Вирок № 6914989, 18.11.2009, Печерський районний суд міста Києва

№ 1-464/09

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Карабаня В.М.,

при секретарях Серебряковій М.М., Зененко В. Р.,

з участю прокурорів Панчишина М.Я., Бевзенко Ю. П.,

та адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомиргород, Кіровоградської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, намагався заволодіти транспортним засобом за наступних обставин.

Так, 10.03.2009 року приблизно о 15 год. 05 хв., невстановлена слідством особа, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем «Ford Explorer 4.0», зеленого кольору, 1995 року випуску, д/н НОМЕР_3, вартістю 55 000 грн., який належить ОСОБА_4, за допомогою невстановленого слідством приладу, відключила сигналізацію даного автомобіля, від чого двері автомобіля відімкнулися. ОСОБА_2, діючи спільно з невстановленою слідством особою та згідно відведеної йому ролі, підійшов до даного автомобіля та проник до його салону. Після цього, невстановлена слідством особа, за допомогою невстановленого приладу запустила двигун автомобіля, однак свої злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_2 не довів до кінця, з причин, які не залежали від його волі, так як був затриманий потерпілим на місці скоєння злочину, а невстановлені слідством особи з місця вчинення злочину втекли.

В судовому засіданні підсудний визнав себе винним в інкримінованому діянні, підтвердив показання, які ним були надані під час досудового слідства та щиро розкаявся у скоєному.

Так, підсудний пояснив, що під час пошуку роботи, а саме, 01.03.2009 року, на авторинку в м. Києвi, що на Чапаєвцi, познайомився iз раніше невідомою йому особою кавказької національності, яка назвалася ОСОБА_5, під час розмови з яким, йому було запропоновано заробити кошти. Вiд нього вимагалось, щоб у потрібний момент він підїхав у вказане згодом місце та перегнав автомобіль, який йому скажуть, за вказаною пізніше адресою. Bін залишив невідомому на імя ОСОБА_5 свiй номер мобiльного телефону, а ОСОБА_5 повідомив, що через декілька днiв йому зателефонує чоловiк на iм'я ОСОБА_6 та скаже який автомобіль та куди потрiбно буде перегнати. За виконану роботу, а саме, за доставку автомобiля за вказаною йому адресою, ОСОБА_5 пообiцяв йому винагороду в одну тисячу доларів США. Оскільки йому потрібні були кошти на погашення заборгованості за кредитним договором за придбаний спільно із дружиною автомобіль, він погодився на зазначену пропозицію ОСОБА_5. Для себе він зрозумiв, що автомобiль має бути викрадений у невiдомої йому особи.

10.03.2009 року приблизно о 11 год. 30 хв. він знаходився за мiсцем проживання, а саме, по АДРЕСА_4 коли на мобiльний телефон йому зателефонував ОСОБА_6, який розмовляв з кавказьким акцентом, та повідомив, що приблизно о 12 год. 30 хв. вказаного дня на площі Московськiй в м. Києвi, а саме, на зупинцi громадського транспорту в напрямку бул. Дружби Народiв, він повинен буде зустрітись iз людьми, якi передадуть йому iнформацiю про те, який автомобіль та звідки він повинен буде викрасти. Пiд час розмови ОСОБА_6 також повідомив, що за допомогою його знайомих, якi пiдїдуть на автомобілі «Шкода» та відкриють сканером двері зазначеного автомобіля, він повинен буде його транспортувати за межі міста в напрямку Столичного шосе.

Перебуваючи у обумовленому місці, а саме, на зупинцi громадського транспорту в напрямку бул. Дружби Народiв в м. Києві, до нього пiдiйшли двоє невідомих йому чоловiкiв, один з яких запитав у нього як його звуть, на що він відповів ОСОБА_2. Пiсля цього, невідомий поглядом йому показав на землю та кинув якусь записку (згорнутий папiр в клiтинку iз зошиту), яку він підібрав та прочитав. У записці було вказано, що: «сьогоднi в перiод часу з 14 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. він повинен приїхати на АДРЕСА_3, де буде стояти автомобіль «Форд- Експлорер» зеленого кольору».

На маршрутному таксі № 84 він приїхав з Московської площі до площі Лесі Українки в м. Києвi, де приблизно о 14 год. 30 хв. йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_6 та запитав, чи приїхав він за вказаною в записці адресою, на що він вiдповiв, що так. ОСОБА_6 сказав, щоб він підходив до вказаного автомобіля «Форд Експлорер», де його будуть чекати.

Коли він пiдійшов до зазначеного автомобіля, то побачив, що той стоїть на тротуарі, поблизу зупинки громадського автотранспорту навпроти банку «Райффайзен Банк Аваль», за адресою бул. Лесі Українки, 26 в м. Києвi. Оглянувши даний автомобіль, він переконався, що в ньому нікого немає. В цей час до тротуару пiдїхав автомобіль «Шкода» чорного кольору з тонованими вікнами, модель автомобіля точно вказати не може, оскільки не звернув належної уваги, але здається «Октавіа», державний номерний знак НОМЕР_1 чи НОМЕР_4. Скільки в автомобілі знаходилось людей сказати не може, але він зрозумів, що це люди, які повинні відкрити та завести автомобіль. Перебуваючи бiля автомобіля «Форд Експлорер», державний номерний знак НОМЕР_3, він почув як відкрився центральний замок та відразу сів у салон автомобіля, а саме на сидіння водія, зачинивши двері, та почув як ввімкнувся двигун, як він зрозумів, за допомогою сканування якимось приладом особами, що перебували в автомобiлi «Шкода». Він оглянувся по сторонах, однак, не встиг навіть зрушити з місця як двигун автомобіля вимкнувся, та він побачив як зi сторони банку до автомобіля в якому він перебував, підійшли двоє чоловiкiв та затримали його, після чого викликали наряд міліції. Як зясувалось пізніше, один з них був власником даного автомобіля. Він також зазначив, що для того, щоб не залишати свої відбитки пальців рук, був одягнений в шкіряні рукавиці.

Крім того, підсудний зазначив, що на прохання ОСОБА_6 після кожного спілкування з останнім по мобільному телефону він відразу видаляв його мобільний номер iз свого телефону.

Крім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині доводиться наступними доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що у 2002 роцi нею спiльно з її чоловіком ОСОБА_9, 07.11.1981 р. н., був придбаний за 55000,00 гривень автомобiль «Ford Explorer 4.0», 1995 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5, який був зареєстрований на її iмя. Вказаним автомобiлем керує за довіреністю її чоловік. 10.03.2009 року ОСОБА_9 приїхав додому та повідомив, що ним був затриманий чоловiк, який залiз в салон їхнього автомобiля, якого він в подальшому передав працiвникам мiлiцiї. Де саме був затриманий підсудний потерпіла не знає. Потерпіла також зауважила, що оскільки матеріальних збитків їй не завдано, цивільний позов вона не заявляє.

Крім того, потерпіла на досудовому слідстві зазначила, що автомобіль «Ford Explorer 4.0» обладнано режимом дистанцiйного заводу авто, тобто автомобiль можна заводити з пульту сигналiзацiї на вiдстанi навіть за умови, що автомобіль замкнений, однак її чоловік щось зробив з цим режимом, внаслідок чого автомобіль заводиться з пульта, однак через деякий час глохне .

Показання потерпілої є допустимими, обєктивними та такими, що опосередковано вказують на вину підсудного у інкримінованому діянні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтримав покази, які дав на судовому слідстві та пояснив, що на підставі генеральної довіреності керує автомобілем «Ford Explorer 4.0», 1995 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5, що зареєстрований на дружину ОСОБА_4, 1970 р. н. Вказаний автомобіль було придбано ними спільно у 2002 роцi за 55 000 гривень. 10.03.2009 року, приблизно о 14 год. 30 хв. він приїхав на вказаному автомобiлi до будинку номер АДРЕСА_3 та припаркував його за зупинкою громадського транспорту на тpoтyapi. Вийшовши з автомобіля, він закрив його на центральний замок та пiшов до офiсу банку «Райффайзен Банк Аваль», що розташований на п'ятому поверсi вищевказаного будинку. Вікна офісу виходять на проїжджу частину, де і був припаркований його автомобiль. Увійшовши до офісу, приблизно о 15 год. 00 хв. він пiдiйшов до вікна, оскільки на підвіконні стояв чайник, щоб зробити собі каву та, подивившись у вікно, помiтив бiля свого автомобiля незнайомого йому чоловiка, який ходив бiля його автомобiля та заглядав пiд колеса, у салон через лобове скло автомобiля.

