Ухвала суду № 6917538, 26.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

26 листопада 2009 року справа № 2а-17914/09/0570

зал судового засідання №10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О. за участю представників від позивача: Стадник В.В.- за дов. від 15 липня 2009 року від першого відповідача: від другого відповідача: Сичова І.О. за дов. від 12 червня 2009 року Руденко Є.О.- за дов. від 12 червня 2009 року не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року (повний текст підписаний 3 листопада 2009 року) по адміністративній справі № 2а-17914/09/0570 (суддя Смагар С.В.) за позовом Приватного підприємства «Спецавтотранс» до про Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, - ВСТАНОВИЛА: Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року у справі № 2а-17914/09/0570 (арк. справи 150-152) з мотивів правомірності заявлення, задоволений позов приватного підприємства «Спецавтотранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Спецавтотранс» суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за деклараціями з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2009 року у загальній сумі 17166218 грн. (сімнадцять мільйонів сто шістдесят шість тисяч двісті вісімнадцять гривень). В апеляційній скарзі перший відповідач (арк. справи 154-155) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Скаржник доводить, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету від контрагентів позивача в порушення пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначений факт має місце внаслідок того що не проведені всі зустрічні перевірки правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника. Представник другого відповідача у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи без його участі яке задоволене судом. Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційний перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Приватне підприємство «Спецавтотранс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32939674, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 17 травня 2004 року (арк. справи 13-15).

Матеріали справи у своїй сукупності, а саме податкові декларації, акти перевірок, довідки перевірок податкового органу посвідчують що позивач є стабільно працюючим субєктом господарювання, який впродовж всього періоду своєї діяльності сплачує належним чином податкові зобовязання.

Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2009 року (арк. справи 16, 22, 30 ), якими визначив суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку відповідно у розмірах 4908517 грн., 5882611 грн. та 6375090 грн. (код рядка 25, 25.1).

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року у сумі 4908517 грн. підтверджена довідкою від 26 жовтня 2009 року (арк. справи 74), за липень 2009 року у сумі 5882611 грн. та за серпень 2009 року у сумі 6375090 підтверджені цієї ж довідкою (арк. справи 76, 77).

Саме зазначені суми були заявлені позивачем до стягнення за дані звітні податкові періоди.

Зазначена довідка є належним доказом в розумінні статті 70 КАС України, є засобом реалізації першим відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На момент прийняття судового рішення судом першої інстанції довідками про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості станом на 2 листопада 2009 року (арк. справи 143-145) розмір невідшкодованого бюджетного відшкодування становив відповідно за червень 4908517 грн., липень 5882611 грн. та за серпень 6375090 грн. Аналогічні довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку що рахується в бюджетній заборгованості станом на 26 листопада 2009 року надані податковим органом до суду апеляційної інстанції.

Зазначені довідки є належними доказами в розумінні статті 70 КАС України, складені у відповідності до „Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість” затвердженого Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2004 року N 82/245, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2004 року за N 645/9244.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі. У межах спірних відносин у податкового органу відсутні будь-які підстави утримуватися від надання висновку органам казначейства про бюджетне відшкодування яке рахується у складі бюджетної заборгованості.

Як вбачається з пояснень та апеляційної скарги першого відповідача підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Наданими податковим органом до суду довідками зустрічних перевірок розбіжностей між первинними та бухгалтерськими документами з відомостями, отриманими від позивача та його контрагентами не встановлено.

Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування першим відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнята законна та обґрунтована постанова.

Керуючись статтями 24,89,157,184, 195, 196, 198, 200,203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року по справі №2а-17914/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2009 року по справі №2а-17914/09/0570 залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 26 листопада 2009 року в присутності представників сторін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: (підписи) Л.А. Василенко

М.І. Старосуд