Постанова № 69178095, 19.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 910/24486/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Сотнікова С.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Хлєбніков С.Г. - довіреність б/н від 30.05.2017.

від відповідача: Резнікова Г.І.- довіреність б/н від 20.05.2017.

Васильченко І.Г. - довіреність б/н від 20.05.2017.

Черній Т.П. - довіреність б/н від 03.07.2017.

Клюк В.Д. - довіреність б/н від 16.05.2017.

від третьої особи: Буліч О.А. - довіреність б/н від 17.07.2017.

за участю: Оператора „Телерадіокомпанія „Марс-ТВ": ОСОБА_8- посвідчення № 50 від 15.06.2017.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології" на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року

у справі № 910/24486/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніверс медіа

корпорейшн", організація, яка звертається за захистом порушених

прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

до Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „МАРС-ТВ"

про стягнення 128 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ПО „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах ТОВ "Юніверс медіа корпорейшн" з позовом до ТОВ "НВО "Інформаційні технології", в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути 128 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 10.08.2016 року представником Організації ОСОБА_10 було зафіксовано факт використання відповідачем музичних творів з текстами, майнові авторські права на які належать ТОВ „Юніверс медіа корпорейшн", а саме:

„ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_11; композитор і автор тексту: ОСОБА_12);

„ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_11; композитор і автор тексту: ОСОБА_16);

За твердженням позивача, факт потворного публічного сповіщення (ретрансляції) відповідачем вказаних музичних творів підтверджується даними моніторингу, а саме записом використання музичних творів на DVD-R диску та актом фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного сповіщення від 10.08.2016 року № 10/08/2016-1 (далі - Акт).

За наслідками розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року у справі № 910/24486/16 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ПО „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах ТОВ „Юніверс медіа Корпорейшн" 35 200,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано встановленням факту протиправного використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності без відповідного на те дозволу правовласників та без сплати авторської винагороди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ „НВО „Інформаційні технології" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року у справі № 910/24486/16 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ТОВ „НВО „Інформаційні технології" у справі № 910/24486/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою суду від 06.04.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу відповідача у справі № 910/24486/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.04.2017 року за участю повноважних представників сторін.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, а від представника відповідача - клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому останній просить замінити первісного відповідача - ТОВ „НВО „Інформаційні технології" належним відповідачем - ТОВ „Телевсесвіт".

В судовому засіданні 25.04.2017 року за наслідками розгляду заявленого клопотання відмовлено у його задоволенні та оголошено у справі перерву до 23.05.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, а від представника відповідача - пояснення по справі, а також клопотання про отримання дозволу на використання професійної апаратури для проведення відеозапису судового засідання з боку відповідача, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ „Телерадіокомпанія „МАРС-ТВ", клопотання про заміну неналежного відповідача - ТОВ „НВО „Інформаційні технології" належним відповідачем - ТОВ „Телевсесвіт" та клопотання про призначення судової експертизи у справі.

За наслідками розгляду в судовому засіданні 23.05.2017 року клопотання про отримання дозволу на використання професійної апаратури для проведення відеозапису судового засідання з боку відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів вказане клопотання задоволено та дозволено відповідачу провести відеозапис судового засідання.

Крім того, у судовому засіданні розглядалось клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ „Телерадіокомпанія „МАРС-ТВ", за наслідками розгляду якого, колегія суддів дійшла висновку про залучення ТОВ „Телерадіокомпанія „МАРС-ТВ" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. У зв'язку з задоволенням вищезазначеного клопотання продовжено строк та відкладено розгляд справи на 04.07.2017 та на підставі ст. 77 ГПК України.

30.06.2017 року через відділ документального забезпечення суду від ТОВ „НВО „Інформаційні технології" надійшли пояснення та клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

У зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.07.2017 року для розгляду справи № 910/24486/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 03.07.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ „НВО „Інформаційні технології" прийнято до провадження.

До початку судового засідання від представників позивача та третьої особи надійшли пояснення по справі.

Ухвалою суду від 04.07.2017 року відкладено розгляд справи на 25.07.2017 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі, а від представника позивача - пояснення по справі та клопотання, в якому просить суд визначити в мотивувальній частині судового рішення, що позовні вимоги заявлені ПО ОКУАСП в інтересах позивача стосуються виключно спірного твору і не стосуються жодного об'єкту суміжних прав. За наслідками розгляду заявленого клопотання колегією суддів відмовлено у його задоволенні.