Приблизно о 15 год. 00 хв. він побачив, як у автомобілі заблимали габарити, якi пiдключенi до центрального замка та вiдкрилися дверi автомобiля. Помiтивши це, він вибiг з офiсу до свого автомобіля. Коли він пiдбiг до автомобiля, у ньому на передньому сидінні водія сидів незнайомий йому молодий чоловiк, на руках якого були шкiрянi рукавицi чорного кольору. На запитання, що він робить у автомобілі, незнайомець відповів, що сів погрітися.

В подальшому ним було викликакно працівників міліції Печерського РУ, по прибуттю яких незнайомого чоловіка було затримано. Пізніше, при надані пояснень працівникам міліції молодий чоловік представився ОСОБА_2 Інших підозрілих осіб біля своєї машини він не бачив. Свідок ОСОБА_9 також зазначив, що впевнений в тому, що закрив машину на центральний замок перед тим як пішов до офісу.

Крім того, також зазначив, що автомобіль «Ford Explorer 4.0» можна заводити з пульту сигналізації на відстані, навіть за умови, що автомобіль замкнено. Однак, він самостійно вніс зміни в роботу сигналізації, внаслідок чого автомобіль приблизно через 30 секунд глохне.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтримав свої покази, надані під час досудового слідства та пояснив, що 10.03.2009 року він приблизно о 09 год. 00 хв. прийшов на роботу, за адресою: АДРЕСА_3, де і перебував весь робочий час. Його кабінет знаходиться на пятому поверсі будiвлi, вікна офiсу виходять на вулицю, а саме на бул. Лесi Українки в м. Києвi.

Приблизно о 14 год. 30 хв. вказаного дня він стояв бiля вікна в офісі та побачив, що якийсь незнайомий йому чоловiк, ciв у салон автомобiля «Ford Explorer 4.0», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5, який належить його товаришу ОСОБА_10, разом з яким вони працюють. Вiдразу пicля побаченого він вибіг на вулицю до зазначеного автомобіля, прямуючи за ОСОБА_10 затримав незнайомого чоловіка та розмовляв з ним. Після спілкування із затриманим, який нічого не пояснив, ними було викликано працівників міліції., по прибуттю яких стало відомо, що чоловiка, який проник до автомобiля його товариша ОСОБА_10, звати ОСОБА_2, 1982 р. н.

Покази вказаних свідків суд визнає обєктивними, так як вони повністю відповідають один одному, між ними відсутні будь-які суперечності. Свідки раніше з підсудним знайомі не були, підстав для обмови підсудного у них немає. Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є допустимими та прямими доказами вини підсудного у інкримінованому діянні.

Також їх показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11, який допитаний в судовому засіданні підтримав свої покази, надані під час досудового слідства та пояснив , що 10.03.2009 року, приблизно о 14 год. 00 хв. він приїхав на власному автомобiлi «Хюндай Туксон», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, та припаркувався бiля зупинки громадського транспорту, що знаходиться по АДРЕСА_3 Коли він припаркувався, то бiля його мiсця, як завжди, був припаркований автомобiль «Ford Explorer 4.0», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5, власника якого він наглядно знає.

Приблизно пiсля 14 год. 30 хв. він помiтив, що бiля вищевказаного автомобiля «Ford Explorer 4.0», протягом пяти хвилин ходить якийсь невiдомий йому ранiше чоловiк, який вiдчинив переднi лiвi дверцята водiя автомобіля, ciв за кермо, та, як йому здалося, завiв автомобіль. В цей час зi сторони банку «Райффайзен Банк Аваль» швидким кроком пiдiйшов власник вказаного автомобiля «Ford Explorer 4.0». Коли власник пiдiйшов до свого автомобiля, невiдомий йому ранiше чоловiк, який знаходився в салонi «Ford Explorer 4.0», вийшов та почав про щось спiлкуватися з власником. Розмовляли вони приблизно протягом 20 хвилин, після чого пішли в напрямку банку «Райффайзен Банк Аваль».

У звязку із тим, що біля 16 год. 30 хв. свідок ОСОБА_11 поїхав на виклик (він працює водієм таксі), про те, що відбувалось пізніше він не знає. Після повернення, приблизно о 17 год. 30 хв. на місці пригоди перебували працiвники мiлiцiї. Під час надання пояснень працівникам міліції свідок ОСОБА_11 дізнався, що вказаного незнайомого йому чоловіка, який сів за кермо «Ford Explorer 4.0», звати ОСОБА_2

Крім цього, вина підсудного в інкримінованому діянні доводиться:

- протоколом огляду мiсця події від 10.03.2009 року (а.с. 11-12), а саме, автомобiля «Ford Explorer 4.0», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5, проведеного відповідно до положень КПК України, згідно якого в салоні зазначеного автомобіля, що належить ОСОБА_4, між переднім та заднім сидіннями на підлозі виявлено та вилучено шкіряний чорний гаманець, що належить ОСОБА_2,

- протоколом огляду предметів від 09.04.2009 року (а.с. 21-28), здійсненого згідно вимог КПК України, згідно якого оглянуто зміст вказаного гаманця;

- протоколом виявлення, огляду та вилучення від 10.03.2009 року (а.с. 45), проведеного відповідно до вимог КПК України, згідно якого здійснено огляд та вилучення предметів у ОСОБА_2, як-то мобільний телефон «Sony Ericsson K 750 i», ІМЕІ НОМЕР_6, з картою оператора мобільного звязку «DJUICE» з номером НОМЕР_7, шкіряні рукавиці чорного кольору, вязану шапку темно-синього кольору з полосами білого кольору.

Керуючись ст. 67 КПК України, суд оцінює зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та обєктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_2, у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України , які спрямовані на незаконне заволодіння транспортним засобом, але не доведеними до кінця, з причин, що не залежали від його волі, вчиненими за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує тяжкість скоєного злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та роботи, маючого на утриманні батьків-пенсіонерів, які є інвалідами ІІІ групи.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що помякшує покарання підсудного, є його щире каяття у вчиненому.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства та необхідність обрання йому міри покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті зі звільненням від відбуття покарання з випробовуванням на підставі ст.75 КК України та з покладанням обовязків згідно ст.76 КК України, згідно правил ст. 77 КК України без конфіскації майна.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Оскільки цивільний позов не було заявлено та конфіскація майна не застосовується, суд вважає можливим скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ст. лейтенантом Козубенком В.М. від 13.04.2009 року.

Питання речових доказів вирішується судом у відповідності до ст. 81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 винним в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінальновиконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання залишити без змін.

Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон «Sony Ericsson K 750 i», ІМЕІ НОМЕР_6, з картою оператора мобільного звязку «DJUICE» з номером НОМЕР_7, шкіряні рукавиці чорного кольору, вязану шапку темно-синього кольору з полосами білого кольору передані на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повернути власнику ОСОБА_2 за належністю.

Арешт, накладений постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві ст. лейтенантом Козубенком В.М., від 13.04.2009 скасувати. Речі, на які було накладено арешт, а саме:

- 502 гривні, які передані до фінансової частини Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повернути власнику ОСОБА_2 за належністю;

- чоловічий шкіряний гаманець чорного кольору з написом «RUNNINGHORSE», телефонну картку «Укртелеком», номіналом 9 (девять) гривень, які передані до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повернути власнику ОСОБА_2 за належністю.

Стягнути з ОСОБА_2 вартість проведеної експертизи в сумі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн.77 коп. на користь: НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві УДК у Київській обл., р/р 35226002000466 код ЗКПО 25575285, МФО 821018.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд.

Суддя В. Карабань