Постанова № 6916016, 12.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 р. Справа № 9/246/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

при секретарі судового засідання –Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава на постанову Господарського суду Полтавської областi від 24.03.2009р. по справі№9/246

за позовом відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтава

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод", звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06.11.2007 р. № 0000682305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 43814,00 грн., з яких основний платіж 31296,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 12518,00 грн.; № 0000672305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 373338,00 грн., в тому числі за червень 2007 року на 94262,00 грн. та за липень 2007 року на 279076,00 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 24.03.2009р. по справі№АС 9/246/5018 позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06.11.2007 р. № 0000682305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 43814,00 грн., з яких основний платіж 31296,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 12518,00 грн., та № 0000672305/0, за яким ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 373338,00 грн., в тому числі за червень 2007 року на 94262,00 грн. та за липень 2007 року на 279076,00 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтава, не погодився з вказаною постановою та подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду першої інстанції мотивує тим, що судом не взято до уваги, що підприємством було порушено п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість», відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін в судовому засіданні та надані ними документи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у м. Полтаві була проведена виїзна позапланова перевірки ВАТ „ПТМЗ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень 2007р., за результатами якої складено акт №2104/23-2/00110792 від 23.10.07р., на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення №000672305/0 від 06.11.07р. та №000682305/0 від 06.11.07р.

При перевірці встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації готової продукції пов'язаній особі - ТОВ "Укртехносинтез", чим занижено податкові зобов'язання у травні 2007 року на суму 94 262,15 грн., у червні 2007 року на суму 147 538,93 грн. та у липні 2007 року на суму 171462,19 грн. Як зазначено в акті перевірки, позивач та ТОВ "Укртехносинтез" є пов'язаними особами, оскільки останній є засновником ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" з часткою у статутному фонді 94,42 %, а тому при реалізації готової продукції позивачем слід було застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування податком на додану вартість. ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" було реалізовано пов'язаній особі - ТОВ "Укртехносинтез" продукцію за ціною нижчою від звичайної ціни, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні 2007 року на суму 94262,15 грн., у червні 2007 року на суму 147 538,93 грн., у липні 2007 року на суму 171 462,19 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається згідно із пп.. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

З додатку № 5 до акту перевірки вбачається, при визначенні звичайної ціни на відвантажену протягом травня-липня 2007 року продукцію ДПІ у м. Полтаві проводило порівняння ціни реалізації за дилерським договором та разовими договорами купівлі-продажу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неприйняття вказаних доказів, оскільки такі не містять відомостей щодо співставності умов продажу (якості проданого товару, його об'ємів, строків і умов поставки, проведення платежів), а порівняння ціни реалізації, встановленої для офіційного дилера, та ціни реалізації на аналогічну продукцію, придбану іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер, є помилковими та суперечать вищенаведеному пп. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". СП "Укртехносинтез" є офіційним та єдиним дилером ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" згідно дилерського договору № 1 від 02.01.2003 р. Умови даного договору та порядок надання знижок офіційному дилеру відображено працівниками ДПІ в акті перевірки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при визначенні звичайної ціни відповідачем не був проведений повний аналіз цін на компресорні установки, станції, агрегати та іншу продукцію, не були використані статистичні дані внутрішнього ринку, не були дотримані вимоги щодо пояснення звичайної ціни та не була досліджена маркетингова політика по продажу даного виду продукції.

Відповідно до пп. 1.20.5 і п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" формування вільних відпускних цін здійснювалося згідно Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених наказом Державного комітету промислової політики України № 4 від 02.02.2001 року, за правилами, встановленими національними стандартами бухгалтерського обліку, на підставі затверджених норм матеріальних витрат на сировину, матеріалів та комплектуючих виробів, витрат на оплату праці, інших витрат та планової норми рентабельності.          

Закон України "Про ціни і ціноутворення", який поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, надає суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в т.ч. і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, за винятком тієї, що підпадає під державне регулювання. Органами, що здійснюють регулювання цін та тарифів (ст. 8 Закону), не встановлено регулювання цін на товар, що був реалізований позивачем.

А відповідно до ст. 14 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 р. "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.

Отже, якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на певну групу товарів, операції з продажу таких проводяться за вільними цінами. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач в спірному випадку перебирає на себе не властиву йому функцію - регулювання цінової політики підприємства, що є порушенням як вище відміченого Закону, так і Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(оподаткування операцій з пов'язаними особами) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Отже, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»прямо встановлює, з яких цін визначається дохід, отриманий платником податку від продажу товарів пов’язаним особам, та умови жодного договору, в даному випадку, дилерського договору № 1 від 02.01.2003 р., не можуть суперечити вказаній нормі Закону. На підставі наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції про те, що СП "Укртехносинтез" є єдиним покупцем продукції ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод", що придбаває продукцію в таких обсягах, ДПІ у м. Полтаві не вірно здійснила співставлення умов дилерського договору з іншими договорами на купівлю-продаж продукції, даний дилер має найбільші обсяги реалізації продукції в порівнянні з іншими існуючими у підприємства покупцями; в дилерському договорі передбачені такі обов'язки покупця, як просування товарів серед покупців України та закордону, сервісного та гарантійного обслуговування продукції, а в інших договорах такі умови відсутні. Пов’язаною особою у відповідності до п. 1.26. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку. Сторонами по справі не заперечується, що позивач та СП "Укртехносинтез" є пов’язаними особами, і це підтверджується матеріалами справи. Отже, для поставки позивачем продукції СП "Укртехнозинтез" повинні використовуватися звичайні ціни, а висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи те, що постанова Господарського суду Полтавської областi від 24.03.2009р. по справі№АС 9/246/5018 була прийнята з порушенням норм чинного матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 24.03.2009р. по справі№9/246 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 06.11.2007 р. № 0000682305/0, від 06.11.2007 року № 0000672305/0 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 19.10.2009 р.