Ухвалою суду від 25.07.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд заяви на 19.09.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання від представника третьої особи надійшло клопотання про приєднання письмових доказів, а від представників відповідача - клопотання про витребування доказів та клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

В судовому засіданні 19.09.2017 року представником відповідача заявлено відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду Остапенка О.М., Доманської М.Л. та Сотнікова С.В. у справі № 910/24486/16 у зв'язку з наявністю, на його думку, обставин, що викликають сумніви у їх об'єктивності та неупередженості.

За наслідками розгляду вказаної заяви, ухвалою суду від 19.09.2017 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ „НВО „Інформаційні технології" про відвід суддів Київського апеляційного господарського суду Остапенка О.М., Доманської М.Л., Сотнікова С.В. у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Представники відповідача та третьої особи вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року у справі № 910/24486/16 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року - без змін.

Разом з тим, розглянувши в судовому засіданні 19.09.2017 року клопотання представників відповідача та третьої особи про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, клопотання представника відповідача про витребування доказів, про заміну неналежного відповідача - ТОВ „НВО „Інформаційні технології" належним відповідачем - ТОВ „Телевсесвіт" та клопотання про призначення судової експертизи у справі, заслухавши позиції учасників провадження у справі, судом відмовлено у їх задоволенні у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю та оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „НВО „Інформаційні технології" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року у справі № 910/24486/16 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з частиною першою статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону встановлено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду в порядку, передбаченому статтею 45 Цивільного процесуального кодексу України, за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

ПО „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 року № 18/2011.

01.06.2016 року між ПО „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (організація) і ТОВ „Юніверс Медіа Корпорейшн" (видавник) укладено договір № АУ010116/03К про управління майновими авторськими правами, за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми відповідно до умов Договору № АУ010116/03К (пункт 2.1 Договору № АУ010116/03К);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень х управління цими правами (пункт 7.3 Договору № АУ010116/03К);

- Договір № АУ010116/03К набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (пункт 10.1 Договору № АУ010116/03К).

Відповідно до Договору № АУ010116/03К ТОВ „Юніверс Медіа Корпорейшн" надано декларації № 13 та № 14 щодо переданих в управління музичних творів: „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_11; автор музики і тексту: ОСОБА_12) та "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_11; автор музики і тексту: ОСОБА_16).

Із названих декларацій вбачається, що позивач отримав майнові права на вказані твори на підставі договору від 01.04.2015 року №01/04/15-1, відповідно до пункту 6.1 якого правочин автоматично пролонгується за відсутності письмової заяви.

Отже, на підставі Договору № АУ010116/03К Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори: "ІНФОРМАЦІЯ_1"; „ІНФОРМАЦІЯ_2".

При цьому, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище правочини є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведеного господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав позивача на музичні твори: „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_11; автор музики і тексту: ОСОБА_12) та „ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_11; автор музики і тексту: ОСОБА_16).

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Згідно зі статтею 1 Закону публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про телебачення і радіомовлення" ретрансляція - це прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

У постанові Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 71 „Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 450; далі - Постанова КМУ) визначено, що ретрансляція є повторним публічним сповіщенням.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 10.08.2016 року представником Організації ОСОБА_10 складено Акт, відповідно до якого в період з 00 год. 27 хв. до 01 год. 13 хв. здійснювалась фіксація використання (повторного публічного сповіщення) творів, які використовувалися Товариством, зокрема: „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_11; автор музики і тексту: ОСОБА_12) та „ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_11; автор музики і тексту: ОСОБА_16).

Заперечуючи проти прийняття судом зазначеного Акта як доказу, Відповідач посилається те, що Організація не наділена повноваженнями на складання відповідних актів і проведення фіксації.

Разом з тим, Постановою КМУ надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Крім того, до матеріалів справи долучено DVD-диск з відеозаписом фіксації порушення, з якого вбачається, що повторне публічне сповіщення музичних творів відбулося 10.08.2016 року у складі передачі „Музика", яка транслювалася на телеканалі „Марс".

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається, зокрема на таке:

- Товариство не здійснює публічного сповіщення, а тому не може порушувати авторські майнові права у розумінні Закону;

- відповідач є лише провайдером програмної послуги та самостійно не здійснює публічного сповіщення творів, а лише здійснює ретрансляцію програм телевізійного каналу;

- саме користувач, вмикаючи декодер, наданий в оренду Товариством, починає некомерційне використання об'єкта авторського права;

- фіксація відбулася за адресою: АДРЕСА_1, а Товариство надає послуги як провайдер лише на території Голосіївського району;

- громадянину ОСОБА_14 будо надано в оренду кабельний ТВ декодер, який надає лише доступ до сигналу.

Вказані доводи відповідача обґрунтовано спростовано судом першої інстанції з огляду на наступне.

