Постанова № 69152448, 25.09.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 року Справа № 904/7876/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Кузнецової І.Л., Березкіної О.В.,

секретар судового засідання: Дон О.Я.,

представники сторін:

від позивача: Кригін О. О. провідний юрисконсульт, довіреність №942 від 10.07.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_2 фізична особа-підприємець, НОМЕР_1 від 25.04.2017 року;

від відповідача: Вершиніна Н. О. представник, довіреність №151 від 29.03.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 року у справі №904/7876/16

за позовом: Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпро

про стягнення 101 199 грн. 63 коп.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (надалі - КП Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" ДМР) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2) на свою користь 96 737 грн. 92 коп. основного богу, 1 160 грн. 53 коп. пені, 3 071 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 230 грн. 02 коп. 3% річних та витрат, понесених по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 року у справі №904/7876/16 (головуючий суддя Воронько В.Д., судді Ліпинський О.В., Ніколенко М.О.) позов задоволено; з ФОП ОСОБА_2 на користь КП Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" ДМР стягнуто 96 737 грн. 92 коп. основного богу, 1 160 грн. 53 коп. пені, 3 071 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 230 грн. 02 коп. 3% річних та 1 517 грн. 99 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що:

- слухання справи здійснено місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права;

- договір, що є підставою пред'явленого позову, слід вважати неукладеним, оскільки в ньому не зазначені необхідні істотні умови, такі як порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту), передбачені вимогами ст. 26 Закону України «Про надання житлово-комунальних послуг»;

- договір позивач мав укласти з балансоутримувачем будинку, а не з відповідачем, як з орендарем одного із нежитлових приміщень такого будинку;

- докази, що в будинок поступала теплова енергія, яку отримував відповідач, в матеріалах справи відсутні, акти виконаних робіт відповідачем не підписані;

- позивач безпідставно при нарахуванні суми основного боргу використовував формулу Q = V x q x L (tвн.-tнар.) x 24 x10 x п., де

V - об'єм приміщення, 995, 74 куб.м.;

q - питома теплова характеристика із таблиці 2.4 КТМ, що дорівнює 0,32 ккал\куб.м x год. х град., яка стосується житлових будинків, споруджених у 1930-1958 роках, об'ємом за зовнішнім обміром 11 000 куб.м. для районів із зовнішньою темпертарурою повітря мінус 30С;

L (1,098) - поправочний коефіціент для м. Дніпропетровська при -24oС;

tвн - 15С внутрішня температура повітря в приміщенні;

tнар - фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря;

п - фактична кількість днів надання послуг;

24 - кількість годин в добі.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підтягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" ДМР (позивач, постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач, споживач) укладений договір №615-т від 09.12.2011 року на відпуск теплової енергії для потреб опалення (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник згідно СніП 2.04.07-86 "Теплові мережі" здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення, по об'єкту, розташованому за адресою: пр. Кірова, 119.

За умовами п. 2.1 договору нарахування оплати за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі тарифів, затверджених місцевими органами самоврядування:

- дата затвердження та номер рішення - №2212 від 10.09.2009 року;

- тариф на 1 Гкал теплової енергії - 666 грн. 49 коп.

Інформація про зміну тарифів доводиться до відома споживача письмово протягом одного місяця з дня затвердження нових тарифів або через засоби масової інформації (п. 2.2 договору).

Згідно п. 9.1 договору його укладено на строк з 09.12.2011 року по 31.12.2012 року. Строк дії договору автоматично вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не висловить бажання розірвати його, повідомивши у письмовому вигляді не пізніше місяця до закінчення строку дії договору.

Матеріали справи не містять письмових повідомлень сторін у період: 2012 - 2015 роки щодо наміру розірвати договір, тому слід вважати, що він був чинним весь той час, за який нарахована та заявлена до стягнення заборгованість.

Пунктом 3.2 укладеного між сторонами договору відповідача зобов'язано, зокрема, своєчасно повідомляти постачальника про зміну місцезнаходження, банківських реквізитів, форми власності, ліквідацію або реорганізацію, інших показників, які впливають на кількість енергії, що споживається (п. 3.2.12), а також здійснити повний розрахунок за спожиту теплову енергію, передбачену цим договором у випадку продажу приміщення іншому власнику; розірвання договору оренди; реорганізації, ліквідації підприємства (у тому числі шляхом банкрутства); встановлення автономного опалення; відчуження будь-яким шляхом займаного приміщення (п. 3.2.13).

26.02.2013 року відповідач звернувся до позивача із заявою від 21.02.2013року (а.с. 11, т.1), в якій просив постачальника теплової енергії внести зміни до договору на відпуск теплової енергії №615 від 09.12.2011 року у зв'язку з закінченням дії договору оренди за адресою: пр. Кірова, 119 та укладенням нового договору оренди за адресою: пр. Кірова, 137 для приміщення, що використовується під магазин меблів "Інтерстиль". Окрім того, відповідач у вказаній заяві просив позивача надавати йому рахунки за адресою об'єкту.

Постачальником та споживачем було укладено додаткову угоду №1 від 21.02.2013 року до договору, якою сторони у п.1 дійшли згоди про наступне: на підставі акту прийому-передачі нежитлового майна від 01.02.2013 до договору приєднати нежитлове приміщення №67 поз. 1-8 (238,5 кв.м) по пр. Кірова, 137 та акту повернення нежитлового приміщення №1 від 12.02.2013 року з договору - виключити нежитлові приміщення №65 частина поз. 1 (173,83 кв.м), поз. 4-11 (73,6 кв.м) та №68 частина поз. 1-18 (підвал - 229,7 кв.м) по пр. Кірова, 119.

Також в даній додатковій угоді сторони узгодили внесення змін до п. 1.3 та п.1 приміток розділу 1 договору, виклавши їх в наступній редакції:

- "1.3. Планове споживання теплової енергії на опалення характеризується наступними показниками: адреса об'єкта - пр. Кірова, 137; зовнішній об'єм приміщення - 995,74 м; теплове навантаження по опаленню - 22,0 Гкал/год; джерело теплопостачання - ТЕЦ ДП "ВО ПМЗ" ім. Макарова." (п. 2 додаткової угоди);

- "Примітки: 1. Середньомісячне добове навантаження по опаленню приймається з розрахунку оплати протягом 172 діб на рік (з 19 жовтня по 9 квітня). Збільшення або зменшення опалювального періоду регулюється рішенням (розпорядженням) місцевих органів влади. У випадку збільшення опалювального періоду оплата за використану теплову енергію здійснюється за фактичні дні її споживання." (п. 3 додаткової угоди).

У розділі 5 договору сторони узгодили порядок обліку та оплати за теплову енергію.

При відсутності приладів обліку або проектних навантажень споживач оплачує фактично спожиту теплову енергію з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря згідно розрахунку до договору виходячи з норм п. 1.3 (п. 5.1 договору).

Відповідно до розрахунку кількості теплової енергії на опалення з 01.02.2013 року до договору (т. 1, а.с. 13) теплове навантаження на опалення за адресою споживача (пр. Кірова, 137, прим. 67 поз. 1-8) становить 22,0 Гкал/рік, яке визначається за формулою Q = 995,74 * 0,32 * 1,098 * (15- (-0,2)) * 24 * 172 * 10-6 , а орієнтовна вартість опалення по договору на рік становить - 26273 грн. 50 коп (22,0 * 1194,25).

Розрахунок здійснено на підставі наступних даних:

1. вихідні дані:

- об'єм приміщення V = 995,74 куб.м;

- S = 238,5 кв.м, кубатурний коефіцієнт - 4,175;

- V = 238,5 * 4,175 = 995,74 куб.м;

2. розрахункові дані:

- q - 0,32 - таблиця 2.4 (КТМ - 244 України);

- L - 1,098 - поправочний коефіцієнт для м. Дніпропетровська при -24°C;

- tвн -15°C - внутрішня температура повітря, °C (для поз. 1);

- tcp.o. - -0,2°C - середня температура зовнішнього повітря в опалювальний період для м. Дніпропетровська;

- n - 172 - кількість діб опалювального періоду.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що до 15 числа місяця, наступного за звітним, споживач отримує у постачальника рахунок на оплату спожитої теплової енергії (рахунок), який зобов'язаний оплатити у триденний термін. У випадку неоплати рахунку, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення оплати. Оплата пені не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань у відповідності до умов цього договору. У випадку відмови від отримання рахунку за відповідний місяць, споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від місячної пред'явленої суми нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу як орендатору нежитлового приміщення №67, поз. 1-8 за адресою: пр. Кірова, 137 загальною площею 238,5 кв.м, у період з 01.10.2013 року по 01.04.2016 року позивачем було надано послуги з теплопостачання на загальну суму 109 923 грн. 63 коп.

