Постанова № 69152313, 21.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 5023/5782/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Кладько А.С.,

за участю представників:

від апелянта - Липатов О.В. - за довіреністю від 08.06.2017р.,

від кредиторів - не з'явились,

від ліквідатора - Смірнов Д.В. - за довіреністю від 01.06.2017р. № 01-10/11,

ОСОБА_3 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вх.№ 805 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2017р. у справі №5023/5782/11,

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2017р. у справі №5023/5782/11 (суддя Міньковський С.В.) в задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону від 14.10.2011 р. - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2017р. у справі №5023/5782/11 та винести нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, який проведено 14.10.2011р. Українською універсальною біржею з продажу земельної ділянки розміром 0,2000га, яка розташована за адресою: с. Черкаська Лозова, АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на те, що судом першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви АТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону від 14.10.2011р. у зв'язку зі спливом строку позовної давності, не було досліджено та встановлено обставин порушення права ПАТ "Дельта Банк", про захист якого воно просить, тим самим порушено вимоги ст.267 ЦК України. На думку апелянта, під час триваючої процедури банкрутства положення Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності застосуванню не підлягають, разом з тим, оскільки АТ "Дельта Банк" довідалось про порушення права та особу, яка його порушила, у березні 2016 року, перебіг позовної давності повинен починатись відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України з моменту ознайомлення у суді представника АТ "Дельта Банк" з матеріалами справи №5023/5782/11.

Крім того, скаржник зазначає про наявність підстав для визнання недійсними результатів аукціону від 14.10.2011р., оскільки земельна ділянка не підлягала включенню до складу ліквідаційної маси та реалізації на аукціоні в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зважаючи не те, що кредит за кредитним договором № 698/06-КВ від 06.10.2006р. та іпотечний договір № 698/06-КВ/Z-01 від 08.02.2008р. укладено з ОСОБА_4 як фізичною особою громадянкою України, разом з тим, реалізація нерухомого майна відбулась з порушенням вимог ст.ст. 3-1, 25, 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 9 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

В запереченнях на апеляційну скаргу Українська універсальна біржа просить ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2017р. у справі №5023/5782/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На думку Української універсальної біржі, оскільки ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою 30.12.2016р., тобто після спливу строку позовної давності, не зазначило об'єктивних поважних причин пропуску строку позовної давності, не надало доказів їх наявності, місцевий господарський суд дійшов законного рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 14.10.2011р. у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Ліквідатором подано клопотання про розгляд справи № 5023/5782/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 без участі арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. на підставі наявних в матеріалах справи документах.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Пуль О.А. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор підтримує вимоги апеляційної скарги та вказує, що з огляду на те, що арбітражним керуючим Саутенко С.О. не було належним чином повідомлено заставодержателя про проведення торгів з продажу заставного майна та не було своєчасно опубліковано оголошення про продаж майна банкрута, строк позовної давності було пропущено АТ "Дельта Банк" з поважних причин. При цьому, земельна ділянка площею 0,2000 га (Харківська обл., АДРЕСА_1), яка знаходиться в іпотеці ПАТ "Дельта Банк", була неправомірно та за заниженою вартістю відчужена всупереч вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про іпотеку".

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Бородіної Л.І. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Шутенко І.А.

В судовому засіданні представник апелянта, ліквідатора у справі підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2017р. у справі №5023/5782/11 скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, який проведено 14.10.2011р.

Представники інших кредиторів у справі не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені за їх юридичними адресами.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших кредиторів у справі за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2011 р. у справі № 5023/5782/11 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за спеціальною процедурою, передбаченою ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011р.) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. (а.с. 2-4 т. 1)

Постановою господарського суду Харківської області від 12.09.2011 р. у справі № 5023/5782/11 визнано ФОП ОСОБА_4 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Саутенко С.О. Зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі, подати оголошення до офіційних друкованих органів у десятиденний строк. Також зобов'язано ліквідатора надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу.

14 жовтня 2011 року Українською універсальною біржею було проведено аукціон з продажу майна боржника, а саме: земельної ділянки розміром 0,2000 га, яка розташована за адресою: с. Черкаська Лозова, АДРЕСА_1.

Ухвалою суду першої інстанції від 08.12.2015р. задоволено заяву АТ "Дельта Банк" від 20.10.2015р. ( вх. № 42279) про заміну кредитора ТОВ "Укрпромбанк" на його правонаступника - АТ "Дельта Банк"; здійснено заміну кредитора ТОВ "Укрпромбанк" на його правонаступника - АТ "Дельта Банк".

Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" подано до господарського суду Харківської області заяву (вх.№ 44770 від 30.12.2016р.), в якій просило визнати недійсними результати аукціону від 14.10.2011р. проведеного Українською універсальною біржею у справі №5023/5782/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_4

В обґрунтування поданої заяви АТ "Дельта Банк" зазначає наступне:

- оцінка на замовлення ліквідатора є заниженою та такою, що не відповідає ринковим цінам на дату проведення аукціону, чим порушено вимоги ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- порушено ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено обов'язок ліквідатора повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна;

- мало місце недотримання вимог ч.ч. 1, 2, 4 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно такої особи за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Таким чином, земельна ділянка не підлягала включенню до складу ліквідаційної маси та не могло бути реалізованою на аукціоні в порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

- порушено п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, оскільки зроблений ліквідатором акт інвентаризації основних засобів № 1 не відповідає вимогам положенню про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993р. № 158.

- ліквідатором в порушення вимог ст. 25 Закону про банкрутство не було вжито вичерпних заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Обґрунтовуючи винесену у справі ухвалу, місцевий господарський суд з посиланням на положення ст.ст. 9, 223, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 175, 223 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вказує, що оскільки ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсними результатів аукціону 30.12.2016р., тобто після спливу строку позовної давності, про застосування якої було заявлено, не надав доказів об'єктивних поважних причин її пропуску, подана заява не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно з частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України ровадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Роз'яснення порядку застосування вказаних норм наведено в п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)".

Так, положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство" та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього Інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що процедура ліквідації та продажу майна боржника (публікація оголошення про продаж, проведення аукціону в порядку норм ст. 30 Закону про банкрутство) розпочалась та торги були проведені 14.10.2011р. - до набрання чинності з 19.01.2013 року норм Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ.

Розділом VІ та статтею 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 цього Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Згідно з ч.7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Так, згідно з ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом публікується не пізніш, як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

За приписами ст. 30 Закону України про банкрутство порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. Проте, провадження у даній справі про банкрутство фізичної особи-підприємця здійснюється за особливостями ст.ст. 47-49 розділу VI Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким не передбачено обов`язкового створення комітету кредиторів.

Враховуючи те, що комітет кредиторів не створювався, то у ліквідатора відсутній обов`язок погоджувати з окремими кредиторами порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

За приписами ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Судова колегія зазначає, що кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство. Однак, вимоги цієї категорії кредиторів незалежно від їх звернення із заявою встановлюються розпорядником майна згідно з даними обліку боржника, а також за даними державного реєстру застав.

Частина 2 статті 26 Закону про банкрутство встановлює, що майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником до заяви про порушення справи про банкрутство на підтвердження наявної заборгованості перед кредиторами було надано кредитний договір від 06.10.2006р. № 698/06-КВ, укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та гр. ОСОБА_4, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між сторонами було укладено іпотечний договір від 08.02.2008р. № 698/06-КВ/Z-01.

Відповідно до умов п. 1.2 іпотечного договору від 08.02.2008р. предметом іпотеки визначено земельну ділянку, площею 0,2000 га, розташованої за адресою: Черкасько-Лозівська сільська рада, АДРЕСА_1 Дергачівського району, Харківської області. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.12.2007р., виданого Дергачівським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2468 від 20.11.2007р.

Згідно з ст.ст. 92, 95 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Постанови Правління НБУ № 369 "Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства", 30.06.2010р. між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Украпромбанк" на користь АТ "Дельта Банк".

Відповідно до п.4.1, 42 вказаного договору в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, "Укрпромбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк, як кредитора у зазначених зобов`язаннях. Внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку Прав Вимоги до Боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

В подальшому, ліквідатором проведено інвентаризацію нерухомого майна банкрута, за наслідками якої складено акт № 1 від 12.09.2011р. (т.8 а.с. 47), з якого вбачається виявлення у складі майна банкрута земельної ділянки, площею 0,2000 га, розташованої за адресою: с. Черкаська Лозова, АДРЕСА_1 Дергачівського району, Харківської області, яка є предметом забезпечення ТОВ «Український промисловий банк», та була включена до ліквідаційної маси ФОП ОСОБА_4 Відповідні відомості також підтверджуються витягом з Державного реєстру іпотек, який міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 122).

13.09.2011р. між ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора та ФОП ОСОБА_11 було укладено договір-доручення на продаж майна на аукціоні Української універсальної біржі майна, що належить ФОП ОСОБА_4

Оголошення про продаж майнових активів було опубліковано в газеті "Біржовий вісник" № 37-2 (531) від 13.09.2011р. (т.5, а.с. 86,87).

Відповідно до протоколу проведення аукціону від 14.10.2011р. № 1 у торгах приймали участь: фізична особа ОСОБА_12 та фізична особа ОСОБА_13 (т.5, а.с. 89).

Переможцем аукціону з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Черкаська-Лозівська сільська рада, АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської обл. став ОСОБА_13, з яким було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 09.11.2011р. (т.5, а.с. 94,95).

В обґрунтування підстав для визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 14.10.2011р., кредитор посилається на те, що ліквідатором неналежним чином було проведено інвентаризацію майна банкрута, яка повинна передувати процедурі його продажу.

З цього приводу судова колегія зазначає, що акт № 1 від 12.09.2011 року, складений ліквідатором за результатами проведеної інвентаризації належного на праві власності майна ФОП ОСОБА_4, яким встановлено наявність земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Черкаська-Лозівська сільська рада, АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської обл., не відповідає типовій формі, визначеної Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що підставою для визнання результатів відкритих торгів (аукціону) недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення відкритих торгів (аукціону); правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів їх проведення.

До предмету доказування недійсності результатів відкритих торгів (аукціону) входять встановлення обставин недотримання ліквідатором, організатором аукціону (товарною біржею) вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення, зокрема, щодо порядку визначення початкової вартості майна, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону, зміст оголошення про проведення аукціону, допуску до участі в аукціоні; забезпечення організатором аукціону доступу до місця його проведення; порядку його проведення.

В свою чергу, неналежне оформлення проведеної ліквідатором інвентаризації майна банкрута не відноситься до обставин, які входять до предмету доказування у спорі щодо визнання недійсним результатів аукціону з реалізації заставного майна в межах справи про банкрутство.

Зважаючи на те, зазначене майно було виявлено ліквідатором, зокрема, на підставі відомостей з Державного реєстру іпотек, та реалізовано окремим лотом у визначеному ст. 30 Закону про банкрутство порядку для першочергового задоволення вимог заставодержателя, а також з огляду на аналіз застосування ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, судова колегія не вбачає підставним віднесення обставин неналежного проведення інвентаризації майна банкрута до підстави визнання недійсними результатів аукціону майна банкрута, проведеного 14.10.2011р., як таких, що не порушують права заставного кредитора, вимоги якого воно забезпечує.

В свою чергу, твердження кредитора на те, що ліквідатором до проведення оспорюваного аукціону в порушення вимог ст. 25 Закону про банкрутство не було вжито вичерпних заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, також є безпідставними в межах предмету доказування правових підстав для визнання недійсним результатів аукціону від 14.10.2011р., тому не можеть бути підставою для задоволення поданої заяви.

В обґрунтування наявності підстав для визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника ФОП ОСОБА_14 ПАТ "Дельта Банк", зокрема, посилається на те, що вказана вище земельна ділянка, яка є предметом забезпечення за іпотечним договором від 08.02.2008р. № 698/06-КВ/Z-01, укладеного між боржником та ПАТ "Укрпромбанк" (правонаступник - АТ "Дельта Банк"), не підлягала включенню до складу ліквідаційної маси та бути реалізована на аукціону в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, оскільки кредитний договір від 06.10.2006р. № 698/06-КВ укладався з фізичною особою (громадянином), а не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Судова колегія не погоджується в даним висновком заявника з огляду на те, що частиною 1 статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013р., передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р., в ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство законодавець визначив, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернуто стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Ці зміни набули чинності з 16.10.2011р. в той час, коли аукціон, результати якого оспорюються в даному судовому провадженні, було проведено 14.10.2011р.

До набрання чинності вказаних вище змін норми Закону про банкрутство не встановлювали обмежень при формуванні ліквідаційної маси після визнання громадянина-підприємця банкрутом окрім тих, що передбачені цивільним процесуальним законодавством України (майно, на яке не може бути звернено стягнення).

Також слід зазначити, що в п. 2 Прикінцевих положень Закону від 22.09.2011р. вказано, що дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

В силу приписів ст. 572 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку" зобов'язання, що виникають на підставі договору іпотеки, носять похідний, а не самостійний характер. Отже, якщо за договором іпотеки забезпечується виконання зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору, то ці правовідносини за своєю правовою природою носять нерозривний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 06.10.2006р. №698/06-КВ та договір іпотеки від 08.02.2008р. № 698/06-КВ/Z-01, за яким банку було передано в іпотеку майно боржника - земельну ділянку розміром 0,2000 га, яка розташована за адресою: Харківська обл., с.Черкаська Лозова, АДРЕСА_1, було укладено до набрання з 16.10.2011р. чинності внесених в ч.7 ст. 47 Закону про банкрутство зазначених вище змін.

Таким чином, відсутні правові підстави для не включення до складу ліквідаційної маси боржника згаданого нерухомого майна, що належить підприємцю, а тому і встановлений апеляційним судом факт продажу правомірно включеного до ліквідаційної маси нерухомого майна підприємця на спірному аукціоні не суперечить вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2014р. у справі № 15/53/2011/5003.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 29 Закону про банкрутство майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами визначаються Законом України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні".

В статті 9 цього Закону закріплено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Цей Закон та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).