01.07.2016 року між Товариством і ОСОБА_15 (абонент) було укладено Договір, за умовами якого Товариство передає абоненту в тимчасове платне користування кабельний ТВ декодер, який використовується для ідентифікації абонента і забезпечення доступу до сигналу Товариства.

Таким чином, використовуючи декодер фізична особа, здійснює доступ до сигналу відповідача, який його і забезпечує.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про телебачення і радіомовлення":

- провайдер програмної послуги - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;

- програмна послуга - це формування пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних засадах;

- суб'єкт інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення - це юридична особа, що здійснює господарську діяльність у сфері телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізація, провайдер програмної послуги тощо).

Отже, відповідач є суб'єктом інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, який здійснює господарську діяльність, надаючи абонентам програмну послугу шляхом забезпечення можливості перегляду програм абонентами.

Посилання на отримання відповідної ліцензії лише щодо Голосіївського району міста Києва не спростовує тієї обставини, що відповідач уклав Договір з абонентом, який проживає у Дарницькому районі та саме за місцем проживання фізичної особи Товариство зобов'язалося забезпечити доступ до сигналу, тобто можливість перегляду програм.

З відеозапису чітко вбачається, що фізична особа саме за допомогою обладнання відповідача, яке надано за Договором, здійснює доступ до телеканалів, які ретранслюються Товариством.

Здійснюючи ретрансляцію, укладаючи договори, забезпечуючи абонентів обладнанням і сигналом, Товариство використовує об'єкти авторського права, у тому числі музичні твори з комерційною метою без відповідного дозволу автора.

Отже, місцевим судом вірно встановлено, що виключні майнові авторські права на музичні твори „ІНФОРМАЦІЯ_1" та „ІНФОРМАЦІЯ_2" належать позивачу; відповідач не надав доказів укладення угод із правовласниками, які б дозволяли повторне публічне сповіщення вказаних творів; використання Товариством спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Доводи скаржника, які за його твердженням, підтверджують правомірність використання відповідачем спірних музичних творів у своїх господарській діяльності, колегією суддів відхиляються, а відповідні докази на підтвердження власної правової позиції, надані лише суду апеляційної інстанції, зокрема, Ліцензійний договір на використання об'єктів авторських і суміжних прав в аудіовізуальній сфері № 34/П від 01.05.2013 року, укладений між ТОВ „НВО „Інформаційні технології" (ліцензіат) та Асоціацією з управління аудіовізуальними правами „АРМА-Україна" (ліцензіар), Договір № 02/11/04-МК на виплату винагороди за використання опублікованих для використання з метою фонограм і відеограм та зафіксованих у них способом повторного сповіщення від 04.07.2004 року, укладений між ТОВ „НВО „Інформаційні технології" та Всеукраїнським об'єднанням суб'єктів авторських та суміжних прав „Оберіг", а також договір №К01/01-17 від 01.01.2016 року, укладений між ТОВ „НВО „Інформаційні технології" та Уповноваженою організацією колективного управління правами ВГО „Всеукраїнське Агентство Авторських Прав"), не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В п. 9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Але, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції вказані докази в матеріалах справи були відсутні, скаржник не посилався на них у своїх запереченнях і місцевий господарський суд не мав можливості їх дослідити, а скаржником, в свою чергу, не обґрунтовано об'єктивними причинами неможливість їх подання до суду першої інстанції, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх прийняття до уваги у якості належних доказів на підтвердження викладених у апеляційній скарзі обставин під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Посилання апелянта в обґрунтування неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції на те, що позиція відповідача під час розгляду справи в місцевому господарському суді ґрунтувалась на тому, що позивач не мав права на звернення до суду з відповідним позовом, а відповідач, в свою чергу, не є належним відповідачем у справі, судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак саме на відповідачеві лежав обов'язав довести правомірне використання у власній господарській діяльності спірних музичних творів.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом „г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови № 5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Організацією у зверненні до господарського суду з даним позовом визначено суму компенсації 128 000,00 грн., виходячи з того, що: мінімальна заробітна плата складає 3 200,00 грн.; сума компенсації складає десять мінімальних заробітних плат як компенсація за використання кожного твору.

Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 Постанови № 12 наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції правомірно вирішив стягнути з відповідача компенсацію у розмірі одинадцяти мінімальних заробітних плат, що складає 35 200,00 грн., а в решті вимог відмовити.

За наведених вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче об'єднання „Інформаційні технології" на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року у справі № 910/24486/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року у справі № 910/24486/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам та третій особі.

4. Справу № 910/24486/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

С.В. Сотніков