ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2017 року м. Київ К/800/48314/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Борисенко І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014
у справі № 826/20203/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ДПІ)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування акту,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» (далі - ТОВ) суми грошового зобов'язання із ПДВ, зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.11.2013 № 2587/26-53-15-01-33107319. Згідно з цими висновками ТОВ порушено норми підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14, пункту 185.1 ст. 185, пункту 187.1 ст. 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пунктів 200.1. 200.2. 200.3 ст. 200, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено суму податкового кредиту за липень 2013 року на 315644,00 грн. за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ «Універсал компані», ТОВ «Опт Альянс Трейд 2013», ТОВ «Синхрон» юридичних та консультаційних послуг, які не мали реального характеру. У результаті цих порушень позивачем завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на 272571.00 грн. у податковому обліку за серпень 2013 року; занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень, серпень 2013 року на 9536,00 грн. та 32704,00 грн. відповідно.
За результатами перевірки ДПІ стосовно ТОВ прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013: № 0000691530 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 42240,00 грн. за основним платежем та 21120,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000681530 - про зменшення бюджетного відшкодування із ПДВ за серпень 2013 року на 272571,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 136259,00 грн.
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Універсал компані», ТОВ «Опт Альянс Трейд 2013», ТОВ «Синхрон» юридичних, консультаційних та телекомунікаційних послуг від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит у податковому обліку за липень 2013 року.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» від ТОВ «Універсал компані», ТОВ «Опт Альянс Трейд 2013», ТОВ «Синхрон» юридичних, консультаційних та телекомунікаційних послуг, зокрема: відсутність у вказаних постачальників основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності; відсутність цих юридичних осіб за своїм місцезнаходженням.
Суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені контролюючим органом обставини відсутності у постачальників позивача адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності; відсутність інших доказів, окрім податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які б підтверджували фактичність поставки позивачу юридичних та консультаційних послуг (як-то: звіти, складені юридичні документи тощо); відсутність доказів щодо використання позивачем результатів цих послуг у господарській діяльності, доказів прав позивача на приміщення за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 110, 8-й поверх, де згідно з умовами договору із ТОВ «Синхрон» надавались телекомунікаційні послуги, - зробили обґрунтований висновок про доведеність ДПІ правомірності податкових повідомлень-рішень, які позивач оскаржує, зокрема з огляду на не підтвердження в судовому процесі зв'язку зазначених послуг з господарською діяльністю позивача.
За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.
Завідома для платника податків відсутність розумного (з точки зору загальноприйнятих, звичайних правил господарювання) обґрунтування витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке, у більшості своїй, свідчить про відсутність ділової мети при здійсненні господарської операції як притаманної риси господарської діяльності. При цьому не має значення, що фінансові показники такої господарської операції, які враховані в податковому обліку, підтверджені документами, вимога стосовно оформлення яких встановлена правовими нормами.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписІ.В. Борисенко ПідписВ.П. Юрченко
Судове рішення № 69169946, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 06.09.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/20203/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: