Ухвала суду № 69169266, 28.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4930/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Сорочка Є. О.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представників позивача Вілінського В. М., Шаповалова В. С., Мединського М. М., представника відповідача Сокол Д. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2017 р. № 0000284303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 27.02.2017 р. відповідачем на підставі акта перевірки від 30.01.2017 р. № 1/28-03-39/14282829 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000284303, яким позивачу за порушення п.п.135.4, «б» 135.4.2, 135.5.13, абз. «а» 138.1.1, 138.5.2, 146.13 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2008414, 04 грн., в тому числі, податкове зобов'язання - 1606731, 23 грн, штрафні (фінансові) санкції - 401682, 81 грн.

Як вбачається з акта перевірки, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на тому, що всупереч вимог п.1 Постанови НБУ «Про встановлення максимальної процентної ставки за залученими коштами на умовах субординованого боргу» від 30.12.2010 р. № 592 позивачем не враховувалася зміна облікової ставки НБУ при застосуванні обмеження процентної ставки за договорами залучення коштів на умовах субординованого боргу за максимальною ставкою в розмірі облікової ставки НБУ плюс 2,5 %, в результаті чого було завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8456840, 14 грн.

В перевіряємому періоді ЗАТ «Донгорбанк» (Банк), правонаступником якого є позивач, уклав два договори з ПАТ «АРС» (Інвестор) про залучення коштів на умовах субординованого боргу (у вигляді депозиту) від 28.09.2009 р. № 1/2009 та від 05.10.2009 р. № 2/2009.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів, банк зобов'язується прийняти від інвестора грошову суму у визначеному договорами розмірі на термін до 03 листопада 2014 р. та до 10 листопада 2014 р. відповідно, а також повернути інвестору суму боргу та виплачувати проценти на суму боргу за ставкою 12,75 % процентів річних.

За змістом п.1.4 договорів процентна ставка за користування коштами інвестора не може перевищувати протягом усього періоду дії цього договору максимальної ставки залучення субординованнх коштів, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку України з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається банком на дату укладання цих договорів.

Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється банком щомісячно за правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів та витрат банків, а саме: нарахування процентів відбувається в валюті субординованого боргу на суму коштів, що фактично знаходились на рахунку субординованого боргу в період часу, за який нараховуються проценти, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, за період: з дня зарахування коштів на рахунок субординованого боргу по останній календарний день місяця включно, або по день що передує поверненню суми субординованого боргу Інвестору, або по день, що передує списанню суми субординованого боргу на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Згідно з п. 3.3 глави 3 розділу III постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 року за № 841/6032 (далі - Постанова № 368), процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди (договору) максимальної ставки залучення субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається банком на відповідну дату у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди.

Максимальна ставка залучення субординованого боргу встановлена постановою НБ України «Про встановлення максимальної процентної ставки за залученими коштами на умовах субординованого боргу» від 30.12.2010 р. № 592, що становить у національній валюті - не вище розміру облікової ставки Національного банку України плюс 2,5 відсотка річних.

Колегією суддів встановлено, що станом на дати укладення договорів облікова ставка НБ України становила 10, 25 % річних (з 12.08.2009 р.).

Таким чином, на дату укладення договорів, їх умови щодо процентів на суму боргу у розмірі 12,75 % річних відповідали чинному законодавству.

В подальшому, облікова ставка НБ України змінювалась та з 10.08.2010 р. становила 7, 75 % річних, з 23.03.2012 р. - 7, 5 % річних, з 10.06.2013 р. - 7, 0 % річних, з 13.08.2013 р. 6, 5 % річних.

Зміни у договори сторонами цих договорів не вносились.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова НБ України № 368 та постанова НБ України № 592, не містять вимоги щодо обов'язку зміни процентної ставки за договором залучення коштів на умовах субординованого боргу в разі зміни рівня облікової ставки НБ України після дати укладання договору.

До аналогічного висновку приходить колегія суддів з огляду на наступне.

Пунктом 3.15 глави 3 розділу III Постанови № 368 передбачено, що у разі укладення угоди про внесення змін стосовно продовження строку залучення субординованого боргу банк має привести умови основної угоди (зі змінами) у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі цієї Інструкції, що діють на дату укладення додаткової угоди.

Відтак, з вищепроцитованих норм випливає, що у разі продовження строку повернення суми боргу у додатковій угоді має бути визначено процентну ставку за субординованим боргом з урахуванням максимальної ставки залучення субординованого боргу, визначеної НБ України на дату укладення додаткової угоди.

Згідно п. 3.14 глави 3 розділу III Постанови № 368 в угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, застережень щодо обов'язку внесення змін до договору за умови зміни облікової ставки НБ України вказаною постановою не передбачено.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що чинним на момент існування спірних правовідносин законодавством право сторін договору на вільне волевиявлення в частині, що є предметом спору, не обмежувалось.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя Є. О. Сорочко (Повний текст ухвали виготовлено 28.09.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Сорочко Є.О.

Грибан І.О.