Ухвала суду № 69159620, 25.09.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/4949/17

ун. № 759/12171/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м. Київ

суддя Святошинського районного суду міста Києва Ул'яновська О.В. розглянувши матеріали заяви представника позивача Щербаня Дмитра Миколайовича поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМОС-БУД» про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМОС-БУД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договір дарування,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМОС-БУД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договір дарування.

Ухвалою судді від 21.08.2017 вказану справу було прийнято до провадження та призначено судове засідання.

25.09.2017 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,1 кв.м., що належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на праві власності.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суддя прийшов на наступного висновку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову ( ч. 2 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України).

Одним із видів забезпечення позову, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як роз'яснено у п. 3 та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього в інших осіб.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки відносини, які виникли між сторонами спору, стосуються визнання договору дарування недійсним, що є предметом спору, включено об'єкт нерухомого майна, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3, тому за наявності наданих позивачем доказів є підстави допускати ймовірність спрямованих відповідачем дій на реалізацію наміру відчужити спірний об'єкт нерухомого майна, чим ускладнити чи зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення суду, що зумовлює вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру, яка належать на праві приватної власності ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151-153, 209 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Щербаня Дмитра Миколайовича поданої в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМОС-БУД» про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМОС-БУД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договір дарування задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 45,1 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Копію ухвали направити до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві для виконання.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала про забезпечення доказів може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її винесення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.

СУДДЯ: