Ухвала суду № 69169358, 25.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8840/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняФедак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправним та скасування розрахунку,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Волинській області в якому просила визнати протиправним та скасувати розрахунок згідно акту від 01.03.2017 року № 0040006.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (№ 2344-ІІІ) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону № 2344-ІІІ).

Таким чином, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Тому апелянт зазначає, що відповідно до ст. ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, статтею 50 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

На час проведення перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки у Волинській області 01.03.2017 р. транспортним засобом марки DAF, модель XF 105, 410, реєстраційний номер BK 1258АО з причіпом марки LUEBTHEEN, модель WA 18-1, реєстраційний номер BK 4050ХТ, під кермуванням водія ОСОБА_2 здійснювалось транспортування вантажу - цукру відповідно до товарно-транспортної накладної №25 від 01.03.2017 р., згідно якої автомобільним перевізником зазначено: ТОВ «Альянс Шуге»; замовник: ТОВ «Національний цукор» м. Рівне; вантажовідправник: ПП «Вільна Україна» смт. Іваничі Волинської області; вантажоодержувач: ТОВ «Національний цукор» м. Рівне.

Також апелянт зазначає, що ні в Акті АС № 0040355, ні в Акті серія №АС0040006 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів від 01.03.2017 р. не описана товарно - транспортна накладна на перевезення цукрової продукції № 01-216 від 01.03.2017 року. Твердження суду про те, що при проведенні перевірки водієм ОСОБА_2 було надано інспектору товарно-транспортну накладну на перевезення цукрової продукції № 01-216 від 01.03.2017 року, а не товарно-транспортної накладної № 25 від 01.03.2017 р. є його припущенням, яке не підтверджується жодним належним та допустимим доказом. Товарно-транспортна накладна №25 від 01.03.2017 р. підписана посадовими особами вантажовідправника ( ПП «Вільна Україна») та вантажоодержувача (ТОВ «Національний цукор» м. Рівне) і скріплені їх печаткою. Фотокопія товарно-транспортної накладної на перевезення цукрової продукції № 01-216 від 01.03.2017 року, яка майже не читається, є неналежним і допустимим доказом, оскільки судом не звірялася її дійсність з оригіналом.

За змістом фотокопії товарно-транспортної накладної на перевезення цукрової продукції №01-216 від 01.03.2017 року автомобільного перевізника взагалі не зазначено; водієм вказано: ОСОБА_2; вантажовідправник: ПП «Євроцукор» смт. Іваничі Волинської області; вантажоодержувач: ПП «Вільна Україна» смт. Іваничі Волинської області. Станом на 01.03.2017 року водій був працівником ТОВ «Альянс Шуге», що підтверджується випискою із трудової книжки та Звітом ТОВ «Альянс Шуге» про суми нарахованої заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, допомоги, компенсації застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за березень 2017 року.

З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не є перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, оскільки документально підтверджено, що на час проведення перевірки належний їй транспортний засіб фактично використовувався ТОВ «Альянс Шуге», у той час як за ст. 60 Закону № 2344-ІІІ відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

30 березня 2016 року між субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Шуге» (Орендар) укладено договір оренди транспортних засобів №30/0316. Відповідно до п. п. 1.1 зазначеного вище договору Орендодавець зобовязується передати за плату Орендареві у строкове користування (оренду), а Орендар зобовязується прийняти у строкове платне користування (оренду) наступні транспортні засоби: загальний вантажний контейнеровоз -С, марки DAF, модель XF 105.410, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) XLRAS47MSOE741704, реєстраційний номер BK 1258АО; причіп ПР-платформа-Е, марки LUEBTHEEN, модель WA 18-1, 1998 року випуску, номер шасі (кузова, рами) WMV20WA18WL244739, реєстраційний номер BK 4050ХТ.

Вказані вище транспортні засоби Орендодавцем фактично були передані в оренду Орендарю 01 квітня 2016 року, що підтверджується п.2.2. Договору оренди транспортних засобів №30/0316 від 10.09.2015 року.

Договір оренди транспортних засобів №30/0316 від 10.09.2015 року укладався строком на 1 (один) рік (п.2.1 договору).

Факт передачі ТОВ «Альянс Шуге» в оренду зазначених вище транспортних засобів встановлено постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року у адміністративній справі №817/1798/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку та постанови, яка на момент розгляду даної справи набрала законної сили.

Твердження суду першої інстанції про те, що в даній постанові Рівненського окружного адміністративного суду встановлені інші обставини є надуманими і спростовуються текстом її описової частини.

Висновок суду першої інстанції про те, що на момент перевірки зазначені вище транспортні засоби знаходилися у володінні, користування та розпорядженні позивача, оскільки субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 не мала права передавати в оренду зазначені вище транспорті засоби, оскільки в її реєстраційних документах відсутній такий вид діяльності як: надання в оренду вантажних автомобілів є таким що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Чинним законодавством України не заборонено власникам транспортних засобів використовувати їх у підприємницькій діяльності.

Відповідно до приписів ст.204 Цивільного кодексу України договір оренди транспортних засобів №30/0316 від 30.03.2016 року є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Крім того, правомірність чи протиправність використання ТОВ «Альянс Шуге» належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ОСОБА_3 з и. п. 1.10, 2.1, 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій-особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

ОСОБА_1, яка є власником транспортного засобу марки DAF, модель XF 105., 410, реєстраційний номер ВК 1258АО з причіпом марки LUEBTFIEEN, модель WA 18-1, реєстраційний номер ВК 4050ХТ, мала право передавати керування транспортним засобом іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на цей транспортний засіб.

При цьому, апелянт зазначає, що така передача власником транспортного засобу права керування іншій особі не призвела до виникнення у позивача статусу учасника правовідносин за договором перевезення вантажу, укладеним відповідно до товарно - транспортної накладної № 25 від 01.03.2017 р. або товарно-транспортної накладної на перевезення цукрової продукції №01-216 від 01.03.2017 року.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2017 року контролюючими особами управління Укртрансбезпеки у Волинській області, на підставі наказу Укртрансбезпеки №192 від 24.02.2017 року, яким затверджено щотижневі графіки перевірок з 27.02.2017 року по 05.03.2017 року та відповідно до направлення на перевірку №024242 від 27.02.2017 року, на 126 км а/д Н-17 Львів-Радехів-Луцьк проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та був зупинений транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки LUEBTHEEN, реєстраційний номер ВК 4050ХТ, що перевозив вантаж (цукор білий) та належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_2 За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, встановлено, що навантаження на здвоєні осі контейнеровоза становить 23,2 т. при нормативно допустимих 18 т., навантаження на здвоєні осі причепа становить 17,35 т. при нормативно допустимих 16 т. Разом з тим повна маса транспортного засобу становила 49,7 т. при максимально дозволеній для такого типу транспортного засобу (контейнеровоз) - 44 т. На підставі викладеного управлінням Укратрансінспекції 01.03.2017 року складено акт №0040006, яким встановлено фактичну масу автомобіля з причепом 49,7 т. на підставі якого складено розрахунок №2.2 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 438,48 євро.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до п.п. 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 Укртрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

ОСОБА_3 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за №879 (зі змінами) «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування».

Відповідно до п. 3 цього Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до п. 30 цього Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Судом першої інстанції зясовано, що згідно копії свідоцтва про повірку, чинного до 04.07.2017 року, засіб вимірювальної техніки «вага пересувна автомобільна» типу CHEKLODE FREEWEIGH відповідає вимогам ГОСТ 29329-92.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, передбачено, що з спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Судом також встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки LUEBTHEEN, реєстраційний номер ВК 4050ХТ, який належить позивачу, було встановлено, що навантаження на здвоєні осі контейнеровоза становить 23,2 т. при нормативно допустимих 18 т., навантаження на здвоєні осі причепа становить 17,35 т. при нормативно допустимих 16 т. Разом з тим повна маса транспортного засобу становила 49,7 т. при максимально дозволеній для такого типу транспортного засобу (контейнеровоз) - 44 т. Під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить ОСОБА_1, виявлено перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів, тому відповідачем на переконання суду вірно визначено суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, яка складає 438,48 євро.

Також судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Альянс Шуге» 30.03.2016 року укладено договір оренди транспортних засобів №30/0316 та 01.04.2016 року відповідно до акту приймання-передачі позивачем передано транспортний засіб DAF, модель XF 105., 410, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки LUEBTHEEN, модель WA 18-1, реєстраційний номер ВК 4050ХТ. Про наявність договору оренди №30/0316 від 01.04.2016 року водій ОСОБА_2 інспектора Управління Укртрансбезпеки у Волинській області при проведені контролю не повідомив і такого документа для огляду не надавав, а надав накладну №01-216 від 01.03.2017 року. Позивачем долучено до адміністративного позову зовсім іншу товарно-транспортну накладну №25 від 01.03.2017 року, якої не було під час проведення рейдової перевірки і про її наявність водій будь-де не зазначив, згідно якої відправником є ПП «Вільна Україна-Р», вантажоодержувачем є ТзОВ «Національний цукор» серед переліку засновників та учасників товариства також значиться ОСОБА_1, а перевізником - ТзОВ «Альянс Шуге» єдиним власником, засновником та керівником товариства з 11.03.2016 року є позивач - ОСОБА_1.

ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.06.2017 року ОСОБА_1 здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду), 52.10 Складське господарство, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 такою господарською діяльністю за КВЕД 77.12, як надання в оренду вантажних автомобілів не займається, тому не мала права надавати вказаний вантажний автомобіль в оренду, саме як фізична особа-підприємець тобто в межах своєї господарської діяльності. Позивач укладаючи вказаний договір оренди, не передбачивши такий вид діяльності у КВЕД, могла діяти лише як фізична особа, однак всупереч вимогам ч. 2 ст. 799 ЦК України, яка встановлює форму договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи, договір оренди не був нотаріально посвідчений.

Крім того, судом правильно враховано, що абз. 4 пунктом 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою КМУ №1388 від 07.09.1998р. визначено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або у документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Проте під час проведення перевірки, водій ОСОБА_4 не надав інспекторам тимчасовий реєстраційний талон, оформлений на ТзОВ «Альянс Шуге», а пред`явив основні реєстраційні документи, видані на ОСОБА_1.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки LUEBTHEEN, реєстраційний номер ВК 4050ХТ перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні саме позивача - ОСОБА_1, а тому посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області правомірно складено розрахунок плати за проїзд №2.2 від 01.03.2017 року по вказаному транспортному засобу саме на позивача, а тому підставно відмовив в задоволенні позову.

Враховуючи вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року по справі № 803/642/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Н.В. Ільчишин

ОСОБА_5

Повний текст виготовлений 28.09.2017 року