Статтями 8, 32 вказаного Закону визначено підстави і порядок визнання недійсними результатів оцінки майна, їх скасування, а також відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності. Статтею 33 цього Закону передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Тобто ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем. У разі незгоди з вартістю майна, визначеною оцінювачем, банк не позбавлений права пред'явити відповідні претензії саме оцінювачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012р. у справі № 5008/702/2011.

Доводи апелянта про те, що нерухоме майно - земельна ділянка розміром 0,2000 га, яка знаходиться за адресою: Харківськ обл., с.Черкаська Лозова, АДРЕСА_1, була відчужена за заниженою ціною, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки висновки про вартість вказаного майна, викладені в звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення суб'єкта оціночної діяльності ПП "Агентство оцінки майна та землі", зокрема, з урахування приписів, викладених у постанові Кабінету Міністрів України від №10.09.2003 року №1440 "Про затвердження національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Таким чином, всі заходи щодо проведення оцінки були здійснені ліквідатором відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 3-1, абз. 3 ч. 1 ст. 25, ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом".

З матеріалів справи не вбачається, що апелянт звертався до ліквідатора з відповідними запитами про надання йому інформації про проведену оцінку майна, а також про час, місце та умови продажу заставного майна, враховуючи те, що апелянт був обізнаний про відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 та про правові наслідки такої процедури, що підтверджується клопотання за вих.№ 17.5.3248 від 26.09.2011р., яке міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 135,136).

В свою чергу, апелянтом не було замовлено рецензування звіту про оцінку відповідного майна в порядку ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Крім цього, судом апеляційної інстанції відхиляються твердження банку про те, що судом першої інстанції не застосовано норми Закону України "Про іпотеку", зокрема, положення ст.1, 3, 12, 17 вказаного Закону, оскільки провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого є спеціальними у даних правовідносинах, зокрема, при проведенні ліквідаційної процедури.

З огляду на пріоритетність застосування до спірних правовідносин приписів вищевказаного Закону про банкрутство, відсутність згоди іпотекодержателя на продаж майна боржника - ФОП ОСОБА_4 у ліквідаційній процедурі останньої не може розцінюватись судом, як законна підстава для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна.

Крім того, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р. було доповнено ч. 5 ст. 3-1, згідно якої, зокрема, арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" набрав чинності 16.10.2011р., відповідно до частини 2 Прикінцевих положень якого дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Враховуючи вищевикладені норми, посилання АТ "Дельта Банк" на несвоєчасне повідомлення ліквідатором кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна є безпідставними, оскільки оспорюваний аукціон був проведений до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" і норми ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Враховуючи викладене, скаржником в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено, що під час проведення спірного аукціону порушено вимоги ст.ст. 3-1, 23, 25, 29, 30, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проведення аукціону не свідчить про порушення ст.ст. 203,215 ЦК України, що виключає можливість задоволення заяви про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна, який відбувся 14.10.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2017 р. залучено до розгляду заяви про визнання недійсними результатів аукціону організатора аукціону Українську універсальну біржу та покупця майна гр. ОСОБА_3

До господарського суду Харківської області Українською універсальною біржею було подано заяву, в якій організатор аукціону просив суд застосувати строк позовної давності у три роки та у зв'язку зі спливом позовної давності у відмовити задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону (вх.№ 14813 від 10.05.2017р.).

З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до норм ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами ст. 257 цього ж кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, згідно з приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною сьомою статті 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено, отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК).

Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, початком перебігу строку позовної давності для юридичної особи є днем, коли уповноважена особа на представництво її інтересів дізналась/могла довідатись про оспорюваний правочин, не в залежності від подальшої зміни відповідної особи, що свідчить про необґрунтованість посилань апелянта на початок перебігу строку позовної давності щодо оскарження аукціону, проведеного 14.10.2011р., з моменту призначення на посаду уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.01.2016р. у справі № 3-1157гс15.

Разом з тим, у відповідності до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення законності при проведенні аукціону з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_4 14.10.2011р., що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону, у господарського суду відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Оскільки резолютивна частина ухвали господарського суду першої інстанції відповідає правовій оцінці спірних правовідносин, які склались між сторонами, та апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви (вх.№ 44770 від 30.12.2016р.) з інших підстав, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягає частковому задоволенню, мотивувальна частина ухвали господарського суду Харківської області від 21.06.2017р. у справі №5023/5782/11 - викладенню в редакції постанови, з залишенням резолютивної частини без змін.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст.105 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Мотивувальну частину ухвали господарського суду Харківської області від 21.06.2017р. у справі №5023/5782/11 викласти в редакції постанови.

Резолютивну частину ухвали господарського суду Харківської області від 21.06.2017р. у справі №5023/5782/11 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.09.2017р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко