Ухвала суду № 69150087, 19.09.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2834/17 Головуючий у 1 інстанції: Козюренко Р.С.

Провадження № 22-ц/783/5014/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Ніткевича А.В., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення АТ «Дельта Банк» про зобов'язання до вчинення дій, якою є повернення вкладів з урахування відсотків та втраченої вигоди, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3, представник ОСОБА_4 до відділення АТ «Дельта Банк» про зобов'язання до вчинення дій, якою є повернення вкладів з урахуванням відсотків та втраченої вигоди - визнано неподаною та повернути позивачу.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою встановити, що Франківський районний суд м. Львова є тим судом, якому підсудний даний позов та зобов'язати Франківський районний суд м. Львова прийняти даний позов. Вважає ухвалу такою, що не відповідає нормам процесуального права. Зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про порушення права споживача послуг. Суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення без руху, суть якої зводилась до обґрунтування підстав звернення до суду ЗУ «Про захист прав споживачів», не надання документу на представника та з тої підстави, що суду нібито не відомо хто підписав позов. На усунення недоліків було подано роз'яснення від 14.06.2017 р., яким всі недоліки було обґрунтовано усунуто.

В судове засідання окрім позивача, решта особи, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та така підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, постановляючи таку, вважаючи не поданою та повертаючи позовну заяву, посилаючись, зокрема, на п.1 ч.1 ст.80, ч. 1 ст. 121, ч.5 ст. 121, ст. 115 ЦПК України, - виходив з того, що ухвалою від 22.05.2017 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали. Позивач особисто отримав ухвалу 12.06.2017 року. На виконання ухвали подав заяву про усунення недоліків та позовну заяву в новій редакції, що аналогічна первинному позову. Проте суд вважав за необхідне позовну заяву повернути, оскільки позивач не визначив ціну позову, не вказав таку в позові, як це зазначалось в ухвалі про залишення без руху, зазначаючи, що «сума грошей, яку відповідач повинен сплатити на даному етапі розгляду справи визначена не може бути і не є предметом спору. Позов є з питань порушеного права споживача банківських послуг». Між тим, як вбачається з матеріалів позову, позивач просить захистити його порушені права, шляхом зобов'язання до вчинення дій, а саме повернення (виплати) вкладів з урахуванням відсотків та втраченої вигоди, тобто фактично виплата коштів. Таким чином, спір є майнового характеру, що в свою чергу обумовлює сплату судового збору, окрім випадків, коли такий не справляється. Відтак, позивач, незважаючи на подання заяви про усунення недоліків, не конкретизував зміст позовних вимог в частині розміру коштів, які, на його думку, слід стягнути з відповідача. Разом з тим, необхідною умовою правильного вирішення будь-якого спору є правильне визначення правових норм, якими регулюються спірні відносини. У зв'язку з цим, в ухвалі від 22.05.2017 року, запропоновано позивачу обґрунтувати застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин. Зазначене, на стадії відкриття провадження є необхідним для правильного визначення підсудності справи. Зважаючи на вищенаведене, суд вважав за необхідне позовну заяву слід повернути позивачу.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, та такими, що обставинам, які мають значення та вимогам закону не відповідають.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, ОСОБА_2 звернувся з позовом до АТ «Дельта Банк» відділення (про зобов'язання до вчинення дії, якою є повернення вкладів з врахуванням відсотків та втраченої вигоди) в Франківський районний суд м. Львова у якому просив: зобов'язати відповідача АТ «Дельта Банк» виплатити йому у повному обсязі, з урахуванням відсотків згідно договору та з урахуванням упущеної вигоди, належні суми грошей, які будуть визначені на час постановлення рішення суду.

У обґрунтування позову, посилався на обставини порушення його прав, законних інтересів відповідачем та норми матеріального закону, зокрема, і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою судді від 22.05.2017 року позовну заяву було залишено без руху, серед зазначених недоліків позовної заяви було, зокрема, вказано і про: незазначення ціни позову в силу вимог ст. 80 ЦПК України; не конкретизацію змісту позовних вимог в частині стягнення на користь позивача грошових коштів, а також необґрунтування поширення сфери дії Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини, що виникли між сторонами, а саме банківські правовідносини.

В подальшому через невиконання, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали про залишення без руху та не усунення недоліків позовної заяви в цій частині, - стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів вважає, що підстав для вирішення питання про повернення позовної заяви з наведених в оскаржуваній ухвалі підстав та відповідно постановлення оскаржуваної ухвали у суду першої інстанції не було.

Як вбачається із позовної заяви позивачем заявлено вимогу про зобов'язання до вчинення певних дій відповідача, а саме про зобов'язання виплатити грошові суми. При цьому позивач додатково у заяві поданій на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху (а.с. 11-12) додатково роз'яснив свою позовну вимогу вказавши про те, що метою позову є визнати його право на виконання відповідачем умов договору, а не встановлення судом розміру матеріального повернення суми грошей. Крім цього, вказує про те, що сума грошей, яка повинна бути йому виплачена не є предметом спору, яким є зобов'язання відповідача провести певні дії та зробити відповідні розрахунки.

Зважаючи на вказане слід вважати, що позивачем не заявлялась вимога про стягнення коштів, розмір яких зобов'язав його визначити суд, а навпаки вимога про зобов'язання до вчинення дій, що не слід вважати тотожним та немайновою вимогою. Крім цього, у згаданій додатковій заяві позивач вказує на те, що звернувся в суд з позовом про захист його прав споживача банківських послуг, які він вважає порушеними відповідачем, надавачем таких послуг.

Враховуючи вказане, треба вважати, що позивачем, на виконання вимог ухвали суду було додатково деталізовано зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач свої вимоги обґрунтовує.

Враховуючи наведене, а саме те, що позивачем викладено зміст позовних вимог, викладено обставини, якими позивач такі обґрунтовує у суду не було підстав для повернення позовної заяви позивачу через не усунення недоліків позовної заяви про які вказано вище, так як такі було усунуто.

Тлумачення судом, що вимога позивача про захист його порушених прав шляхом зобов'язання до вчинення дій є по суті вимогою про виплату коштів не слід вважати обґрунтованими, оскільки позивачем конкретизовано зміст позовних вимог та вказано саме про зобов'язальний характер позовної вимоги, що розглядатиметься. Аналогічно не слід вважати обґрунтованими і посилання суду на не конкретизацію розміру коштів, які слід стягнути з відповідача, вимог про що не заявлялось.

Щодо норм Закону України «Про захист прав споживачів» та визначення поширення чи не поширення таких на вказані правовідносини, то лише при ухваленні рішення по суті спору суд (зважаючи на заявлені у даному випадку вимоги та наведені підстави позову) вправі визначити чи були порушені права позивача, саме як споживача у відносинах з відповідачем, чи ні та чи поширюється згаданий Закон на спірні правовідносини, чи ні. Тобто чи позов безпідставний чи навпаки обґрунтований в цій частині і чи порушено права позивача як споживача. У випадку, якщо норми згаданого Закону на вказані правовідносини не поширюються та права позивача як споживача не порушені суд відмовляє у задоволенні позову, у іншому випадку - задовольняє вимоги. Однак, встановлення по суті у повній мірі обставин, що мають значення для справи, підставності, обґрунтованості позовних вимог чи їх безпідставності на стадії відкриття провадження є неможливим та виходить за межі тих питань, які вирішує суддя при відкритті провадження у справі (ст.ст. 118-122 ЦПК України).

Зважаючи на вказане оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу із наведених підстав не слід вважати такою, що відповідає вимогам закону та обставинам, що мають значення.

Тому ухвалу суду слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, що повинне бути вирішене із суворим дотриманням вимог закону, зокрема, і згаданих норм процесуального закону.

Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та таку задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.4, 311 ч.1 п. 2-4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: А.В. Ніткевич

М.М. Шандра