Рішення № 69153440, 22.09.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7003/17 Провадження № 22-ц/773/1089/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Категорія: 53 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Грушицького А. І., Киці С. І.,

з участю:

секретаря Черняк О. В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (скорочено ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обгрунтовує тим, що її було звільнено з роботи з ПАТ «Волиньгаз» 20 листопада 2015 року. Відповідачем 25 листопада 2015 року було проведено частково розрахунок при звільненні. Повний розрахунок було проведено 30 березня 2017 року після рішення суду, а тому просить стягнути з відповідача на її користь 277587,00 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Волиньгаз» на користь ОСОБА_1 277587,00 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали та просили її відхилити.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підставності позовних вимог, оскільки при звільненні позивача 20 листопада 2015 року не були проведені розрахунки по виплаті всіх належних звільненому працівникові сум.

Такий висновок суду не ґрунтується на встановлених обставинах справи та нормах матеріального права.

Так, з наявних у матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» на посаді начальника управління з персоналу. 20 листопада 2015 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за власним бажанням (а.с. 4). 25 листопада 2015 року з позивачем було проведено розрахунок в сумі 5217,21 грн. без урахування оплати листка непрацездатності та вихідної допомоги. У день звільнення позивач перебувала на лікарняному і не була присутня на роботі. Вказане не заперечується сторонами.

У зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, зокрема, не оплати листка непрацездатності та вихідної допомоги у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Волиньгаз» про стягнення повного розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» про стягнення повного розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» на користь ОСОБА_1 3304,00 гривень середнього заробітку за час затримки при звільненні, 7435,00 гривень за оплату днів тимчасової непрацездатності (а.с. 5).

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2017 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги та стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» на користь ОСОБА_1 48329,78 гривень вихідної допомоги (а.с. 5-9).

30 березня 2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» було перераховано на рахунок Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області 59068,78 гривень в користь ОСОБА_1 згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2017 року (а.с. 43).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст. 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Оскільки ст. 117 КЗпП пов'язує обов'язок виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з наявністю вини в цій затримці роботодавця, то відповідно до вимог ст. 203 ЦПК України суд має встановити в рішенні, в чому полягає вина підприємства в затримці розрахунку при звільненні працівника.

Як убачається з матеріалів справи, будь-яких обставин, доведених належними доказами, які б свідчили про наявність вини відповідача у затримці розрахунку з ОСОБА_1 не встановлено під час розгляду справи.

Відповідно до копії наказу про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 4) у данному наказі у графі «підстави звільнення» зазначено, що, враховуючи, що товариством не було допущено фактів невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, ПАТ «Волиньгаз» вважає підставою звільнення згідно даного наказу ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням працівника).

З рішення Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року у справі № 161/18439/15-ц за позовом ПАТ «Волиньгаз» до ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення убачається, що у зв'язку із суперечливістю наказу про звільнення та невідповідністю його запису у трудовій книжці ОСОБА_1 ПАТ «Волиньгаз» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення. У задоволенні позову було відмовлено лише з підстав, що позивач звернувся в суд з таким позовом у спосіб, не передбачений законом.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2017 року у справі № за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Волиньгаз» про стягнення повного розрахунку при звільненні з покликанням на попереднє рішення суду було встановлено право позивача на виплату їй вихідної допомоги, оскільки суд вважав, що позивач звільнена за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що підприємство ПАТ «Волиньгаз», вважаючи ОСОБА_1 звільненою за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, не виплатило їй вихідної допомоги, проводячи розрахунок при звільненні, а тому слід вважати, що вина підприємства у невиплаті вихідної допомоги відсутня.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не встановив, у чому полягає вина підприємства, та стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку позивачу без урахування даних обставин та вимог трудового законодавства.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що через порушення норм матеріального права рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2017 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді