Ухвала суду № 69160881, 27.09.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/621/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Печерський районний суд м.Києва

у складі:

головуючого судді - Писанець В.А.,

при секретарі - Ясеновенко К. О.,

розглянувши подання головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Головний держаний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С. звернувся до суду з вказаним поданням.

Подання мотивовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться ухвала Баришівського районного суду Київської області від 13.03.2014 по справі № 355/324/14-ц про затвердження мирової угоди за якою відбувається стягнення боргу у розмірі 31215309,12 грн. з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК».

Виконавче провадження № 447445999 з виконання вищевказаної ухвали суду відкрито постановою державного виконавця від 17.09.2014 за заявою ПАТ «Терра Банк».

17.11.2015 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінено стягувача з ПАТ «Терра Банк» на його правонаступника ПАТ «КРИСТАЛБАНК».

У наданий державним виконавцем 7 денний строк для самостійного виконання судового рішення, заборгованість стягувачу не погашена. Поведінка боржника у відносинах із стягувачем свідчить про його небажання виконувати судове рішення.

За правилами ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

В судове засідання державний виконавець не з'явився, про розгляд подання повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд у його відсутність, а тому з огляду на встановлену процесуальним законом невідкладність розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе вирішити подання за відсутності державного виконавця, при цьому у своєму виклику суд роз'яснював державному виконавцю обов'язковість його участі у розгляді порушеного ним питання.

Представник стягувача ПАТ "Кристалбанк", Оленко Н.О. в судовому засіданні подання підтримала та просила задовольнити.

Представник боржника ОСОБА_2, ОСОБА_4 в судовому засіданні проти подання заперечувала та просила у його задоволенні відмовити.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків.

Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Саме по собі невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку не свідчить про ухилення його від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Питання щодо обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України порушується за наявності доказів ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить п. 1 ст. 6 ЄКПЛ, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов'язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, слід розглядати як невід'ємну частину «судового розгляду» для цілей ст. 6 ЄКПЛ. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

Зважаючи на те, що стадія виконання рішення суду є невід'ємною частиною судового розгляду, при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України суд виходить із загальних принципів обов'язковості доказування і подання доказів встановлених ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Представник боржник в судовому засіданні проти подання заперечувала, просила у його задоволення відмовити.

При цьому, як вбачається при примусовому виконанні судового рішення державним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку боржника чи його майна.

Наявні в матеріалах подання докази свідчать про умисне ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань покладених на нього рішеннями суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон, що є адекватним ступенем втручання до його приватного життя та узгоджується з приписами ст. 13 Загальної декларації прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов'язковості виконання судового рішення.

Керуючись ст. 208, 209, 210, 377-1 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Подання головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.А. Писанець