Постанова № 69152230, 25.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа№ 910/9188/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача Білоконь І.В.

Відповідача Курило О.В.

Третіх осіб не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 по справі №910/9188/17 (суддя Спичак О.М. )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_4

2. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка"

про стягнення 6 916,26 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 по справі №910/9188/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 6402 грн 11 коп. - страхового відшкодування та1481 грн 06 коп. - судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 25.09.2017.

В судове засідання 25.09.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники третіх осіб повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що 07.10.2016 на вул. Заводській в м. Хмельницькому сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки "Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода, за взаємним погодженням водіїв, була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів, після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення, мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Колегія суддів звертає увагу, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) заповнено обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми, а також відмітка про відсутність у водіїв зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також зазначено про відсутність постраждалих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду є належним доказом вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів марки "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Дослідивши зазначене повідомлення (европротокол), колегія суддів прийшла до висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту 67070Га/05АВ від 31.05.2016, страховиком автомобіля марки "Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_2 є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування".

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується, у разі настання певної події (страхового випадку), виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку №СЕК-6609 від 07.10.2016 та страхового акту №АХА2175128 від 07.11.2016, позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 6916,26 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (відповідач), згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6660141. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Таким чином, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

При цьому, перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст.1191 ЦК України.

15 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою №ЕЛ_2034 на виплату (страхового) відшкодування.

Листом від 14.03.2017 №580/17 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що на момент ДТП (07.10.2016) відповідальність водія автомобіля "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована одночасно Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та відповідачем, про що страхувальник не повідомив останнього.

В той же час, посилання апелянта на необхідність застосування статті 989 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Як встановлено місцевим господарським судом, на момент укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6660141, ОСОБА_6, як страхувальник, не укладав інших договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо об'єкта страхування - транспортного засобу "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

В той же час, за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6624379, страховиком за яким виступає Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", страхувальником є ОСОБА_7

Таким чином, страхувальник ОСОБА_6 при укладенні договору страхування з відповідачем (поліс серії АЕ/6660141) щодо спірного транспортного засобу, не порушив вимоги статті 989 Цивільного кодексу України, оскільки він не був страхувальником за договором страхування, укладеним з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (поліс серії АІ/6624379), щодо об'єкта страхування - транспортного засобу "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1. Відтак, ОСОБА_6 не міг повідомити відповідача, що ним, як страхувальником, укладено інші договори страхування щодо даного об'єкта страхування, оскільки таких не існувало.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу здійснюється страховиком з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Колегія суддів, перевіривши наявний в матеріалах справи консультаційний висновок №2673 від 29.04.2017, складений СПД ОСОБА_8 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3 від 14.01.2014, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМ України МФ №7901 від 09.10.2010), відповідно до п. 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, прийшла до висновку про його обґрунтованість

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог на суму 6402,11 грн, яка визначена з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 по справі №910/9188/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 по справі №910/9188/17 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/9188/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай