа з локалізацією вхідної рани на передній поверхні грудної клітки справа в проекції 9 ребра по передньо-підпахвинній лінії та вихідної рани на задній поверхні грудної клітки справа в проекції 10 ребра по задній підпахвинній лінії з пошкодженням по ходу ранового каналу нижнього краю правої легені, діафрагми, дафрагмальної поверхні правої долі печінки. Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран виникли по механізму проколювання з розрізанням, в результаті дії гострого колючо-ріжучого предмету типу клинка ножа. Беручи до уваги локалізацію, характер та кількість синців та колото-різаних ран, виявлених при судово-медичному дослідженні трупа, можна дійти висновку, що гр. ОСОБА_4 мала місце дворазова дія твердого тупого предмету та було нанесено 5 ударів гострим колюче-ріжучим предметом. При цьому потерпілий, на момент отримання ним вказаних тілесних ушкоджень міг знаходитися у вертикальному або близькому до нього та горизонтальному чи близькому до нього положенні, задньою (при заподіянні непроникаючої колото-різаної рани спини) та передньою (при спричинені решти проникаючих колото-різаних ран) поверхнею тіла звернутий до джерела їх спричинення. Вищевказані тілесні ушкодження по давності їх виникнення вкладаються в час події, що мала місце 01.11.2016 року, та могли виникнути за вищевказаних обставин. Тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних ран грудної клітки, згідно п. 2.1.3. (й) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться в прямому причинному звязку із настанням смерті громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, виявлено етиловий спирт в концентрації 4,06%о. Дана концентрація алкоголю в крові живих осіб відноситься до тяжкого отруєння алкоголем.

Згідно висновку судово-медичної експертизи Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи №475 від 19.01.2017 року встановлено, що рановий канал №1,2,3,5 напрямок таких каналів спереду-назад, дещо зліва-направо, а рановий канал №4 напрямок такого дещо ззаду наперед, дещо справа-наліво.

Обґрунтованих підстав сумніватись в даних висновків цих судово-медичних та психіатричної експертиз, колегія суддів не знаходить, оскільки досліджені судом висновки були призначені та проведені без порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Аналізуючи дослідженні докази суд, в складі колегії суддів, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до вимогст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимогст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно зіст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Часткова зміна підсудним в подальшому своїх показань, які ніякими іншими доказами не стверджуються, на думку суду, є способом захисту його особистих інтересів і не може вплинути на обєктивність дослідження обставин, які викривають чи виправдують його.

Обвинувачений ОСОБА_3І та його захисник під час судового розгляду не заперечили наявність у діях обвинуваченого умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, але вважають, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст.118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

Вбивство - це винне, протиправне заподіяння смерті іншій людині. Залежно від вини суб'єкта злочину вбивство може бути умисним (статті 115 118 КК України) або необережним (ст.119 КК України). Протиправність вбивства означає, що таке діяння заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання.

За нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК України) з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Закріплене в ст.36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України).

Згідно із частиною 1 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч.3 ст.36 цього Кодексу).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Визначаючи форму вини, якою характеризується позбавлення життя потерпілого, судам необхідно виходити з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дій обвинуваченого, внаслідок яких потерпілого позбавлено життя; обстановки, яка передувала вчиненню злочину, знаряддя злочину; локалізації тілесних ушкоджень; поведінки обвинуваченого стосовно потерпілого до та після вчинення злочину. При цьому, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07 лютого 2003 року №2 для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Частина 1статті 115 КК Українивстановлює кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При цьому, як зазначено у п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2ст. 115 КК, а також без ознак, передбаченихстаттями 116-118 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1ст. 115 КК.

Судовою колегією враховано, що як вбитий ОСОБА_4, так і обвинувачений ОСОБА_3 під час події перебували у стані алкогольного спяніння. Так, згідно висновку експерта №2225 від 04.11.2016 року при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, виявлено етиловий спирт в концентрації 4,06 ‰. Вказана концентрація алкоголю в крові живих осіб відноситься до тяжкого отруєння алкоголем. Відповідно до протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану спяніння Закарпатського обласного наркологічного диспансеру №1024 від 01.11.2016 року, о 22 год. 20 хв. у ОСОБА_3 виявлено стан алкогольного спяніння внаслідок вживання алкоголю, не ускладнений. За результатами дослідження з використанням технічного засобу «Драгер» через 20 хв. показник 2,73‰.

Обвинувачений заперечував наявність у нього прямого умислу на вбивство ОСОБА_4, неодноразово змінював покази, спочатку пояснював, що ніж він взяв зі столу, а потім що ніж був в руках у вбитого ОСОБА_4, а він з метою захисту забрав у нього, потім пояснював, що він взяв ніж зі столу на кухні і вдарив ним ОСОБА_4, проте в ході судового розгляду показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо перевищення меж необхідної оборони в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Таку поведінку і покази обвинуваченого суд розцінює як намір уникнути відповідальності за вчинене.

Посилання обвинуваченого на відсутність умислу заподіяти смерть потерпілому та його твердження про те, що він захищався від протиправних дій ОСОБА_4, є такими, що суперечать іншим, зібраним у справі доказам, є способом захисту й обумовлені намаганням уникнути відповідальності та покарання за фактично вчинений ним злочин, а також спростовуються самим характером дій обвинуваченого, який наніс декілька ударів ножем в життєво важливий орган, а саме було нанесено 5 ударів гострим колюче-ріжучим предметом, крім того наявність непроникаючої колото-різаної рани спини зліва в проекції 3 ребра по хребтовому краю лівої лопатки, також поведінкою обвинуваченого після події, а саме вербальні висловлювання, що підтверджуються показами свідка ОСОБА_9, тому на думку суду зазначені дії свідчать про наявність у ОСОБА_3 прямого умислу саме на вбивство ОСОБА_4, який виник в обопільній сварці.

Колегія суддів враховує, що в суді обвинувачений не зміг надати ґрунтовних пояснень причин, завдяки яким в нього були підстави вважати, що він перебував в стані необхідної оборони та перевищив її межі, відтак такі доводи обвинуваченого та його захисника не можуть бути врахованими судом. Не знайшли свого підтвердження в суді і доводи захисника, що обвинувачений діяв в умовах створення реальної загрози заподіяння йому шкоди, позаяк в провадженні відсутні докази в підтвердження вказаних обставин.

Як встановлено в судовому засіданні, тілесних ушкоджень, які могли б загрожувати життю ОСОБА_3, в останнього виявлено не було.

Крім того, щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, спричинення такого роду тілесних ушкоджень, які були виявлені на трупі ОСОБА_4 при обставинах, які вказав ОСОБА_3 є малоймовірним, оскільки напрям раневих каналів та локалізація ран на передній поверхні грудної клітини не співпадає з його показами, крім того раневий канал №5 бере свій початок в проекції 4 ребра зліва по середньо-підпахвинній лінії та напрямок таких каналів спереду-назад, дещо зліва-направо.

При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 хоча і зазнавав суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності з боку свого сина, внаслідок його попередньої поведінки, однак перебування ОСОБА_4 в стані тяжкого отруєння алкоголем (в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 4,06 ‰), не дають підстав вважати, що обвинуваченому була створена реальна загроза заподіяння шкоди.

Ті обставини, що за деякий час перед цим між ним та потерпілим була сварка, під час якої потерпілий зайшов до кімнати та почав скандалити навіщо він з дружиною (матірю ОСОБА_4Я.) написав заяву у поліцію, що між ними останнім часом виникали часті сварки, під час якої потерпілий бив обвинуваченого, не дають підстав вважати, що саме в момент нанесення серії ударів потерпілому обвинувачений перебував в стані необхідної оборони, та що створювалась реальна загроза заподіяння шкоди його здоровю.

Твердження обвинуваченого та його захисника, що в даному провадженні мотивом вбивства потерпілого був захист обвинуваченого своїх охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно-небезпечного посягання, та відсутність в його діях ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не приймаються судом до уваги.

На підставі досліджених доказів суд вважає, що в обвинуваченого був мотив для вчинення умисного вбивства,на ґрунті тривалих неприязних відносин з сином - ОСОБА_4.

В даному провадженні судом не встановлено підстав для необхідної оборони, невідкладної необхідності в заподіянні шкоди потерпілому при встановлених судом обставинах, за яких були нанесені численні удари потерпілому ножем.

Ці обставини в поєднанні з іншими об'єктивними даними справи: характером взаємин між потерпілим ОСОБА_4Я та ОСОБА_3, які передували злочину, між якими і раніше виникали часті конфлікти; віком та станом алкогольного сп'яніння як потерпілого так і обвинуваченого; інтенсивністю, послідовністю та силою ударів; характером, локалізацією та механізмом спричинення тілесних ушкоджень; поведінкою ОСОБА_3, який згідно показів свідка ОСОБА_9 чула слова ОСОБА_3, який сказав «падло я тебе і так добю, ти мені вже всі нерви зїв», те, що на час події ОСОБА_4 мав тяжке отруєння алкоголем, свідчать, що ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, діяв з умислом на позбавлення життя потерпілого.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для врахування позиції обвинуваченого та захисника щодо перекваліфікації його дій наст. 118 КК України.

Оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1ст.115 КК України- умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Винуватість ОСОБА_3 за ч.1ст.115 КК України, за оцінкою сукупності досліджених доказів, колегія суддів, в обсязі пред'явленого обвинувачення, вважає доведеною.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3І відповідно до ст.67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3, колегія суддів враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, дані про його особу, зокрема те, що він має постійне місце проживання, за місцем проживання він характеризується позитивно, офіційно не працює, під диспансерним наглядом в наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває, у встановленому законом порядку він вважається таким, що немає судимості, колегія суддів також враховує обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння, вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому покарання передбачене у межах санкції ч.1 ст.115 КК України. Підстав для застосуванняст. 69 КК Українинемає.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», а тому суд в складі колегія суддів враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, всі помякшуючі та обтяжуючі покарання обставини, приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яке на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 02 листопада 2016 року. Запобіжний захід відносно обвинуваченого, до набрання вироку законної сили у вигляді тримання під вартою залишити без змін, зарахувавши в строк відбування покарання період його перебування в умовах тримання під вартою.

З урахуванням положень ч.5ст.72 КК України (в редакції згідно Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» 26.11.2015 року №838-VIII), суд в складі колегії суддів, вважає, що обвинуваченому слід зарахувати в строк відбування покарання період попереднього ув'язнення з моменту затримання по 20 червня 2017 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки 21 червня 2017 року набули чинності зміни до ч.5ст.72 КК Українина підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017 року № 2046-VIII.

При цьому, застосовуючи до обвинуваченого положенняч.5 ст.72 КК України (в редакції згідно Закону від 26.11.2015 року №838-VIII) колегія суддів керується ч.2 ст.5 Кримінального кодексу України, згідно якої закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, на підставіч.5 ст.72 КК України(в редакції згідно Закону від 26.11.2015 року №838-VIII) обвинуваченому ОСОБА_3 підлягає зарахуванню в строк відбування покарання період попереднього ув'язнення за даним кримінальним провадженням з 02 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні - не заявлений.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні №12016070030003838 для проведення судової дактилоскопічної експертизи №3/1003 від 20.12.2016 року в розмірі 2201,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 03.11.2016 року про накладання арешту на тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події 01.11.2016 року, а саме: кухонні ножі в кількості 6 шт. - слід скасувати.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371,373-376 КПК України, суд, в складі колегії суддів, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 сім років та (6) шість місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 02 листопада 2016 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

На підставіч.5 ст.72 КК України (в редакції згідно Закону від 26.11.2015 року №838-VIII) ОСОБА_3 зарахувати в строк відбування покарання за цим вироком період попереднього ув'язнення з 02 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Закарпатського НДЕКЦ МВС України (одержувач: УК у м.Ужгород 24060300, код одержувача: 38015610, р/рахунок: 31114115700002 в ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО: 812016, призначення платежу «за дактилоскопічну експертизу») витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні №12016070030003838 для проведення судової дактилоскопічної експертизи №3/1003 від 20.12.2016 року в розмірі 2201,00 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 03.11.2016 року про накладання арешту на тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події 01.11.2016 року, а саме: кухонні ножі в кількості 6 шт., - слід скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні №12016070030003838:

- змиви речовин з огляду місця події (обєкт №1,- обєкт №6), змиви з рук та зрізи нігтів з пальців рук відібрані у ОСОБА_3, вилучені з вікна, що розташоване на кухні квартири, вісім слідів папілярних ліній, відібрані взірці пальців рук та долоней ОСОБА_3, відібрані взірці пальців рук та долоней ОСОБА_4 залишити при матеріалах кримінального провадження;

- чорний матерчатий светр, футболку червоного кольору, штани спортивні чорного кольору фірми «Адідас», які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області знищити;

- куртку синього кольору з написом виконаним барвником жовтого кольору «BILLA», светр сірого кольору та штани чорного кольору, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області повернути власнику ОСОБА_3;

- коробку від гральних карт, дві пачки сигарет «BOND», чотири пляшки з під горілки, три стаканчики та дві кружки, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області знищити;

- кухонні ножі в кількості 6 шт., деревяну підставку для ножів, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області залишити при матеріалах кримінального провадження;

- DVD- диск з відеозаписом від 01.11.2016 року з нагрудної камери працівника патрульної поліції зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбаченихстаттею 394 КПК Українидо апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Головуючий Фазикош О.В.

Судді Придачук О.А.

ОСОБА_5