На підтвердження надання відповідачу зазначених послуг позивачем суду подано копії наступних документів:

- рахунків: №615/1 від 31.10.2013 року на суму 1 558 грн. 50 коп.; №615/2 від 31.10.2013 року на суму 9 053 грн. 60 коп; №615/1 від 30.11.2013 року на суму 2 887 грн. 69 коп; №615/1 від 31.12.2013 року на суму 5 129 грн. 30 коп; №615/1 від 31.01.2014 року на суму 5 589 грн. 50 коп; №615/1 від 28.02.2014 року на суму 4 293 грн. 40 коп; №615/1 від 31.03.2014 року на суму 2 535 грн. 76 коп; №615/1 від 30.04.2014 року на суму 818 грн. 39 коп; №615/1 від 31.10.2014 року на суму 810 грн. 22 коп; №615/1 від 30.11.2014 року на суму 5 008 грн. 19 коп; №615/1 від 31.12.2014 року на суму 7 895 грн. 60 коп; №615/1 від 31.01.2015 року на суму 8 079 грн. 01 коп; №615/1 від 28.02.2015 року на суму 6 592 грн. 31 коп; №615/1 від 31.03.2015 року на суму 6 809 грн. 16 коп; №615/1 від 30.04.2015 року на суму 1 457 грн. 66 коп; №615/1 від 31.10.2015 року на суму 1 008 грн. 66 коп; №615 від 30.11.2015 року на суму 5 560 грн. 59 коп; №615/1 від 31.12.2015 року на суму 8 196 грн. 35 грн; №615/1 від 31.01.2016 року на суму 10 859 грн. 49 коп; №615/1 від 29.02.2016 року на суму 8 968 грн. 22 коп; №615/1 від 31.03.2016 року на суму 6 812 грн. 03 коп.;

- актів, складених представниками позивача по місцезнаходженню об'єкта теплопостачання (пр. Кірова, 137) про відмову представника позивача від підпису про отримання рахунків: №615/1 від 30.11.2014 року; №615/1 від 31.12.2014 року; №615/1 від 31.01.2015 року; №615/1 від 28.02.2015 року; №615/1 від 31.10.2015 року; №615/1 від 31.12.2015 року; №615/1 від 29.02.2016 року (а.с. 15-30, т.1).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по договору в частині оплати спожитої теплової енергії перед позивачем утворилась заборгованість, внаслідок чого відповідач 02.07.2015 року звернувся до позивача із заявою, якою просив теплопостачальника укласти з ним договір на реструктуризацію заборгованості по договору №615 від 11.05.2011 року в сумі 60 261 грн. 88 коп. строком на три роки, з огляду на тяжке матеріальне становище та відсутність фінансово-виробничої діяльності, а також гарантував позивачу оплату (а.с. 46, т.1). Тобто при зверненні до позивача з заявою про реструктуризацію боргу відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості за спожиту теплову енергію за договором в сумі 60 261 грн. 88 коп.

15.07.2015 року між сторонами укладено договір реструктуризації заборгованості за постачання теплової енергії (далі - договір реструктуризації), предметом якого, згідно з пунктом 1.1 цього договору є реструктуризація заборгованості споживача з оплати за теплову енергію у сумі 60 261 грн. 88 коп. відповідно до договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення №615 від 11.05.2011 року.

Пунктом 2.1 договору реструктуризації передбачено, що постачальник надає споживачу розстрочку з оплати заборгованості, а споживач зобов'язується оплачувати заборгованість в наступному порядку: оплата вноситься рівними долями щомісячно в терміни згідно графіку, а саме до 25.07.2015 року - 2 510 грн. 95 коп. і у період з серпня 2015 року по червень 2017 (до 15 числа кожного місяця) - по 2 510 грн. 91 коп.

За умовами пункту 2.2 договору реструктуризації споживач також зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати поточні платежі за договором №615 від 11.05.2011 року на відпуск теплової енергії для потреб опалення.

Дата 11.05.2011 року вказана помилково, договір з такою датою сторонами не укладався (відповідних доказів суду не подано), договір, згідно з яким відповідач отримував послуги з опалення, укладений 09.12.2011 року, але зазначена обставина не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити отримані послуги.

Відповідач за спожиту теплову енергію за договором розрахувався частково, сплативши позивачу 13 185 грн. 71 коп. згідно меморіального ордеру №QS20234481 від 26.11.2013 року на суму 1 558 грн. 50 коп., №QS22541014 від 29.08.2014 року на суму 1 000 грн., №QS22734188 від 22.09.2014 року на суму 1 887 грн. 69 коп., платіжного доручення №Q2PL606899 від 25.11.2014 року на суму 810 грн. 22 коп., №QS23902627 від 30.01.2015 року на суму 2 000 грн., №QS25156106 від 24.06.2015 року на суму 1 000 грн., №QS25419816 від 24.07.2015 року на суму 2 129 грн. 30 коп., №Q2PL151012 від 18.09.2015 року на суму 2 800 грн. (а.с. 65-72, т.1). У графі "призначення платежу" вказаних платіжних документів зазначено, що оплату здійснено на підставі угоди №615 від 11.05.2011 року.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 96 737 грн. 92 коп.

