Вирок № 69146132, 19.09.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7940/16-к

Провадження №1-кп/265/184/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Ковтуненко О.В.,

за участю секретаря Єфремової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальне провадження № 12016050000000871 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки селища Виноградне Новоазовського району Донецької області, громадянки України, раніше не судимої, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючої, яка має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4, та яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5,

в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Буцулаєва Є.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

а також

потерпілої ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2016 року приблизно о 22:00 водій ОСОБА_1, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію технічно справним автомобілем ЗАЗ 110217, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснювала рух по проїзній частині вулиці Володимирської з боку бульвару Морського в напрямку проспекту Перемоги, через перехрестя нерівнозначних доріг вулиці Володимирської та вулиці Азовстальської в Лівобережному районі міста Маріуполя Донецької області.

Проїжджаючи перехрестя нерівнозначних доріг вулиці Володимирської та вулиці Азовстальської, рухаючись по другорядній дорозі вулиці Володимирської, водій ОСОБА_1, діючи необережно, в порушення вимог п.10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п.10.1 :«Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п.16.11 :«На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, що наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху»,

проявляючи злочинну недбалість, будучи неуважною, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, під час відновлення руху, перед виїздом з другорядної дороги з вулиці Володимирської на головну дорогу вулицю Азовстальську не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надала перевагу в русі технічно справному автомобілю ВАЗ 11183-110-20, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який в цей час рухався по головній дорозі вулиці Азовстальської з боку вулиці Українського козацтва (Орджонікідзе) в напрямку бульвару Меотиди, в результаті чого допустила зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події водію автомобіля ВАЗ 11183-110-20, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді перелому основної фаланги 5-го пальця лівої кисті без зсуву, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину у вчиненні правопорушення визнала повністю та пояснила, що 12 жовтня 2016 року у вечірній час вона керувала автомобілем ЗАЗ та рухалася по вулиці Володимирський в напрямку вулиці Азовстальської в Лівобережному районі міста Маріуполя. Це перехрестя нерівнозначних доріг і вона виїжджала з другорядної дороги. Один транспортний засіб вона пропустила, але транспортний засіб потерпілої вона не помітила, і, здійснюючи виїзд на головну дорогу вулицю Азовстальську, допустила зіткнення з автомобілем ВАЗ під керуванням ОСОБА_3, який рухався по вулиці Азовстальській. Чому так сталося пояснити не може. Свою провину в скоєнні ДТП визнає, не заперечує, що тілесне ушкодження у потерпілої сталося саме з її вини. Також визнає, що заподіяла моральну шкоду, але визначення розміру моральної шкоди поклала на розсуд суду. Просила застосувати до неї положення Закону України «Про амністію».

Окрім визнання вини обвинуваченою ОСОБА_1, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення нею кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 12 жовтня 2016 року близько 22 години вона керувала автомобілем ВАЗ та не порушувала Правила дорожнього руху, рухалася по головній дорозі вулиці Азовстальській, швидкість не перевищувала. Несподівано для неї відбулося зіткнення з автомобілем ЗАЗ, яким керувала обвинувачена. Цей автомобіль виїхав з другорядної дороги вулиці Володимирської. Так як виїзд цього автомобілю був для неї несподіваним, уникнути зіткнення вона не змогла. Після зіткнення відчула різкий біль у руці, був діагнозтований перелом 5-го пальця лівої кисті. У звязку з травмою руки знаходилася на лікуванні 21 день. Весь цей час перелам пятого пальця лівої руки спричиняв їй фізичні страждання та їй доводилось застосовувати додаткові зусилля щодо організації повсякденного життя. Просить суд стягнути суму моральної шкоди, яку вона оцінює в 50 000 гривень, при цьому просить суд стягнути з обвинуваченої суму 45000 гривень, а зі страхової компанії 5000 гривень. Також під час ДТП її автомобіль отримав технічні ушкодження. Згідно висновків експертизи, вартість відновлюваного ремонту складає 14000 гривень, що не відповідає дійсній вартості відновлюваного ремонту. Після зіткнення вона зверталася до спеціалістів на станції технічного обслуговування з проханням відремонтувати її автомобіль. Спеціалістами було визначено вартість ремонту в розмірі 22848,10 гривень. Саме цю суму матеріальної шкоди вона вважає такою, що відповідає дійсності, а тому просить суд стягнути її зі страхової компанії. Також звертає увагу суду на те, що обвинувачена не відшкодувала жодної копійки в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У звязку з цим вона змушена звертатися до суду з позовними вимогами щодо стягнення суми заподіяної шкоди. Також обвинувачена жодного разу не звернулася до неї з питанням про можливе надання будь-якої допомоги.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 підтримав позицію потерпілої ОСОБА_3

Представник цивільного відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Європейський страховий Союз» в судове засідання не зявився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за відсутності представник. Також надав письмові заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Згідно витягу з кримінального провадження № 12016050000000871, 13 жовтня 2016 року було внесено повідомлення про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12 жовтня 2016 року о 22 годині на перехресті вулиці Азовстальської та вулиці Володимирської в Лівобережному районі міста Маріуполя за участю автомобілів НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ЗАЗ) 110217, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ( а.с.39)

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 жовтня 2016 року, схемою до протоколу огляду місця ДТП з фото таблицею було встановлено та зафіксовано місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів під керуванням обвинуваченої та потерпілої (а.с. 40-48).

Висновком судової медичної експертизи за № 940 від 10 листопада 2016 року встановлено, що тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_3 при зверненні по медичну допомогу, - перелом основи основної фаланги 5-го пальця лівої кисті без зсуву утворилося в результаті дії тупого предмета, яким могла бути виступаюча частина салону автомобіля при ДТП, і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров'я на термін понад двадцять один день ( а.с.59).

Висновками автотехнічних експертиз № 1/19-187 від 14 грудня 2016 року та № 1/19-201 від 22 грудня 2016 року встановлено, що з технічної точки зору у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_1, виконуючи вимоги п.п.10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, мала технічну можливості уникнути даної дорожньо-транспортної події, через що її дії перебували у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. З технічної точки зору, у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_3, виконуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, не мала технічної можливості уникнути даної дорожньо-транспортної події ( а.с. 76-87).

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Суд враховує, що ОСОБА_1 вчинила необережний злочин невеликої тяжкості, раніше не судима, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем проживання характеризується позитивно.

З урахуванням наведеного та обставин справи, за якими потерпіла зазнала тілесні ушкодження від неумисних дій обвинуваченої ОСОБА_1, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у вигляді штрафу в межах санкції статті кримінального закону. Приймаючи до уваги, що судом не встановлені обставини, які б обтяжували покарання, суд не застосовую до обвинуваченої ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Стороною обвинувачення у дебатах було запропоновано застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 положень Закону України «Про амністію у 2016 році», а саме звільнення її від покарання на підставі ст. 1 п. «в».

Обвинувачена проти застосування щодо неї положень закону України «Про амністію у 2016 році» не заперечувала.

Відповідно до ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, підлягають особи визнанні винними у вчиненні умисного злочину, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які не позбавлені батьківських прав, та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

ОСОБА_1 вчинила злочин невеликої тяжкості з необережності (ст. 12 КК України), має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому суд вважає необхідним звільнити її від призначеного покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, що набув чинності 06 вересня 2017 року.

На підставі ст.ст.124-126 КПК України з обвинуваченої необхідно стягнути на користь держави витрати на проведення експертиз у сумі 2286,96 гривен.

По справі потерпілою ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Цивільний позов було заявлено до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 22848,10 гривень та моральної шкоди в розмірі 5000 гривень. Також позовні вимоги заявлені і до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суму 45000 гривень та в рахунок матеріальної шкоди суму 1000 гривень ( франшиза).

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз» - поліс АЕ № 6839876 зі строком дії з 17 листопада 2015 року до 16 листопада 2016 року з визначеним лімітом страхової виплати в розмірі 50 000 гривен за шкоду майну та 100 000 гривен за шкоду заподіяну життю та здоров'ю, розмір франшизи становить 1000 гривен (а.с. 30).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього кодексу. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 990 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик несе відповідальність по відшкодуванню шкоди згідно умов договору та в межах ліміту страхової виплати.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 згаданого вище Закону України № 1961-ІV від 01 липня 2004 року для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Потерпіла ОСОБА_3 повідомила страховика про ДТП 16 листопада 2016 року (після спливу 30-денного строку), однак, суд вважає, що строк був порушений з поважних причин через перебування на лікуванні.

Згідно вимог ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленомузаконодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 1/18-115 від 12 січня 2017 року вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля «ВАЗ 11183-110-20» (2006 рік випуску), реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 12.10.2016 становить 14601,58 гривень. Вартість ремонтно-відновлюваних робіт автомобіля НОМЕР_6, станом на 12.10.2016 року становить 22848,10 гривень. У висновку зазначено, що розмір матеріального збитку, за умови доцільності відновлення пошкодженого транспортного засобу, визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу замінних вузлів та деталей і втрати товарної вартості. Експертом був встановлений коефіцієнт зносу 0,65 ( а.с.101-11)

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ «Європейський страховий союз» та ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, сума 13601,58 гривен підлягає стягненню з страхової компанії, а сума в 1000 гривен підлягає стягненню з ОСОБА_1 як розмір визначеної договором франшизи.

Відповідно до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Позовні вимоги ОСОБА_3 не містять вимог про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоровю, при цьому факт спричинення такої моральної шкоди вона мотивує тільки настанням негативних наслідків від тілесного ушкодження і не повязує його з пошкодженням транспортного засобу.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 гривен, з яких вона просить стягнути 5000 гривен з ПрАТ «Європейський страховий союз», а 45000 гривен (розмір, що перевищує страховий ліміт) з ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Речові докази :

автомобіль НОМЕР_7, який було передано на зберігання під розписку ОСОБА_3 необхідно залишити ОСОБА_3.

Автомобіль «ЗАЗ 110217» державний номерний знак НОМЕР_1, який було передано на зберігання під розписку ОСОБА_1 необхідно залишити ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (пять тисяч сто) гривен без позбавлення права керування транспортним засобом.

На підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, що набув чинності 06 вересня 2017 року, звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_8) на користь держави витрати на проведення судових експертиз, в розмірі 2286,96 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства «Європейсткий страховий союз» (код ЄДРПОУ 33552636) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13601,58 гривен.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_8) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1000 гривен.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речові докази :

- автомобіль НОМЕР_7, який було передано на зберігання під розписку ОСОБА_3 - залишити ОСОБА_3, як належне їй майно;

- автомобіль НОМЕР_9, який було передано на зберігання під розписку ОСОБА_1 залишити ОСОБА_1, як належне їй майно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя