
Справа №484/3751/16-ц 27.09.2017 27092017 27.09.2017
Провадження №22-ц/784/1713/17
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 484/3751/16-ц Головуючий І інстанції Літвіненко Т.Я.
Провадження № 22-ц/784/1713/17 Доповідач Темнікова В.І.
Категорія 30
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2017 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :
головуючого Темнікової В.І.,
суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Миколаївобленерго» в інтересах філії ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 25.06.2016 року ОСОБА_1, керуючи своїм автомобілем НОМЕР_1 в с. Велика Мечетня Кривоозерського району Миколаївської області виїхав на узбіччя, в результаті чого була збита залізобетонна опора № 5 ПЛ-0,4 кВ фідер - 1 ТП 173, яка знаходиться на балансі філії ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району. За заявою позивача працівниками Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Миколаївської області по даному факту ДТП проведена перевірка, в результаті чого було встановлено, що 25.06.2016 року в с. Велика Мечетня Кривоозерського району автомобіль Mersedes Sprinter під керуванням ОСОБА_1, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на праве узбіччя, в результаті чого здійснив зіткнення транспортного засобу з залізобетонною опорою лінії електропередач та пошкодив опору. Факт пошкодження опори підтверджено висновком від 25.06.2016 року Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області. Матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до суду не надходили і судом не розглядались. По даному факту збитої опори було зроблено розрахунок на відновлення опори та по недовідпуску електричної енергії в мережу. 03.11.2016 року на адресу відповідача направлені претензійні вимоги про відшкодування збитків в розмірі 3095 грн. 45 коп., але до теперішнього часу борг залишається несплаченим. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» витрати на відновлення опори в сумі 3038,45 грн. та 57 грн. за недовідпуск електричної енергії в мережу, а також судові витрати.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2017 року позов ПАТ «Миколаївобленерго» в інтересах філії ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» витрати на відновлення опори в сумі 3038,45 грн. та 57 грн. - вартість недовідпущеної електричної енергії в мережу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Миколаївобленерго» залишити без задоволення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Позивач звернувся до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Інші учасники процесу до судового засідання не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що згідно висновку поліцейського Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області, 25.06.2016 року о 05:05год. до Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області надійшло повідомлення від диспетчера РЕМ, що в с. Велика Мечетня невідома особа автомобілем збила електроопору. Проведеною перевіркою та виїздом СОГ на місце події по даному факту було встановлено, що в с. Велика Мечетня Кривоозерського району, громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець м. Первомайськ Миколаївської області, керуючи своїм автомобілем, марки MERCEDES Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на праве узбіччя дороги, де здійснив зіткнення з електробетонною опорою лінії електропередач, в результаті чого остання отримала механічні пошкодження. Після чого водій на вказаному транспортному засобі з місця пригоди зник, у звязку з чим притягнути останнього до адміністративної відповідальності не виявилось можливим. Тому він вважав необхідним припинити перевірку по даному факту у звязку з відсутністю у даному випадку ознак кримінального правопорушення та матеріали направити до Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.
Із листа Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області № 2754 від 25.06.2016р. вбачається, що представнику філії ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району ОСОБА_2 було розяснено, про те, що їхнє повідомлення про вищевказані події прийняте відповідно до ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян».
29.06.2016 року за вих. № 02/02-1851, представник філії ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району ОСОБА_2 звернувся з заявою до в.о. начальника Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області ОСОБА_3, в якій просив внести вищевказане повідомлення, стосовно збитої залізобетонної опори, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, прийняти необхідні заходи по встановленню осіб, винних у скоєнні злочину, які нанесли матеріальну шкоду компанії, провести розслідування по даному факту та притягнути винних осіб до відповідальності.
12.07.2016 року за вих. №02/01-2021, позивач звернувся до Центру безпеки дорожнього руху Управління Миколаївського ГУНП України у Миколаївській області з заявою, в якій вказав, що у звязку з необхідністю підготовки матеріалів справи до суду про стягнення суми боргу по відновленню збитої опори, просить надати копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та повідомити кому належить транспортний засіб марки MERCEDES Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2.
Відповідно до листа № 560/23/2-2016 від 20.07.2016 року, вищевказані матеріали були направлені на імя в.о. начальника Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області ОСОБА_3, для подальшого їх відпрацювання за належністю співробітниками очолюваного останнім органу поліції (відповідно до території обслуговування та наданих повноважень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
29.07.2016 року за вих. № 01/01-2171, відповідач звернувся з заявою до в.о. начальника Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області ОСОБА_3, в якій вказав, що, у звязку з направленням вищевказаної інформації на адресу останнього, просить додатково провести досудове розслідування по факту збитої опори та повідомити їх про результати розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що після зазначеного звернення жодних відповідей на адресу позивача не надходило та будь - яких дій з боку працівників Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області для притягнення винних осіб до відповідальності здійснено не було.
Згідно довідки Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області № 3575 та довідки Кривоозерського районного суду Миколаївської області № 1.8/238/2016 від 03.11.2016р., матеріали про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, до адміністративної відповідальності до суду не надходили і судом не розглядалися.
Проте суд дійшов висновку, що ствердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 вказаної залізобетонної опори не збивав та його вина у спричиненні шкоди позивачу відсутня спростовуються поясненнями свідків, які були допитані в судовому засіданні та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Так, черговий електромонтер ПАТ «Миколаївобленерго» ОСОБА_4, який був допитаний судом в якості свідка пояснив, що 25.06.2016 року близько 08.30год. йому зателефонувала ОСОБА_5, яка працює продавцем продуктового магазину «Продукти» та повідомила, що невідома особа на мікроавтобусі білого кольору, марки якого вона не запамятала та державний номер не бачила, здійснив зіткнення з електроопорою на вул. Голімбієвського в с. Велика Мечетня Кривоозерського району, після чого одразу зник у невідомому напрямку з технічними пошкодженнями автомобіля, а вказана електроопора впала на землю та зникло світло. Після цього, приблизно через 20 хвилин, він приїхав на місце та побачив збиту опору, поряд лежали дроти та відбитий бампер від автомобіля. Транспортних засобів поряд не було. Згодом приїхали працівники поліції. Також вказав, що сліди від пошкодженого автомобіля вели в бік будинку, в якому мешкали родичі ОСОБА_1, до яких він приїхав. Покази ОСОБА_4 повністю узгоджуються з його поясненнями, які містяться в матеріалах справи.
Інспектор сектору патрульної поліції Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області ОСОБА_6, який був допитаний судом в якості свідка пояснив, що в ніч з 24.05.2016 р. на 25.06.2016 року він разом з ОСОБА_7 здійснював нагляд за дорожнім рухом. Вранці їм зателефонував черговий і сказав, що надійшло повідомлення від диспетчера РЕМ, що в с. Велика Мечетня невідома особа автомобілем збила електроопору. Виїхавши на місце він помітив, що опора пошкоджена, а на ній були нашарування фарби білого кольору. В цей час там знаходились працівники ПАТ «Миколаївобленерго» та сказали йому, що опору збив не місцевий житель, а чоловік, який приїжджає до родичів. Продавець магазину, який знаходиться поряд з місцем пригоди, в усній формі повідомила йому, що електроопору збив громадянин ОСОБА_1, який з вечора 24.06.2016 року вживав спиртні напої, а вранці, 25.06.2016 році, сів за кермо та здійснив зіткнення з вказаною опорою і повідомила, де проживають родичі останнього. Коли вони приїхали до вказаного місця перебування ОСОБА_1, з будинку вийшли його родичі в нетверезому стані, мікроавтобус MERCEDES Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 в цей час стояв передньою частиною до двору. На їхнє прохання зайти до двору та оглянути транспортний засіб їм було відмовлено, вказуючи, що робити їм там нічого. Крім того, родичі ОСОБА_1 пропонували їм гроші, щоб вирішити питання без складання протоколу та притягнення останнього до відповідальності. Вказав, що ним була складена схема ДТП, однак підписана ОСОБА_1 вона не була та протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, у звязку з тим, що останній з місця зіткнення зник.
В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_8, яка вказала, що 25.06.2016 року близько 08.20год., вона знаходилась на території свого домогосподарства та почула, як біля її подвіря зупинився автомобіль. Вийшовши на дорогу, вона побачила, що на іншій стороні дороги стоїть білий мікроавтобус MERCEDES та починає рух. В цей час водій вказаного автомобіля дивився на його ліву сторону, яка була помята та поїхав з місця пригоди. Після цього вона побачила обірвані дроти та збиту електроопору. Також вказала, що водія мікроавтобуса вона раніше в селі не бачила.
Суд вважав, що пояснення вищевказаних свідків є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Той факт, що автомобіль НОМЕР_3 дійсно належить ОСОБА_1, представник відповідача підтвердив в судовому засіданні особистими поясненнями. Крім того він підтверджується довідкою № 31/14/2-1162 наданою Регіональним сервісним центром в Миколаївській області, територіальним сервісним центром № 4842.
Також судом було встановлено, що згідно інвентаризаційного опису необоротних активів від 31.01.2016р., опора №5 ПЛ-0,4 кВ фідер 1 від ТП-173 с. Велика Мечетня знаходиться на балансі ПАТ філії ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району. Вартість виконаних будівельних робіт та витрат з відновлення опори лінії передач складає 3038,45грн. Вартість недовідпущеної електричної енергії складає 57 грн. 04 листопада 2016 року філія ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району зверталась до ОСОБА_1 з претензією, в якій пропонувала у добровільному порядку відшкодувати завдані товариству збитки, однак дана претензія відповідачем залишена без задоволення.
Враховуючи пояснення свідків, письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у спричиненні шкоди завданої позивачу, наявність цієї шкоди у останнього і причинного зв'язку між ними є повністю доведеними, а тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК ( п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п. 2.2. Правил дорожнього руху України).
Таким чином, із системного аналізу даних норм права випливає, що саме позивач повинен був довести сам факт того, що ДПТ відбулася, а також причини та обставини ДТП, а також того, що саме відповідач є завдавачем шкоди, а відповідач повинен був доводити тільки відсутність його вини в завданні шкоди.
Із наданих позивачем доказів вбачається, що дійсно 25.06.2016 року о 05:05год. до Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області надійшло повідомлення від диспетчера РЕМ, що в с. Велика Мечетня невідома особа автомобілем збила електроопору.
Але належних та допустимих доказів про причини та обставини ДТП, а також того, що саме відповідач є завдавачем шкоди, позивачем суду надано не було.
Процедура оформлення працівниками Державної автомобільної інспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України №1395 від 07.11.2015р.
Згідно п. 4 даної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу , а у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до ст. 255 КУпАП України складає протокол про адміністративне правопорушення, в тому числі і передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Проте, як убачається з пояснень свідка ОСОБА_6 протокол про адміністративне правопорушення стосовно відповідача не складався та до суду для розгляду не передавався. Згідно довідок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та Кривоозерського районного суду Миколаївської області матеріали про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, до адміністративної відповідальності до суду не надходили і судом не розглядалися.
Постанова про закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року не виносилася.
В матеріалах справи дійсно є висновок поліцейського Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області за результатами перевірки повідомлення, яке надійшло по телефону та було зареєстроване в журналі єдиного обліку повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, із якого вбачається, що 25.06.2016 року о 05:05год. до Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області надійшло повідомлення від диспетчера РЕМ, що в с. Велика Мечетня невідома особа автомобілем збила електроопору. Проведеною перевіркою та виїздом СОГ на місце події по даному факту, як зазначено в цьому висновку, було встановлено, що в с. Велика Мечетня Кривоозерського району громадянин ОСОБА_1 скоїв ДТП, після чого з місця пригоди зник.
Проте, матеріали справи не містять даних про те, що після отримання повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, дані про нього були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не зважаючи на те, що згідно ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобовязаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення згідно ч. 3 ст. 214 КПК України не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобовязані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
З урахуванням викладеного, сам по собі висновок поліцейського Кривоозерського ВП Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області від 25.06.2016р., винесений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є належним доказом по справі, а тому не є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, в сенсі положень ч.4 ст. 61 ЦПК України. Крім того, згідно ч.1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Що стосується фактичних даних про ДТП, які відображені в даному висновку, то вони не підтверджені матеріалами проведеної перевірки.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються також і на підставі показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними відповідно до ст. 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Показання свідка відповідно до ст. 63 ЦПК України - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Згідно ч.1 ст. 50 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Це можуть бути обставини або безпосередньо сприйняті особою, яка викликається як свідок, або повідомлені їй іншою особою. В останньому випадку, виходячи із ст. 63 ЦПК України свідок зобовязаний повідомити джерело своєї обізнаності щодо певної обставини справи. У такому разі докази, що містяться у їх показаннях, вважаються похідними, але вони можуть допомогти віднайти первісні докази.
Як убачається з пояснень інспектора сектору патрульної поліції Врадіївського ВП ГУНП Ураїни в Миколаївській області ОСОБА_6, який був допитаний судом в якості свідка, він пояснив, що продавець магазину, який знаходиться поряд з місцем пригоди, в усній формі повідомила йому, що електроопору збив громадянин ОСОБА_1, який з вечора 24.06.2016 року вживав спиртні напої, а вранці, 25.06.2016 році, сів за кермо та здійснив зіткнення з вказаною опорою і повідомила, де проживають родичі останнього.
Проте, продавці магазину ОСОБА_9 та ОСОБА_5 в поясненнях, направлених на адресу апеляційного суду такі відомості не підтвердили, пояснивши, що вони особисто нічого не бачили, а тільки чули розмову покупців. Із пояснень, які надавала ОСОБА_9 в ході перевірким 25.06.2016р. також вбачається, що вона не бачила хто збив опору. Почувши удар, вона вийшла з магазину та побачила зламану опору та дріт, що звисав. Від ОСОБА_5 пояснення під час перевірки не відбиралися взагалі. ОСОБА_8 в поясненнях, направлених на адресу апеляційного суду підтвердила тільки те, що вона бачила лише білий автомобіль, марку та номер якого не знає. При цьому хто був за кермом вона не знає та його раніше не бачила. Такі ж пояснення були надані нею і під час перевірки 25.06.2016р., за виключенням того, що вона тоді пояснювала, що це був Мерседес білого кольору.
Таким чином, пояснення свідка ОСОБА_6, який давав пояснення зі слів зазначених осіб, не підтверджені поясненнями даних осіб, а тому не є належним доказом по справі.
Пояснення свідка ОСОБА_4 про те , що сліди від пошкодженого автомобіля вели в бік будинку в якому мешкали родичі ОСОБА_1, до яких він приїхав, не підтверджені ніякими фактичними доказами, як-то схемою чи протоколом огляду події.
Як убачається з пояснень свідка ОСОБА_6, біля будинку родичів відповідача ним дійсно був виявлений мікроавтобус MERCEDES Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2, який стояв передньою частиною до двору, але оглянути його йому не дали родичі відповідача. В звязку з цим не заслуговують на увагу пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що йому зі слів ОСОБА_6 відомо, що він оглядав автомобіль і бачив сліди пошкодження на автомобілі.
Таким чином, автомобіль відповідача не було оглянуто ні відразу після ДТП, ні в подальшому, а тому відсутній і протокол огляду транспортного засобу, в якому були б зафіксовані технічні пошкодждення транспортного засобу чи сліди його ремонту.
Свідок ОСОБА_6 також пояснив, що ним була складена схема ДТП, однак підписана відповідачем вона не була та протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, у звязку з тим, що останній з місця зіткнення зник. Таким чином, схема ДТП була складена за відсутності на місці події транспортного засобу, який був учасником ДТП, а дані про транспортний засіб в схему ДТП були внесені пізніше після їх встановлення. Отже, дані відображені в схемі ДТП не в повній мірі відповідають обставинам, які фіксувалися при складанні схеми ДТП. Більш того, із схеми не можливо встановити подію ДТП, напрямок руху транспортного засобу та інші обставини, що мають значення для об,єктивного вирішення справи.
Таким чином, ні схема ДТП, ні пояснення свідків не підтверджують причини та обставини ДТП, а також те, що саме відповідач є завдавачем шкоди. Інших належних та допустимих доказів обставин ДТП, а також наявності вини саме відповідача в скоїнні ДТП, як-то висновків спеціаліста чи висновку експертизи суду надано не було. Листування позивача з правоохоронними органами стосовно встановлення обставин ДТП та фіксації повідомлення про ДТП не є належними доказами обставин ДТП.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано суду достатньої кількості безспірних доказів, які дали б можливість беззаперечно встановити причини та обставини ДТП, а також особу, винну в скоєння ДТП і як наслідок в завданні шкоди. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність задоволенні позовних вимог ПАТ «Миколаївобленерго» в інтересах філії ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району Миколаївської області.
Неправильне застосування судом зазначених вище норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303. 307. 309. 314. 316 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ПАТ «Миколаївобленерго» в інтересах філії ПАТ «Миколаївобленерго» Кривоозерського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити через їх необґрунтованість.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку.
Головуючий
Судді
Судове рішення № 69163393, Апеляційний суд Миколаївської області було прийнято 27.09.2017. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 484/3751/16-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: