Ухвала суду № 69169865, 06.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Київ К/800/27441/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (СДПІ)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013

у справі №2а-13484/11/1370 (№9104/53722/12) Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно - Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

за участю: прокуратури м. Львова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Львові від 11.11.2011 № 0000880801/22411, № 0000890801/22412.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування із ПДВ, розміру від'ємного значення суми ПДВ, донарахування податкового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.11.2011 № 1286/08-01/31147999. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пунктів 1.3, 1.7, 1.8 ст.1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит за період із серпня по грудень 2009 року та із березня по червень 2010 року на загальну суму 747459,34 грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ТОВ «Корабуд» лісоматеріалів, внаслідок чого завищено заявлені суми бюджетного відшкодування за період із серпня по грудень 2009 року та січень, квітень 2010 року на загальну суму 507459,34 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за травень 2011 року на 240000,00 грн.

За результатами перевірки СДПІ стосовно ТОВ «Кроно-Україна» прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.11.2011: № 0000880801/22411 - про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, квітень 2010 року на загальну суму 507459,34 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 60939,84 грн., визначення податкового зобов'язання із ПДВ у сумі 243759,34 грн. ; № 0000890801/22412 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за травень 2011 року на 240000,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Корабуд» товару (лісоматеріалів) від імені цього постачальника на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, позивач сплатив вартість товару та на підставі цих документів сформував податковий кредит відповідних податкових періодів.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, СДПІ посилається на безтоварність операцій із поставки позивачу від ТОВ «Корабуд» товару з огляду на відсутність документів щодо отримання товару цим постачальником від своїх контрагентів по ланцюгу постачання: ПП «Вілмат електрик», ТОВ «ТД Імпакт», - відсутність доказів транспортування товару.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій видаткових та податкових накладних, накладних, залізничних накладних - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Корабуд» товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивач не може нести відповідальність за недотримання податкового законодавства іншими платниками податку, в тому числі своїм контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо в судовому процесі не встановлено обставин, які б свідчили про його обізнаність з такою поведінкою та сумісні дії з метою ухилення від оподаткування. Такі обставини в судовому процесі при розгляді цієї справи не встановлено. Переміщення товару підтверджено перевізними документами, так само як і оплата відповідними платіжними документами. Ці обставини є складовими процесу поставки, достовірність документів, які їх підтверджують, СДПІ не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписІ.В. Приходько ПідписВ.П. Юрченко