Апелянт проти позовних вимог заперечує, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість здійснених позивачем нарахувань, відсутність підписаних між сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) та виникнення заявленої до стягнення суми заборгованості поза межами дії договору оренди приміщення, яке є об'єктом теплопостачання за спірним договором.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги теплопостачання, яка виникла на підставі договору на відпуск теплової енергії.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. ч. 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Щодо формули, за якою нарахована позивачем заборгованість, слід зазначити, що вона відповідає умовам укладеного між сторонами договору стосовно порядку обліку та оплати за теплову енергію, про що зазначено вище.

Колегія суддів не приймає заперечень відповідача щодо припинення ним договору оренди нерухомого майна №172 від 01.03.2013 року у квітні 2013 року та утворення заборгованості в сумі 96 737 грн. 92 коп. за теплову енергію у період з 01.10.2013 року по 01.04.2016 року поза межами дії вказаного договору оренди, оскільки ця обставина спростовується доказами у даній справі, про що зазначено вище.

Доказів припинення, зміни або визнання договору недійсним у встановленому законом порядку сторонами суду не надано, як не надано й доказів погашення заборгованості за надані послуги теплопостачання за спірний період.

Заперечення відповідача щодо відсутності підписаних між сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) як доказів документального підтвердження факту виникнення заборгованості перед позивачем колегією суддів до уваги не приймається, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено складання та підписання таких актів. До того ж, згідно з умовами договору саме споживач зобов'язаний отримувати рахунки на оплату від постачальника і відсутність цих рахунків у споживача не є підставою для несплати послуг за спожиту теплову енергію (п.5.2 договору).

Так само відповідачем суду не надано й доказів незгоди протягом спірного періоду з нарахуваннями кількості та вартості наданих йому послуг теплопостачання або письмових звернень до позивача за роз'ясненням порядку ціноутворення послуги, який незрозумілий відповідачу.

Згідно ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В данному випадку колегія суддів не приймає до уваги заперечення апелянта відносно недосягнення сторонами необхідних істотних умов договору, що є підставою пред'явленого позову, внаслідок чого, на його думку, такий договір слід вважати неукладеним, оскільки своїми діями (частковою сплатою отриманих послуг, визнанням заборгованості та реструктуризацією боргу) він здійснив фактичні дії щодо виконання договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 96 737 грн. 92 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку неоплати рахунку, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% за кожний день прострочки оплати.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частин 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 1 160 грн. 53 коп. за прострочення оплати наступних рахунків: №615/1 від 30.11.2015 року на суму 5 560 грн. 59 коп. з 21.12.2015 року по 27.01.2016 року; №615/1 від 31.12.2015 року на суму 8 196 грн. 35 коп. з 28.01.2016 року по 18.02.2016 року; №615/1 від 31.01.2016 року на суму 10 859 грн. 49 коп. з 19.02.2016 року по 23.03.2016 року та №615/1 від 29.02.2016 року на суму 8 968 грн. 22 коп. з 24.03.2016 року по 15.04.2016 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 3 071 грн. 16 коп. (за період з грудня 2013 року по березень 2016 року) та 3% річних в розмірі 230 грн. 02 коп. (за період з 24.11.2013 року по 15.04.2016 року).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Стосовно доводів апелянта відносно порушення місцевим господарським судом норм процесуального законодавства внаслідок розгляду справи у складі колегії суддів: головуючого судді Воронько В.Д., суддів Ліпинського О.В, Ніколенко М.О. в єдиному судовому засіданні та без участі представників сторін, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що її розгляд відбувався у 9 судових засіданнях за участю представників сторін, тому вирішення спору судом у зазначеному складі в першому судовому засіданні за наявності в матеріалах справи доказів та письмових пояснень обох сторін не є порушенням норм процесуального права. З протоколу судового засідання від 02.08.2017 року у справі №904/7876/16 вбачається, що суд у складі: головуючого судді Воронько В.Д., суддів Ліпинського О.В, Ніколенко М.О. перейшов до розгляду справи по суті, дослідив матеріали справи, та після виходу до нарадчої кімнати головуючим суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Тобто в діях місцевого господарського суду в данному випадку процесуальних порушень не вбачається.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 року у справі №904/7876/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Березкіна

(Повний текст постанови складено 27.09.2017 року).